ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 грудня 2020 року м. Київ №640/18354/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 007-28801- 230215 «Delta Premier з пролонгацією» від 23 лютого 2015 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню, згідно з договором банківського вкладу № 007-28801-230215 «Delta Premier з пролонгацією» від 23 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що доводи відповідача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року №007-28801-230215, укладеного позивачем з ПАТ «Дельта Банк» є безпідставними, адже зазначений договір не передбачає жодних умов, які б надавали встановлені законом переваги будь-яким кредиторам банку, кошти розміщені позивача на рахунку у ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач вважає, що він підпадає під гарантії, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року направлена на адресу відповідача поштовим відправленням та отримана представником останнього 15 серпня 2020 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Станом на час розгляду справи відзив на позов до Окружного адміністративного суду міста Києва не надійшов.
Третя особа надала письмові пояснення та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» 23 лютого 2015 року укладено договір банківського вкладу №007-28801-230215, умовами якого передбачено, що Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , сума вкладу становить 150000,00 грн., вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок та по 25 березня 2015 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії виписки по особовому рахунку з 23 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року на банківський рахунок позивача 23 лютого 2015 року надійшли кошти в сумі 150000,00 грн., що також підтверджується платіжним дорученням №46323801 від 23 червня 2015 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
Інформація, розміщена на офіційному сайті Фонду 05 серпня 2015 року, свідчить, що з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Дельта Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.
На офіційному сайті Фонду розміщеного оголошення про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк» за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08 жовтня 2015 року.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 лютого 2017 року №619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року та продовжено повноваження ліквідатора провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кадирова В.В.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 04 квітня 2019 року №772 продовжено строки здійснення процедури ліквідації виконавчої дирекції Фонду строком на один рік з 05 жовтня 2019 року до 04 жовтня 2020 року включно та, відповідно, продовжено повноваження ліквідатора банку Кадирова В.В. на цей же строк. Листом від 27 грудня 2019 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович повідомив позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року №007-28801-230215, укладеного позивачем з ПАТ «Дельта Банк», з наданням копії повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року №8821/2016.
В подальшому, згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 жовтня 2019 року №2705 Уповноваженою особою призначено Матвієнка Андрія Анатолійовича .
Незгода позивача із бездіяльністю щодо такого невключення до переліку вкладників зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Так, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд зауважує, що листом від 23 вересня 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович повідомив позивача про нікчемність договору банківського вкладу від 23 лютого 2015 року №007-28801-230215, укладеного позивачем з ПАТ «Дельта Банк», з наданням копії повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року №8821/2016.
При цьому, доказ направлення позивачу повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року №8821/2016 відповідачем не надано, а позивачем заперечується отримання такого повідомлення.
З урахуванням того, що позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідачем не надано доказів направлення повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року №8821/2016, суд вважає строк звернення позивача з даним позовом не пропущеним.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно частини першої статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Частиною другою статті 27 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI визначено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.
За приписами частини другої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
При цьому, згідно частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, серед іншого, з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
З аналізу наведених норм вбачається, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів, укладених банком, на предмет виявлення серед них нікчемних.
В той же час таке право не є абсолютним, а кореспондується із обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину; одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким.
Так, зі змісту повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року №8821/2016 вбачається, що відповідач дійшов висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року №007-28801-23215 згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноваженій особі Фонду надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Проте відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили, що у межах спірних правовідносин ПАТ «Дельта Банк» уклало правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, або уклало правочин з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; або здійснило операцій, укладення (переоформлення) договорів, які призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Крім того, суд встановив, що спірний договір банківського вкладу між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», оскільки договір укладено 23 лютого 2015 року, а рішення виконавчої дирекцією Фонду про запровадження тимчасової адміністрації у банку датоване 02 березня 2015 року.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то статтею 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Водночас, відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та, як наслідок, не подання інформації про позивача, як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.
Також, цим пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Схожі приписи містяться і в пункті 6 розділу ІІ вказаного Положення чинних станом на момент розгляду справи.
Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.
За таких підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог та наявність правових підстав для зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою-другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На переконання Окружного адміністративного суду міста Києва позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідач покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 007-28801- 230215 «Delta Premier з пролонгацією» від 23 лютого 2015 року.
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню, згідно з договором банківського вкладу № 007-28801-230215 «Delta Premier з пролонгацією» від 23 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016) судовий збір в сумі 1757,60 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко