1Справа № 335/7520/20 2/335/2320/2020
01 грудня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі
головуючого судді Геєць Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,
представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача Балховітіної В.Г.,
розглянувши у відкритому судового засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум заробітної плати, -
У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути із КП «Облводоканал» ЗОР середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні за період з 17.07.2018 року по 01.09.2020 року у розмірі 154 612 грн. 64 коп., у тому числі з наступним утриманням з даної суми податків та обов'язкових платежів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона працювала у КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради, на посаді бухгалтера 1 категорії з 12.01.2010 року по 16.07.2018 року та з 18.07.2018 року по 17.05.2019 року.
16.07.2018 року згідно з наказом № 69к, позивач була звільнена з посади бухгалтера 1 категорії КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради за п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення (останній робочий день) вона знаходилася на роботі.
Позивач зазначає, що починаючи із січня 2017 року та по 28.02.2018 року, КП «Облводоканал» ЗОР порушувало законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період заробітної плати.
Відразу після того, як позивачу стало відомо про порушення відповідачем виплати заробітної плати, вона звернулася до суду із позовною заявою про стягнення невиплаченої заробітної плати, в якій просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2017 року по 28.02.2018 року у розмірі 10 051,75 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2020 року з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2020 року про виправлення описки в даному рішенні по справі № 335/14250/19, позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, стягнуто з КП «Облводоканал» ЗОР на користь ОСОБА_3 суму невиплаченої заробітної плати за період з 01.01.2017 року по 28.02.2018 року у розмірі 10 051,75 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10.08.2020 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2020 року залишено без змін.
01.09.2020 року КП «Облводоканал» ЗОР виплатив позивачу заборговану заробітну плату, чим виконав рішення суду.
Період невиплати позивачу належної їй заробітної плати становить з 17.07.2018 року по 01.09.2020 року (день остаточного розрахунку), і позивач, керуючись положеннями ст. 117 КЗпП України, звернулася до суду з даним позовом та просить стягнути на її користь середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні за період з 17.07.2018 року по 01.09.2020 року у розмірі 154 612 грн. 64 коп.
Ухвалою суду від 11.09.2020 року прийнято до розгляду позов ОСОБА_3 та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та пред'явлення зустрічного позову.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 01.10.2020 року, у якому зазначив, що дійсно, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2020 року у справі № 335/14250/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з КП «Облводоканал» ЗОР, постановою Запорізького апеляційного суду від 10.08.2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Після отримання відповідачем вищезазначеної постанови, позивачу 01.09.2020 року було виплачено належні їй кошти, згідно рішення.
Також відповідач у відзиві зазначив, що не погоджується з наданим позивачем розрахунком середньомісячного заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку по заробітній платі при звільнені щодо періоду несвоєчасної виплати та просить суд врахувати фінансовий стан відповідача, застосувати принцип пропорційності та зменшити розмір суми, належної ОСОБА_3 за час затримки розрахунку при звільнені на 90%. Крім того, відповідач звертає увагу суду на строки позовної давності та вважає, що процесуальні строки подачі позову до суду сплинули. З урахуванням викладено відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши позовні вимоги на 90%, а саме задовольнити позов на суму 15 461 грн. 26 коп., судовий збір стягнути пропорційно позовним вимогам.
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 05.10.2020 року, де в обґрунтування своїх позовних вимог стверджує, що бездіяльність відповідача у поновленні прав позивача на оплату праці та активний супротив при розгляді справи у суді першої і другої інстанцій, зумовило збільшення тривалості періоду прострочення розрахунку з позивачем. Окремо позивач звертає увагу суду на розрахунок майнових витрат, складений відповідачем у відзиві на позов, оскільки компенсація втрати частини заробітної плати працівникам у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством. Крім того, відповідач у своїх підрахунках припустився помилки, так як передбачив лише три календарні роки 2017-2019, тоді як не врахував 2020 рік. Стосовно застосування критеріїв пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, позивач звертає увагу на наступне. Держава гарантує право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом. Законодавець однозначно вирішив певні питання права, визначені у правовій нормі критерії кваліфікації є обов'язковими для того хто застосував таку норму. Стосовно строків позовної давності, позивач зазначає, що відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З урахуванням прямої вказівки Закону щодо відсутності часового обмеження строком на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати та пов'язаність строку звернення про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при зверненні саме із днем фактичного розрахунку, відсутні підстави для висновку, що у діях позивача вбачається неналежна поведінка та підстави пов'язувати можливість зменшення розміру середнього заробітку із істотним періодом такого прострочення. Щодо доводів стосовно скрутного матеріального становища відповідача, то позивач наголошує, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.
12.10.2020 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено наступне. Відповідач наполягає на тому, що ним зазначено про свій скрутний матеріальний стан не для того, щоб уникнути відповідальності, а задля того, щоб було зрозуміло, що внесення змін до окладів працівників відбулося не через бажання роботодавця, а через фінансову неможливість це зробити. Крім того, оскільки відповідач є комунальним підприємством, виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі можливо було лише після надходження рішення суду. Стосовно того, що позивачем акцентовано увагу на підрахунках відповідача оцінки майнових втрат, то незважаючи на той факт, що підрахунки були зроблені за три роки, відповідач не заперечує, що за вісім місяців 2020 року позивач також могла понести витрати з оплати відсотків по кредиту, але в будь-якому випадку, така сума була б значно менша ніж та, яку заявлено позивачем у позові. Стосовно зловживання позивачем своїми правами, відповідач зазначає, що позивач тривалий час працювала на підприємстві та була обізнана з формулою нарахування оплати праці працівникам, а також була ознайомлена з текстом колективного договору, в якому чітко зазначено, яким чином здійснюється нарахування заробітної плати працівникам.
У судовому засіданні представники позивача заявлені позивачем позовні вимоги за позовом підтримали у повному обсязі та просять позовні вимоги задовольнити за викладеними у позові підставами.
Представник відповідача Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради у судовому засіданні підтримала раніше поданий відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільнені, та вказує про те, що КП «Облводоканал» ЗОР не погоджується з вимогами ОСОБА_3 , викладеними у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, які приймали участь в судовому засіданні під час судового розгляду справи, ретельно вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог та заперечень, та перевіривши їх доказами, у тому числі об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаного із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно врахувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором,
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум,
- ймовірний розмір, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника,
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18).
Розмір простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачці заробітної плати при звільненні, яку встановив і стягнув з відповідача суд, складає 10 051, 75 грн., середній заробіток за час затримки, який просить стягнути позивачка, складає 154 612,64 грн., тобто більш ніж у 15 разів від несвоєчасно виплаченої заробітної плати. Вірність розрахунку відповідачем не оспорюється.
Значним періодом затримки (прострочення) виплати відповідачем заробітної плати був періодом розгляду справи в суді за позовом позивачки.
Позивачка звільнена з 17.05.2019 року, остаточна сума заборгованості по заробітній платі сплачена позивачці 01.09.2020 року, тобто через один рік три місяці після звільнення.
Також, визначаючи орієнтовний розмір майнових втрат позивачки, суд враховує, що з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати позивач звернулася в грудні 2019 року, і як, зазначили у судовому засіданні її представники - відразу як дізналася про порушення своїх прав.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивачки про те, що вона зазнавала майнових витрат з вини відповідача у період до звернення до суду з позовом. Так, нею не заявлялися вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні під час розгляду справи про стягнення заробітної плати, хоча такого права вона позбавлена не була, що суд розцінює як свідомі дії з метою збільшення періоду затримки розрахунку.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум, зокрема враховуючи фінансовий стан відповідача, яке є збитковим підприємством, суд вважає, що співмірність ймовірного розміру, пов'язаного з затримкою розрахунку майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні не пропорційним.
На підставі викладеного , суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, розмір відповідальності відповідача за прострочення виплати ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 15461 грн. 26 коп. (сума визначена без відрахування податку, інших обов'язкових платежів, зборів).
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням отримання заробітної плати у відповідача, який здійснив виплату одразу після отримання судового рішення, у зв'язку із наявністю спору про розмір заборгованості.
Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 154 грн. 61 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради (ЄДРПОУ 03327115) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку заробітної плати при звільненні за період з 17.07.2018 року по 01.09 2020 у розмірі 15461 грн. 26 коп., у тому числі з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнути з Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради (ЄДРПОУ 03327115) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 154 грн. 61 коп.
В задоволенні решти позовних вимог про стягнення суми у визначеному позивачем розмірі відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено 04.12.2020 року.
Суддя: Ю.В.Геєць