ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
____________________________________________________________01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“25» червня 2007 р. Справа № 9/456-05
к/с № К-22459/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року
у справі № 9/456-05
за позовом Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання»,
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про визнання недійсним господарського зобов'язання
Жмеринська об'єднана державна податкова інспекція у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ) звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання»
(далі - ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання») та Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) про визнання недійсним господарського зобов'язання згідно укладеного відповідачами договору від 05.05.2004 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений договір укладено
з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, яка полягає в ухиленні від оподаткування доходів.
Постановою господарського суду Вінницької області від 20.12.2005 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що неподання декларації про доходи не може бути доказом наявності умислу платника податку на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Не погоджуючись із постановою Житомирського апеляційного господарського суду позивач подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи її укладенням СПД ОСОБА_1 угоди з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, шляхом неподання до податкового органу декларації про доходи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 05.05.2004 року ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» та СПД ОСОБА_1 уклали договір оренди транспортних засобів. Відповідно до акта здавання-приймання виконаної роботи від 31.05.2005 року за виконану роботу товариство повинно було сплатити підприємцю винагороду у розмірі 89484,00 грн.
Відповідачі знаходяться на обліку в органах державної податкової служби як платники податків, операції по спірному договору зі сторони ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» проведені у його бухгалтерському та податковому обліку. Разом з тим, розрахунки між відповідачами за період з травня 2004 року по 01.07.2005 року не проводилися.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Предметом доказування у даній справі є наявність у сторін на час укладення угоди мети на приховування доходів від оподаткування та умислу на досягнення цієї мети.
Приховування доходів від оподаткування позивач пов'язує із неподанням СПД ОСОБА_1 декларації про доходи.
Однак з таким твердженням колегія суддів погодитися не може, оскільки відповідно до вимог п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
З огляду на викладене, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не довів обставин, які підтверджували б укладення угоди суперечної інтересам держави і суспільства, а саме спрямування її на приховування доходів від оподаткування, і доводи касаційної скарги не спростовують такого висновку суду.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року у справі № 9/456-05 за позовом Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання», Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним господарського зобов'язання залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)
Г.К. Голубєва
Судді
(підпис)
А.І. Брайко
(підпис)
О.В. Карась
(підпис)
А.О. Рибченко
(підпис)
М.О. Федоров
З оригіналом Суддя Г.К. Голубєва