ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2020 року м. Київ № 640/15993/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів
цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства
юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною відмови у внесенні змін до актового запису,
зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач, Шевченківський РВ ДРАЦС) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною відмову відповідача у внесенні змін до актового запису про народження в частині зміни по батькові позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 »;
- зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про народження позивача, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Радянським ГАГС м .Києва зроблено актовий запис №469, суть змін: ім'я по батькові « ОСОБА_1 » змінити на « ОСОБА_1 ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у внесенні змін до актового запису, оскільки у Державному реєстрі актів цивільного стану відомості про ОСОБА_1 відсутні, проте існує велика кількість виданих державними органами України документів, що супроводжують життя людини, виданих на ім'я позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/15993/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано «заперечення» проти позову, де зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки зміна по батькові позивача шляхом внесення відповідного запису суперечить вимогам законодавства.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що відповідачем не спростовано посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 18 березня 1976 року внесено запис №469 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - місто Київ, відомості про батька - ОСОБА_5 , відомості про матір - ОСОБА_6 .
Рішенням Радянської районної ради народних депутатів м. Києва від 12 березня 1984 року №85/3 дозволено зміну прізвища неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на прізвище матері « ОСОБА_1 »; на підставі зазначеного рішення внесено запис про зміну прізвища ОСОБА_1 на «ОСОБА_1».
За наслідками розгляду заяви позивача про внесення змін до актового запису про народження №469 від 18 березня 1976 року відповідачем складено висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану від 25 червня 2020 року, відповідно до якого згідно правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 неможливо внести зміни в актовому записі про народження ОСОБА_1 №469 від 18 березня 1976 року, складеному відповідачем, по батькові дитини з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », оскільки власне ім'я батька заявника « ОСОБА_5 », відповідно до норм статті 62 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР від 29 грудня 1969 року, що діяв на момент державної реєстрації народження заявника, по батькові дитини присвоюється за іменем батька, а у випадках, передбачених частиною другою статті 55 цього Кодексу, за іменем особи, яка записана як батько, та які відповідають діючому законодавству України, а саме статті 147 Сімейного кодексу України, згідно якої по батькові дитини визначається за іменем батька, а у зв'язку з відсутністю будь-яких документів на підтвердження того, що заявник змінював по батькові шляхом подачі заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) чи батько заявника змінював власне ім'я шляхом подачі заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові), а також відсутністю інформації щодо можливого усиновлення заявника чи визнання батьківства відносно заявника, та на підставі п.п 1.1, 2.12, 2.20 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793.
Спірні правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення спірних правовідносин: Цивільний Кодекс України (далі по тексту - ЦК України), Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 року № 2398-VI (далі по тексту - Закон № 2398-VI).
Статтею 49 ЦК України встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Частиною першою статті 1 Закону № 2398-VI) передбачено, що відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначають засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно статті 2 Закону № 2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Частиною першою статті 6 Закону №2398-VI передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Відповідно до частин 1 - 3 статі 9 Закону № 2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Відповідно статті 22 Закону № 2398-VI, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
У разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв'язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.
Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 січня 2011 року за №55/18793, було затверджено "Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання" (далі Правила №96/5).
Відповідно до пункту 1.1 Правил № 96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Згідно пункту 1.5. Правил № 96/5, заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.
Відповідно до пункту 1.10. Правил № 96/5, питання про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання розглядається у тримісячний строк з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно пункту 2.5. Правил № 96/5, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Пунктом 2.6. Правил № 96/5 визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану в яких зазначені неправильні, неповні відомості, або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Пунктом 2.7. Правил № 96/5 передбачено, що на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
Згідно пункту 2.12. на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками розгляду заяви позивача про внесення змін до актового запису про народження №469 від 18 березня 1976 року відповідачем складено висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану від 25 червня 2020 року, відповідно до якого згідно правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 неможливо внести зміни в актовому записі про народження ОСОБА_1 №469 від 18 березня 1976 року, складеному відповідачем, по батькові дитини з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », оскільки власне ім'я батька заявника « ОСОБА_5 », відповідно до норм статті 62 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР від 29 грудня 1969 року, що діяв на момент державної реєстрації народження заявника, по батькові дитини присвоюється за іменем батька, а у випадках, передбачених частиною другою статті 55 цього Кодексу, за іменем особи, яка записана як батько, та які відповідають діючому законодавству України, а саме статті 147 Сімейного кодексу України, згідно якої по батькові дитини визначається за іменем батька, а у зв'язку з відсутністю будь-яких документів на підтвердження того, що заявник змінював по батькові шляхом подачі заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) чи батько заявника змінював власне ім'я шляхом подачі заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові), а також відсутністю інформації щодо можливого усиновлення заявника чи визнання батьківства відносно заявника, та на підставі п.п 1.1, 2.12, 2.20 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793.
Механізм прийняття та розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичних осіб - громадян України визначається Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №915 (далі по тексту - Порядок №915).
Відповідно до пункту 2 Порядку №915 заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) (далі - імені) громадян України, які проживають на території України, приймає, розглядає, а також веде їх облік відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх проживання; громадян України, які постійно проживають за кордоном, - дипломатичне представництво або консульська установа України, в якій вони перебувають на постійному консульському обліку.
Згідно пункту 3 вказаного Порядку заява про зміну імені подається у письмовій формі за умови пред'явлення паспорта громадянина України, а у разі, коли заявник постійно проживає за кордоном, - за умови пред'явлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Пунктом 4 Порядку №915 визначено, що заяви про зміну імені додаються: свідоцтво про народження заявника; свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі); свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано); свідоцтва про народження дітей (у разі, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей); свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно було раніше змінено; фотокартка заявника; квитанція про сплату державного мита.
Відповідно до пункту 6 Порядку №915 відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України, які прийняли заяву про зміну імені, перевіряють відомості, зазначені у заяві та в документах, що додаються до неї.
Для підтвердження достовірності поданих заявником документів відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про зміну імені, додає до зазначених документів копії відповідних актових записів цивільного стану або витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Зміна імені проводиться за наявності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану України відповідних актових записів цивільного стану та даних в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.
У разі відсутності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану України актових записів цивільного стану, в які за результатами державної реєстрації зміни імені необхідно внести зміни відповідно до закону, або даних в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян заяву про зміну імені може бути розглянуто тільки після їх поновлення та внесення відомостей до зазначеного Реєстру в установленому порядку.
З наведених положень законодавства вбачається, що підставою для внесення змін, зокрема, щодо зміни по батькові особи, є наявність в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану України актових записів цивільного стану, в які за результатами державної реєстрації зміни по батькові необхідно внести зміни відповідно до закону, або даних в Державному реєстрі актів цивільного стану.
Відповідно до статті 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається за іменем батька.
По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
Положеннями статті 145 Сімейного кодексу України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 145 Сімейного кодексу України у разі, якщо батько змінив своє ім'я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюється за її згодою.
Згідно статті 231 Сімейного кодексу України якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини. За заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.
Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.
Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
Тобто, положеннями Сімейного кодексу України визначено перелік підстав для зміни по батькові особи.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для зміни по батькові позивача, зокрема, позивачем не надано жодних пояснень та доказів стосовно зміни імені батька позивача, зазначеного у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_10 », відсутності інформації щодо усиновлення; наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ім'я батька позивача « ОСОБА_5 ». При цьому, позивачем не надано жодних пояснень, підтверджених доказами, щодо зміни ним по батькові на « ОСОБА_1 », вказаного в паспорті громадянина України, довідці про присвоєння ідентифікаційного номера та в одній з поданих копій свідоцтва про народження.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимог не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність вчинених дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова