Справа №:755/7943/20
"08" грудня 2020 р. суддя Дніпровського районного суд м. Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання неправомірною бездіяльності, скасування арештів та заборони, зобов'язання вчинити дії, визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
05 червня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва звернувся представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Полєтаєв І.О. зі скаргою на бездіяльність Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання неправомірною бездіяльності, скасування арештів та заборони, зобов'язання вчинити дії, визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року вказану скаргу повернуто заявнику.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2020 року дану скаргу залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
08 грудня 2020 року вказану скаргу було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду
від 07 грудня 2020 року.
Вивчивши матеріали поданої скарги, суд приходить до наступного.
Як убачається зі змісту скарги, представник скаржника, серед іншого, просить визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 17 липня 2015 року ВП №45655446.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент звернення скаржника з даною скаргою до суду, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), у справі №127/9870/16-ц (провадження № 14 - 166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18) та від 19 травня 2020 року у справі №754/2223/15-ц (провадження № 14-568цс19).
У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законодавством умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така пряма вказівка, зокрема, міститься у ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до якої внесені зміни в ЦПК України. Ця редакція нормативного документа підлягає застосуванню у справі відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України.
Отже, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновок щодо питання правильного застосування норми права і суд не вбачає підстав відступити від вищевказаного правового висновку.
Враховуючи вищевикладене, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в частині вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 17 липня 2015 року ВП №45655446, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що скарга у вищевказаній частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження за цією вимогою слід відмовити.
Відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України суд роз'яснює скаржнику його право на звернення з цією вимогою в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 19, 186, 260, 354, 447 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання неправомірною бездіяльності, скасування арештів та заборони, зобов'язання вчинити дії, визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, в частині вимог про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 17 липня 2015 року ВП №45655446.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: