ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2020 року м. Київ № 640/24511/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Українські фонди"
до Державної регуляторної служби України Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Українські фонди" із позовом до Державної регуляторної служби України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 25.09.2020 № 146 та постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.04.2018 № 120-ЦА-УП-КУА.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження Державної регуляторної служби України від 25.09.2020 № 146 про залишення без розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Українські фонди" на постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.04.2018 № 120-ЦА-УП-КУА про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності, серія АГ № 580049, до закінчення розгляду справи.
В обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову представник позивача посилається на незаконність оскаржуваного розпорядження з огляду на те, що воно прийняте із порушенням вимог статті 58 Конституції України («заднім числом») та/або із застосуванням закону, який вже не регулює спірні відносини. Враховуючи наведене вище, та зважаючи на те, що Розпорядження Відповідача-1 від 25.09.2020 № 146 містить очевидні ознаки протиправності, а невжиття заходів забезпечення позову має невідворотні для позивача правові наслідки у вигляді позбавлення ліцензії серія АГ № 580049, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог Оскільки питання правомірності оскаржуваного рішення є предметом розгляду даної справи, отже задоволення заяви про забезпечення позову фактично буде розглядом позовних вимог по суті, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.
Позивачем до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Крім того, зазначені позивачем обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову за своєю суттю є підставами адміністративного позову, надання оцінки яким, суд повинен надавати під час розгляду даної справи по суті, а відтак, вжиття заходів забезпечення у спосіб, визначений у заяві, буде фактичним вирішенням справи по суті.
Так, справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Співмірність передбачає також те, що суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд вказує, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Окрім того, позивачем висловлені тільки припущення щодо неможливості відновлення порушених прав у майбутньому, доказів, які б підтверджували наявність реальної, очевидної загрози суду надано не було, а наведені у заяві про забезпечення позову обставини не дозволяють стверджувати про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 2 частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва --
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Українські фонди" у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур