07 грудня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3247/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника відповідача Акуленка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку, в якому просить :
1. Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.03.2018.
2.Зобов'язати Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку встановити, для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 базовий місяць січень 2008 року, за 01.03.2018 фіксовану суму індексації в розмірі 3 875,16 грн..
3. Зобов'язати Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 3 875,16 грн., на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.03.2018 в сумі 88 145,54 грн..
Свої вимоги обґрунтовує тим, що не нарахування та не виплати йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.03.2018 в розмірі 88145 грн. 54 коп., порушує приписи Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», є протиправним і порушує права та соціальні гарантії позивача.
Позивач у судове засідання не з'явився. Причину неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 з 24.03.2015 по 24.03.2018 ( далі - Позивач) проходив військову службу у Чернігівському зональному відділі Військової служби правопорядку (далі - Відповідач).
Позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення.
Відповідачем було надано відповідь за вих. 2402/0/сс від 9.07.2020.
З наданою відповіді та довідки з'ясувалось, що Відповідач не нараховував позивачу індексацію грошового забезпечення в повному обсязі.
Не погодившись з не нараховуванням та не виплатою індексації грошового забезпечення в повному обсязі, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Індексація грошового забезпечення є державною гарантією щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін і є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Невиплата індексації грошового забезпечення втрати частини доходів є обмеженням Конституційних прав та є незаконною.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру.
Частини 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначають, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням: щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі -закон 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України..
Вказаним вище законом визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
У межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік здійснюється проведення індексації грошових доходів населення (вказана норма застосовується із 01.12.2015).
Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Таким чином індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного суду України по справам №240/4911/18, №240/5837/18, №803/904/17.
Окрім того, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.
З огляду на наведене, судом встановлено, що військова частина НОМЕР_2 , в порушення вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078, протиправно не здійснювала нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 липня 2020 року включно.
За таких підстав, суд вважає за необхідне позов, в частині визнання протиправною бездіяльність Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.03.2018 задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.03.2018 в твердій грошовій сумі, суд зазначає наступне.
Згідно приписів Нормам Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078, саме на відповідача покладено обов'язок розраховувати та виплачувати позивачу суми індексації грошового забезпечення за певні періоди.
Оскільки така сума відповідачем не розраховувалась, то і вимога зобов'язати відповідача розрахувати її саме у твердій сумі є передчасною і задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні. Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку (вул.Шевченка, буд.107, м.Чернігів,14030), Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.03.2018.
Зобов'язати Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.03.2018.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот