1/1472
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
07 грудня 2020 року м. Київ № 640/30223/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї документи в адміністративній справі № 640/30233/20 за позовом
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправними та скасування розпорядження,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 (надалі - позивач 1) адреса: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 (надалі - позивач 2), адреса: АДРЕСА_2 до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, в якій позивачі просять суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 1083-р «Про реорганізацію Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.
Разом з позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- заборонити до закінчення розгляду цієї адміністративної справи Міністерству освіти і науки України, а також заборонити Комісії з реорганізації Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, утвореній на виконання оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України, та її членам (уповноваженим особам) вчиняти будь-які дії, спрямовані на реорганізацію, ліквідацію Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного як окремої юридичної особи та приєднання його до Національного університету фізичного виховання і спорту України.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки фактична реалізація оскаржуваного розпорядження за час розгляду адміністративної справи призведе до того, що у випадку задоволення позовних вимог та скасування розпорядження № 1083-р, повернення Коледжу його майна буде значно ускладненим, звільнення позивачів будуть незаконними, а отже, доведеться докласти значних зусиль та понести значні витрати для повторного переведення та поновлення відповідних працівників на посадах.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначає про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного Розпорядження Кабінету Міністрів України, оскільки у випадку дії вказаного розпорядження та продовження Комісію з реорганізації Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного вчинення дій спрямованих на реорганізацію, ліквідацію Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного як окремої юридичної особи та приєднання його до Національного університету фізичного виховання і спорту України Олімпійський коледж буде ліквідовано в строк до 1 січня 2021 року, а відтак захист прав, свобод та інтересів позивача як працівника цього коледжу, як військовослужбовця Збройних Сил України та учасника бойових дій на захист яких спрямовано поданий адміністративний позов, стане неможливим без невідкладного вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на ті ж самі обставини, якими обґрунтовані й власне позовні вимоги.
Суд зазначає, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про наявність очевидних ознак протиправності рішення, а також не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті, але аж ніяк не під час вирішення питання щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
В даному випадку висновок щодо очевидності допущених порушень законодавства під час прийняття оскаржуваного Розпорядження може бути зроблений судом лише за результатами розгляду справи по суті.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова