Справа № 755/15457/14-ц
"29" вересня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді САВЛУК Т.В.,
за участю секретаря Гноілек М.В., Бурячек О.В.,
учасники справи:
представник позивача - адвокат Єфіменко А.О.,
відповідач - ОСОБА_1
представник відповідача - адвокат Лавренюк А.С,
третя особа - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщення Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», правонаступником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН», до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» з вимогою: «стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» та ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року, у розмірі 829 885,22 гривень», що є предметом позову.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на наступне, що 17 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» укладено Кредитний договір №MKLNU3.143359.002. За умовами п.п. 1.1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, на умовах визначених договором: Кредит надається в сумі 700000,00 грн. у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на основні засоби; термін користування кредитом - до 16 липня 2018 року; процентна ставка за користування кредитом 23,0 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком, 17 липня 2013 року укладений Договір іпотеки №ZXR039523.143694.002 між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 , відповідності до якого, в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 17 липня 2013 року Іпотекодавцем в іпотеку банку було передано наступне майно: нежиле приміщення № 1031 (в літ. А) першого поверху в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м. Також, 17 липня 2013 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №PX029031.143694.001, за умовами договору ОСОБА_1 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним кредитним договором. Протягом дії кредитного договору позичальник не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання та несвоєчасно здійснював щомісячні платежі на погашення тіла кредиту та відсотків за його користування, у зв'язку чим станом на 12 травня 2014 року виникла заборгованість на загальну суму 829 885,22 грн. з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 661 111,00 грн, прострочена заборгованість по тілу кредиту - 38 889,00 грн, поточна заборгованість за процентами - 17 491,35 грн., прострочена заборгованість за процентами - 69 634,14 грн, сума пені - 2 288,66 грн., та сума штрафу - 40 470,71 грн., оскільки в добровільному порядку погасити заборгованість позичальник відмовляється, позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду з вимогою до солідарних боржників про стягнення заборгованості за кредитним договором.
16 червня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
15 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за Кредитним договором №МКLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року в розмірі 829 885 (вісімсот двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 22 коп.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
12 січня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - скасовано, та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
18 лютого 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про зупинення провадження у цивільній справі - до розгляду по суті цивільної справи №361/772/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" про визнання договору поруки недійсними, яка перебувала в провадженні Броварського міськрайоного суду Київської області.
20 липня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі.
05 жовтня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині позовних вимог, які пред'явлено до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш».
26 жовтня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» у якості третьої особи без самостійних вимог.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
31 травня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про призначення судової комплексної експертизи (почеркознавчої та технічної експертизи документа), проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на період проведення експертизи провадження у справі зупинено.
02 березня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі.
02 квітня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН» про заміну позивача у цивільній справі його правонаступником.
Допущено процесуальне правонаступництво позивача - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН».
Представники позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав, викладених ту позовній заяві, додатково пояснили, що 17 липня 2013 року між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та ТОВ «Грінвіч Фіш» укладено Кредитний договір №MKLNU3.143359.002, за умовами п.п. 1.1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, на умовах визначених договором: Кредит надається в сумі 700000,00 грн. у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на основні засоби; термін користування кредитом - до 16 липня 2018 року; процентна ставка за користування кредитом 23,0 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком, 17 липня 2013 року між ПАТ «ВБР» та відповідачем укладений Договір поруки №PX029031.143694.001, за умовами договору ОСОБА_1 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним кредитним договором. Однак зобов'язання не виконувались належним чином, тому станом на 12 травня 2014 року у позичальника виникла заборгованість на загальну суму 829 885,22 грн., в добровільному порядку погасити заборгованість позичальник відмовляється, тому позивач просить стягнути суму боргу з відповідача, як солідарного боржника. Також представники нагошували, що долучена відповідачем довідка про погашення заборгованості викликає сумніви щодо її достовірності, висновок експертів за результатами проведення судової комплексної експертизи неможна брати до уваги, оскільки підпис ОСОБА_3 простий, дуже короткий та характеризується конструктивною простотою, в його підписі неповне відображення властивостей письмово-рухового навику, тому відсутня система для судження про індивідуальну структуру почерку виконавця і експерти повинні були визнати неможливість ідентифікації виконавця підпису, за відсутності інших доказів, які переконливо свідчать про виконання відповідачем зобовязань по кредитному договору, наявні підстави для задоволення позову.
Відповідач та представник відповідача- адвокат Лавренюк А.С., в судовому засіданні просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі, пояснили, що 17 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №PX029031 143694 001, в забезпечення основного зобов'язання Договору кредиту №МКLNU3 143359/02 від 17 березня 2013 року, однак договір поруки було припинено разом з основним зобов'язанням 11 листопада 2015 року, що підтверджується довідкою № 8734, яка видана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_3, при цьому відповідач наголосив, що за попередньою домовленістю з банком та на підставі прийнятого рішення кредитним комітетом банку, сторони договору дійшли згоди про суму, яка підлягає погашенню по кредитному договору, визначена сума в повному обсязі внесена готівкою в касу банку, після чого відповідачу видана довідка про погашення боргу в повному обсязі.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш», в судове засідання не з'явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, правом подати письмові пояснення на позов не скористалася.
Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить наступного.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. ( ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 17 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» було укладено Договір кредиту №MKLNU3.143359.002, відповідно до якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 700 000,00 гривень з терміном користування до 16 липня 2018 року, з процентною ставкою за користування кредитом 23,00% річних.
За умовами п. 1.1.4. Кредитного Договору, Позичальник сплачує Банку щомісячно комісію за надання кредитних ресурсів 0,00% від суми ліміту кредитування що зазначений у п. 1.1.1., щомісяця у період сплати. Сплата комісії здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, комісія сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату нарахування. Розрахунок та нарахування здійснюється щомісяця в перший робочий день місяця за поточний місяць. Розрахунок комісії здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму кредиту що зазначений у п. 1.1.1. При несплаті комісії у зазначений строк вона вважається простроченою.
За умовами п. 1.1.5. Кредитного Договору, Позичальник сплачує Банку одноразову комісію за надання фінансового інструменту в розмірі 1,00 % від суми ліміту кредитування що зазначений у п. 1.1.1. у день укладання кредитного договору. Сплата комісії здійснюється в гривні. У випадку зміни умов кредитування позичальник сплачує банку одноразово комісію за зміну умов кредитування у розмірі згідно з діючими тарифами банку. Конкретний розмір комісії визначається у додатковій угоді до цього договору. Розрахунок комісії здійснюється банком одноразово у день зміни умов кредитування. Сплата комісії здійснюється позичальником у день зміни умов кредитування.
В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 17 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» укладено Договір іпотеки №ZXR039523.143694.002, за умовами договору Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення № 1031 (в літ А) першого поверху, в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м. Предметом іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слінковою І.Г., 03 квітня 2013 року за реєстровим № 1580.
17 липня 2013 року між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» було укладено Договір поруки №PX029031.143694.001, у відповідності до якого Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року та будь-якими додатковими угодами до нього.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України)
Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 554 ЦК передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Зміст договору як угоди (правочину) становить сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що становлять зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, котрим визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. (ч.1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Така підстава припинення зобов'язання як прощення боргу закріплена в ст.605 Цивільного кодексу України, згідно з якою, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведеної норми не містить жодних вимог щодо форми правочину про прощення боргу, а тому при вчиненні таких дій учасники відповідних відносин мають керуватись саме вимогами ст.ст.202,206,207,208,212,214,654 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до п. 1ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно із ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Також, відповідно до ч.3 ст.214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
За своєю правовою природою прощення боргу в розумінні ст.214 Цивільного кодексу України є різновидом відмови від правочину, а в розумінні ст.653 Цивільного кодексу України різновидом розірвання договору, адже внаслідок розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Отже, прощення боргу як підстава для припинення зобов'язання не може розглядатися інакше ніж односторонній правочин, і тому, згідно з правилами ст.ст.208, 214, 654 Цивільного кодексу України він повинен бути вчиненим у такій самій формі, що і правочин, зобов'язання за яким припиняються, оскільки повинен містити точні обставини, за яких відбувається прощення боргу, зміст договору, за яким виник обов'язок боржника, обсяг прощення, а також дату, з якої зобов'язання вважається припиненим.
Виходячи з положень частини першою статті 598, статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Верховний Суд України у постанові від 29 березня 2017 року № 6-2013цс16 висловив правову позицію, відповідно до якої припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Висуваючи заперечення проти позову, відповідач посилається, як належний та допустимий доказ погашення заборгованості за кредитним договором, на Довідку № 8734 видана 11 листопада 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_3, відповідно до змісту довідки зазначено наступне: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» є клієнтом Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» 17 липня 2013 року було отримано кредит згідно кредитного договору №МКLNU3.143359/02 від 17 липня 2013 року в сумі 700 000,00 гривень, строком до 16 липня 2018 року. Кредит повністю достроково погашено ОСОБА_1 , згідно договору поруки №PX029031.143694.001 від 17 березня 2013 року, заборгованість відсутня», копія документу залучено до справи (а.с.198 т. 1).
В свою чергу, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_3 надав свої пояснення в судовому засіданні та наголосив, що подана до суду довідка дійсно містить підпис подібний до його особистого та відтиск печатки банку візуально схожий до оригіналу, однак сторона позивача має сумніви щодо достовірності цього документа за відсутності у банку офіційних документів, які мали підтвердити внесення позичальником та/або поручителем грошових коштів до каси банку та/або в іншій спосіб.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. ( ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)
Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. ( ч.1 та ч.2 ст.102 Цивільного процесуального кодексу України).
В межах розгляду цивільної справи, судом постановлено ухвалу про призначення судової комплексної експертизи, на вирішення експертів постановлено наступні питання: - чи виконано підпис від імені уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» ОСОБА_3 на довідці №8734 від 11 листопада 2015 року ОСОБА_3 чи іншою особою; - чи нанесено відтиск печатки на довідці №8734 від 11 листопада 2015 року, де міститься підпис від імені уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» ОСОБА_3, печаткою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
Згідно Висновку експерта за результатами проведення комплексної експертизи № 24334-24336/19-32/24337/19-33 від 19 лютого 2020 року, експерти дійшли до наступних висновків:
- підпис від імені ОСОБА_3 в рядку: «Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації» у довідці №8734 від 11 листопада 2015 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;
- підпис від імені ОСОБА_3 в рядку: «Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації» у довідці №8734 від 11 листопада 2015 року виконаний ОСОБА_3 ;
- відтиск печатки на довідці №8734 від 11 листопада 2015 року, де міститься підпис від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» ОСОБА_3, нанесений печаткою Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», вільні та експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, вислухавши пояснення та заперечення учасників цивільного процесу щодо підстав та предмету позову, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено факт належного виконання зобов'язань за Договором кредиту №MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року, укладений між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та ТОВ «Грінвіч Фіш», що підтверджується Довідкою № 8734 видана 11 листопада 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_3, яка в оригіналі зберігається у відповідача, достовірність наданого суду документа та автентичність основних реквізитів ділового документа (підпис уповноваженої особи, відтиск печатки юридичної особи) встановлено Висновком експерта за результатами проведення комплексної експертизи № 24334-24336/19-32/24337/19-33 від 19 лютого 2020 року.
З урахуванням встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача, як поручителя, заборгованості за кредитним договором на загальну суму 829 885,22 грн. з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 661 111,00 грн, прострочена заборгованість по тілу кредиту - 38 889,00 грн, поточна заборгованість за процентами - 17 491,35 грн., прострочена заборгованість за процентами - 69 634,14 грн, сума пені - 2 288,66 грн., та сума штрафу - 40 470,71 грн., оскільки належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання, ці обставини найшли своє підтвердження під час розгляду справи та не спростовані стороною позивача, який протягом розгляду справи посилався лише на докази, які долучено до позовної заяви, не зважаючи на зміну суб'єктного складу сторін спору та нові обставини, які досліджувались судом щодо належного виконання зобов'язальною стороною договірних зобов'язань.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України)
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. ( ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України)
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Відповідно до статті 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язані, а також в інших випадках замін особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
В свою чергу відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, цесія є заміною особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. При цьому договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України не містить жодних заборон з цього приводу, а відтак сторони самі визначають оплатний договір цесії чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний, то підлягають застосування положення про договір дарування.
Згідно з пп. 14.1.255 ПКУ відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто в дане поняття включаються операції з переуступки будь-яким кредитором (первісним або наступними) будь-яких прав вимог боргу третьої особи (грошових і негрошових) новому кредитору за компенсацію у будь-якій формі (грошову та негрошову) чи без такої.
Згідно зст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, законодавцем передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі № 910/6098/14, та від 15.04.2015 у справі № 910/6098/14).
У Постанові Верховного суду України від 01.04.2015 року у справі № 3-30гс15 зазначено, що зміст зобов'язання (обсяг прав та обов'язків сторін) внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні залишається незмінним. Відтак, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, але обсяг цих прав та умови визначаються саме на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто, законодавцем передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Як убачається з матеріалів справи, 22 лютого 2019 року між Публічним акціонерним товариством «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та Товариством з обмеженою відповідальність «Ейпіес Україна» було укладено Договір № 145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно за цим договором та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги банку до позичальників, законодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку 31 до Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору,
Відповідно до Переліку договорів (Додаток №1), у зобов'язаннях за якими відступається право вимоги, міститься посилання на Кредитний договір №МКLNU3 143359/02 від 17 липня 2013 року, укладений між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Грінвіч Фіш», та укладені в забезпечення зобов'язань за кредитним договором - Договір іпотеки №ZXR039523 143694 002 від 17 липня 2013 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1 , Договір поруки №PX029031 143694 001 від 17 березня 2013 року, укладений між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1 .
30 травня 2019 року учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙПІЕС Україна» прийнято рішення за №5 про зміну найменування Товариства та визначення нового найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН», та затвердження Статуту товариства в новій редакції.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН» (код ЄДРПОУ - 42682150).
Відповідно ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя.
Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв'язку з порушенням таким боржником зобов'язання.
Зі змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України виходить, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
Надавши оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, встановивши обставини, які свідчать про належне виконання поручителем - ОСОБА_1 , основного зобов'язання за Договором кредиту №МКLNU3 143359/02 від 17 березня 2013 року, шляхом сплати основної суми кредиту первісному кредитору - ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», що дає підстави вважати припиненими зобов'язання за Договором поруки №PX029031 143694 001 від 17 березня 2013 року, укладеного з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», та як наслідок відсутність зобов'язань цивільно-правового характеру перед Новим кредитором - ТОВ «Стар Інвестмент ВАН».
Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. ( ст.2 Цивільного процесуального кодексу України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», правонаступником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» про стягнення заборгованості за кредитним договором є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 514, 515, 553, 543, 554, 559, 610, 611, 615, 625, 628 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 95, 102, 247, 263, 264, 265Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», правонаступником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент ВАН» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.