ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 листопада 2020 року м. Київ № 640/19089/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Ващенку В.А.
за участі представників сторін:
від позивача - Сіняк Д.В.
від відповідача - Пожар В.В.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клов"
до Офісу великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 13 лютого 2020 року № 0000644201,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Клов» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Клов») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників ДПС (далі по тексту - відповідач, ОВП ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №0000644201.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскільки господарські операції із контрагентами ТОВ «Агро Консоль» та СФГ «Поле» підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту та декларування сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню/
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки за наслідками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення податкового кредиту по податковим накладним, виписаним контрагентами СФГ «Поле, ТОВ Агро Консоль» та, як наслідок, винесено спірне податкове повідомлення-рішення, підтримавши висновки акта перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 17 листопада 2020 року, судом відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №0000644201 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Клов» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3129086,84 грн. за серпень 2019 року відповідно до декларації від 19 вересня 2019 року №9215221545.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Клов» щодо законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по деклараціях з податку на додану вартість з вересня 2016 року по серпень 2019 року включено з урахуванням уточнюючих розрахунків, результати якої оформлено актом від 23 січня 2020 року №209/28-10-42-01/31111564 (далі по тексту - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року на суму ПДВ 3129086,84 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 3129086,84 грн.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що згідно проведеного аналізу інформаційних баз даних ДПС України встановлено, що СФГ «Поле» товар з номенклатурою «ріпак», «пшениця» не придбавало, не імпортувало, для виробництва недостатньо ресурсів, що може свідчити про обрив ланцюга постачання; неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Агро Консоль», оскільки останнім придбано товар (ріпак, ячмінь) у підприємств-контрагентів, щодо яких відкрито кримінальні провадження, реалізовувався товар за ціною нижче собівартості, відсутні складські приміщення, вказаний товар не придбавався, не вироблявся.
Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ «Агро Консоль», СФГ «Поле»; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
Матеріали справи підтверджують, що між позивачем та ТОВ «Агро Консоль» у липні 2019 року укладено договори купівлі-продажу №КЛВ150719/016, №КЛВ180719/024, №КЛВ220719/016, №КЛВ240719/022, №КЛВ290719/038, №КЛВ170719/001 та №КЛВ180719/025, за якими ТОВ «Агро Консоль» зобов'язується поставити позивачу ріпак, ячмінь 2019 року виробництва до орендованого позивачем складу та додатки до договорів, за якими ТОВ «Агро Консоль» надавало позивачу для перевірки документи щодо своєї діяльності.
На підтвердження виконання умов договорів та поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних бухгалтерських документів: видаткові накладні, картки аналізу на підтвердження здійснення лабораторного аналізу зерна за кожною поставкою, складські квитанції на підтвердження факту прийняття зерна на склад, рахунки на оплату; товарно-транспортними накладними підтверджується факт поставки товару зі складу ТОВ «Агро Консоль» до складу позивача.
Крім того, у відповідь на адвокатський запит ТОВ «Агро Консоль» надано пояснення та підтверджуючі документи, відповідно до яких реалізоване ним позивачу зерно вирощене на орендованих полях, які оброблялися ТОВ «Агро Консоль» на підставі договору інвестування з ТОВ «Еколаб», на підставі якого ТОВ «Агро Консоль» були передані земельні ділянки, належні ТОВ «Еколаб»; вирощування зерна здійснювалося за допомогою працівників та техніки, орендованих у підрядних організацій. На підтвердження зазначеного матеріали справи містять витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, договір інвестування, договори оренди, докази для купівлі матеріалу для посіву ріпаку та ячменю, засобів захисту, зберігання зерна в м. Броди, звідки і відбувалася поставка позивачу, транспортування.
Матеріали справи також містять протокол опитування директора ТОВ «Агро Консоль» ОСОБА_1 , в якому зазначено місця вирощування зерна та порядок передачі; факт отримання зерна від ТОВ «Агро Консоль» також підтверджується наявними в матеріалах справи свідченнями працівників, які приймали участь в оприбуткуванні вказаного товару. Вказані свідчення зафіксовані у протоколах опитування працівників, які надали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що ними приймалося зерно від ТОВ «Агро Консоль».
Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено акти розрахунку, платіжні доручення.
Між позивачем та СФГ «Поле» у січні 2019 року укладено договори купівлі-продажу №КЛВ080119/001, №КЛВ280911/012, №КЛВ310119/005, за якими СФГ «Поле» зобов'язується поставити позивачу кукурудзу 2018 року виробництва; відповідно до договорів, укладених у липні 2019 року №КЛВ050719/023, №КЛВ080719/043, №КЛВ100719/014, №КЛВ160719/036, №КЛВ170719/029, №КЛВ180719/021, №КЛВ130719/012 СФГ «Поле» зобов'язується поставити позивачу ріпак та пшеницю 2019 року виробництва до орендованого позивачем складу.
На підтвердження виконання умов договорів та поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, карток аналізу на підтвердження здійснення лабораторного аналізу зерна за кожною поставкою, складських квитанцій на підтвердження факту прийняття зерна на склад, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних на підтвердження факту поставки товару зі складу СФГ «Поле» до складу позивача.
Факт отримання зерна від СФГ «Поле» та його приймання на склад позивача також підтверджується протоколами опитування працівників, якими здійснювалося приймання товару на склад, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Зазначені особи повідомили про те, що ними приймалося зерно від СФГ «Поле» (копії вказаних протоколів містяться в матеріалах справи).
Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено акти розрахунку та платіжні доручення.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як вбачається з обставин справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Агро Консоль» та СФГ «Поле», у зв'язку із придбанням зерна: кукурудзи, пшениці, ріпака, ячменю).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Як слідує з матеріалів справи, з метою здійснення власної господарської діяльності з оптової торгівлі зерном шляхом подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Агро Консоль» та СФГ «Поле» товару, між позивачем та ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» укладено договір поставки від 07 лютого 2019 року, за яким позивач зобов'язався передати у власність ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» кукурудзу; факт поставки підтверджується видатковою накладною, податковою накладною та актом приймання-передачі зерна, відображено у податковій звітності, копії яких наявні в матеріалах справи; факт оплати підтверджується виписками по банківському рахунку.
Відповідно до договору поставки від 29 липня 2019 року, укладеним між позивачем та ТОВ «АДМ Юкрейн» позивачем здійснено поставку ріпака, що підтверджується видатковою накладною, актом приймання-передачі зерна, податковою накладною; факт оплати підтверджується виписками по банківському рахунку.
Відповідно до договорів поставки за липень 2019 року, укладених між позивачем та ТОВ «Агропросперіс Трейд» останньому здійснено поставку ячменю, що підтверджено видатковими та податковими накладними, факт оплати підтверджується виписками по банківському рахунку.
Таким чином, співставлення наявних в матеріалах справи доказів дає підстави вважати, що придбаний позивачем у ТОВ «Агро Консоль» та СФГ «Поле» товар був використаний для здійснення власної господарської діяльності з метою подальшого продажу, про що також було зазначено в акті перевірки, та на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи описані вище документи.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність придбаних товарів, свідчить, що позивач придбавав товар з метою використання їх у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації контрагентам-покупцям; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду жодних доказів у спростування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агро Консоль», СФГ «Поле» за період, що перевірявся.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Висновки акта перевірки, які стосуються контрагентів позивача в межах спірних відносин про те, що СФГ «Поле» товар з номенклатурою «ріпак», «пшениця» не придбавало, не постачало контрагентам-покупцям, зокрема, і позивачу, для виробництва недостатньо ресурсів, що може свідчити про обрив ланцюга постачання; неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Агро Консоль», оскільки останнім придбано товар (ріпак, ячмінь) у підприємств-контрагентів, щодо яких відкрито кримінальні провадження, реалізовувався товар за ціною нижче собівартості, відсутні складські приміщення, вказаний товар не придбавався, не вироблявся, відсутні складські приміщення тощо також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Крім того, відповідно до приписів частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Крім того, матеріали справи містять висновок експерта №1041/44001 за результатами судово-економічної експертизи за запитом ТОВ «Клов», складений 30 липня 2020 року; висновок містить відмітку про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку.
Відповідачем у запереченнях щодо клопотання про відшкодування витрат, які пов'язані з правничою допомогою, вказано, що висновки експерта не спростовують доводи, які зазначені в акті перевірки, а тому дана експертиза не має ніякого відношення до доведення реальності господарських операцій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Положеннями частини третьої статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України визначено два варіанти проведення експертизи - за ухвалою суду та на замовлення учасників процесу.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України визначено процедуру проведення експертизи на замовлення учасників справи, зокрема, учасник справи, який замовляє експертизу поза межами судового засідання, на власний розсуд обирає відповідного експерта або експертну установу, що буде проводити експертне дослідження та самостійно ставить питання, які потребують роз'яснення експертом. Якщо позасудове експертне дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має повідомити про це особу, яка до нього звернулася.
Висновком експерта слід вважати наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджених об'єктів, явищ чи процесів та обґрунтовані відповіді на поставлені питання, що дають інформацію про обставини у справі.
Суд зазначає, що висновок експерта, підготовлений на замовлення учасника справи, має процесуальний статус доказу, поданого до суду при його відповідності вимогам законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що поданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам, встановленим статтею Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством; зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до частини восьмої статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України якщо інший учасник справи матиме підстави для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Проте, відповідач не скористався наданим йому правом на звернення до суду з відповідною заявою.
Крім того, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
У спростування доводів відповідача про те, що даний висновок не має відношення до спірних відносин, суд зазначає, що на вирішення судової експертизи були поставлені питання щодо документального підтвердження проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Агро Консоль» та СФГ «Поле» та правомірність відображення позивачем відповідних сум у складі податкового кредиту.
При цьому, висновком експерта при дослідженні первинних документів в межах спірних відносин встановлено, що проведення господарських операцій документально підтверджується, а саме: документально підтверджується проведення господарських операцій, відповідно до яких за січень, липень-серпень 2019 року СФГ «Поле» та ТОВ «Агро Консоль» поставлені, а ТОВ «Клов» отримані товари (зерно: кукурудза, пшениця, ріпак, ячмінь) вагою 2340140,00 кг на загальну суму з ПДВ 18774434,14 грн.; документально підтверджується, що зерно (кукурудза, пшениця, ріпак, ячмінь) у кількості 2340140,00 кг на загальну суму з ПДВ 18774434,14 грн. передано продавцями ТОВ «Агро Консоль», СФГ «Поле» та прийняті покупцем ТОВ «Клов» за період січень, липень - серпень 2019 року згідно з видатковими накладними відповідно до умов договорів купівлі-продажу, переміщено від СФГ «Поле» та ТОВ «Агро Консоль» до позивача на підставі оформлених товарно-транспортних накладних; документально підтверджується проведення господарських операцій, відповідно до яких з розрахункового рахунку позивача у ПАТ «ОТП Банк» та у ПАТ «Укрсиббанк» на рахунки СФГ «Поле» та ТОВ «Агро Консоль» за період січень - лютий, липень - серпень, жовтень 2019 року здійснена оплата за придбані товари на загальну суму 18774520,98 грн. з призначенням платежу щодо оплати за зерно (кукурудза, пшениця, ріпак, ячмінь); наявність підстав вважати податкові накладні, отримані від ТОВ «Агро Консоль» та від СФГ «Поле» позивачем по операціях за січень, липень - серпень 2019 року такими, які не можуть бути прийняті ТОВ «Клов» як первинні документи, що підтверджують обґрунтованість віднесення до податкового кредиту ТОВ «Клов» суми ПДВ у розмірі 3129086,84 грн. документально не підтверджується, а включення відповідної суми до складу податкового кредиту відповідає вимогам Податкового кодексу України; документально підтверджується проведення господарських операцій, відповідно до яких ТОВ «Клов» у лютому, липні - серпні 2019 року реалізувало товари покупцям ТОВ «АДМ Юкрейн», ТОВ «Агропросперіс», ТОВ «АДМ Трейдінг Україна», до складу якого входить товар, придбаний позивачем у ТОВ «Агро Консоль» та у СФГ «Поле»; документально не підтверджуються висновки акта перевірки щодо завищення ТОВ «Клов» від'ємного значення з ПДВ на суму 3129086,84 грн. за серпень 2019 року внаслідок завищення податкового кредиту на суму 3129086,84 грн., за серпень 2019 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не наведено підстав для неприйняття висновку експерта в якості доказу та дослідження його разом із іншими доказами.
Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту та відобразив суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «Агро Консоль» та СФГ «Поле», а тому висновки акта перевірки є помилковими, а зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є протиправним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ОВП ДПС від 13 лютого 2020 року №0000644201 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Клов» підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клов" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, оф. 505, код ЄДРПОУ 31111564) - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 43141471) від 13 лютого 2020 року № 0000644201.
Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова
Повний текст рішення виготовлений 08.12.2020.