Справа № 265/6783/20
Провадження № 2-а/265/85/20
03 грудня 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А. М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до УПП в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 3290961 від 15.10.2020, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування позову зазначив, що із вказаною постановою він не згодний, постанова складена без достатніх правових підстав, є безпідставною та необґрунтованою. Просив постанову скасувати.
Відповідно до ухвали суду від 29 жовтня 2020 року справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
25 листопада 2020 року від відповідача у справі надійшов письмовий відзив на пред'явлений позов. У своєму відзиві відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова була винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та є обґрунтованою. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджено відеозаписом з реєстратора патрульного автомобіля та нагрудних реєстраторів поліцейських, який додав до відзиву. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких інших заяв чи клопотань по суті справи сторонами не надано.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого адміністративного позову з наступних підстав.
Згідно із ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інше.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З оскаржуваної постанови серії ЕАМ № 3290961 від 15.10.2020, винесеної поліцейським УПП в Донецькій області рядовим поліції Гончаровою А.В., вбачається, що 15 жовтня 2020 року о 20-41 годині в місті Маріуполі по проспекту Перемоги, 75 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з непрацюючим правим габаритом, чим порушив 31 розділ, також при перевірці документів у водія був відсутній ПОСЦПВНТЗІ, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР, за що на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП його було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 425,00 гривень.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Пленум Верховного суду України у пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Встановлено, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 258 КУпАП.
Згідно із п. 2.1 ґ ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Закон України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті першої цього Закону).
Відповідно до статті 21 Закону N 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом N 1961-IV, тобто при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналогічний правовий висновок зроблено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 27.04.2017 у справі № 754/7746/16-а.
Отже, у даному випадку законній вимозі поліцейського щодо перевірки наявності у водія ОСОБА_1 страхового полісу мав передувати факт порушення правил дорожнього руху і початок складення відповідного матеріалу.
За змістом оскаржуваної постанови зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом із непрацюючим правим габаритом. Проте, оглянутий відеозапис подій, наданий з боку відповідача, однозначно встановити такий факт не дозволяє. При цьому, як вбачається з даного відеозапису, адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за даним фактом не порушувалося і питання щодо його відповідальності за даний вид правопорушення поліцейським не вирішувалося.
Відтак, підстав для застосування до водія ОСОБА_1 санкції, передбаченої частиною першою статті 126 КУпАП у інспектора поліції не було.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно із ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Разом із тим, оскаржувана постанова вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП не відповідає, оскільки взагалі не містить зазначення марки, моделі та номерного знаку транспортного засобу, керованого водієм ОСОБА_1 .
Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред'явленого адміністративного позову, а тому вважає необхідним задовольнити його по суті у повному обсязі.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що в діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 245, 247, 251, 280, 283, 286 КУпАП, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 205, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії поліцейського Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гончарової Альони Володимирівни.
3. Постанову серії ЕАМ № 3290961 від 15.10.2020, винесену поліцейським УПП в Донецькій області рядовим поліції Гончаровою А.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 ч - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
3. Рішення суду може би бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
4. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.
5. Повний текст рішення складено 03 грудня 2020 року.
Суддя А.М. Вайновський