08 грудня 2020 року справа № 925/1005/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Державного підприємства “Черкаський консервний комбінат” про зобов'язання виконати дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду з Верховного суду надійшла адміністративна справа за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 18) до державного підприємства “Черкаський консервний комбінат” (18030, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача визнати вимоги управління на суму капіталізованих платежів у розмірі 1512753,40грн. та включити їх до проміжного ліквідного балансу у першу чергу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Державне підприємство “Черкаський консервний комбінат” перебуває в стані припинення, а тому є підстави для зобов'язання останнього включити кредиторські вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області по сплаті капіталізованих платежів в сумі 1512753,40 грн. до проміжного ліквідаційного балансу. Наголошено, що відповідачем передано до Фонду документи по 5 потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для продовження страхових виплат по відшкодуванню втраченого заробітку та наданню соціальних послуг. З моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказаного запису у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілих. Позивач, посилаючись на положення статей 112, 1205 Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV та Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000, вважає, що повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особі, внаслідок втрати годувальника, протягом її життя. Тому, 23.07.2018 позивачем було направлено заяву про визнання кредитором №06-06-1602 на суму 1512753 грн. 40 коп., але на вказану заяву позивач відповіді не отримав.
Представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що підприємство відповідача не є банкрутом, оскільки ліквідація підприємства відбувається за рішенням власника (на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №320 від 10.07.2018). Відповідач не погоджується із сумую нарахованих кредиторських зобов'язань позивачем, оскільки проведеним аудитом, на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебували виконавчі провадження (окрім заробітної плати) про стягнення з ДП «Черкаський консервний комбінат» на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування заборгованості на загальну суму 4479,20 грн. Також, відповідач не погоджується про зазначення позивачем 5 працівників, які отримали травми на виробництві. Відповідач зауважив, що позивач до ліквідаційної комісії не звертався, а тому і не було відмови у задоволенні вимог позивача. Відповідач вважає, що мають застосовуватись норми статті 112 Цивільного Кодексу України, згідно із якими вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105 (далі - Закон №1105) соціальне страхування здійснюється за принципами обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Розділом XI Закону №1105 (чинний на час передачі справ) підприємства, установи, передають до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документи, що підтверджують право працівників на страхові виплати, інші соціальні послуги від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, для продовження цих виплат.
У відомостях, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що відповідач - Державне підприємство «Черкаський консервний комбінат» перебуває в стані припинення за рішенням власників з 12.07.2018. Головою комісії з припинення призначено ОСОБА_1 . Граничний термін подачі кредиторами вимог до боржника зазначено 12.09.2018.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у 2001-2002 р.р. відповідно до прикінцевих положень Закону №1105 передано до Фонду документи по 9 потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для продовження страхових виплат по відшкодуванню втраченого заробітку та наданню соціальних послуг, що підтверджується актами прийняття - передачі особових справ потерпілих на виробництві №320 від 08.11.2001; №341 від 29.11.2001; №418 від 28.10.2002 та довідками про розмір втраченого заробітку на дату передачі особової справи потерпілих, виданими Черкаським консервним комбінатом щодо кожного потерпілого для продовження страхових виплат Фондом.
На день прийняття рішення про припинення страхувальника Фонд проводить виплату по відшкодуванню втраченого заробітку 5 потерпілим по яких і зроблено розрахунок капіталізованих платежів для виплат їх у майбутньому.
Частиною 2 ст. 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Статтею 11 Закону №1105 визначено, що джерелами формування коштів Фонду є, в тому числі, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язання підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян здійснюється відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 року (далі - Порядок).
Згідно ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами законодавства чи договором, вони регулюються тими правовими нормами інших актів законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
За приписами ч. 4 ст. 4 ЦК України постанови Кабінету Міністрів України є актами цивільного законодавства.
Щодо права конкретних потерпілих на страхові виплати, зазначених відповідачем у відзиві на позов, суд вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки матеріали справи містять відповідні докази, а саме:
-акти про нещасний випадок на виробництві;
-акти розслідування профзахворювання;
-довідки МСЕК;
-постанови про призначення страхових виплат;
-лист Державної служби статистики України про очікувану тривалість життя;
-рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.01.1986.
Судом встановлено, що 23.07.2018 позивачем відповідачу було направлено заяву про визнання кредитором за № 06-06-1602 на суму 1512753 грн. 40 коп. рекомендованим листом з описом вкладення. На вищевказану заяву позивач відповіді не отримав.
З відомостей перевірки статусу відстеження поштового відправлення №1800196931031, рекомендований лист позивача не було вручено під час доставки 30.07.2018 з інших причин, і 28.08.2018 його було повернуто відправнику через закінчення терміну зберігання, у зв'язку із неотриманням поштового відправлення адресатом, а 21.09.2018 управлінням було подано позов до суду з дотриманням місячного терміну, передбаченого ст. 112 ЦК України.
Суд вважає, що позивачем було вжито всіх заходів щодо направлення документів з вимогами до боржника з дотриманням норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 с. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
За змістом ч. 3 ст. 110 цього Кодексу, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 2 ст. 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону N 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
При цьому, посилання відповідача на аудиторський звіт та інформацію Державної виконавчої служби, згідно з якими заборгованість відповідача перед Фондом становила 4 479, 20 грн., а заборгованість по капіталізованих платежах відсутня, є некоректним, оскільки механізм виникнення цих боргів різний. Так, заборгованість по страхових внесках та коштах страховика виникає за минулий період, а нарахування капіталізованих платежів здійснюється на майбутнє, і виникає право на нарахування капіталізованих платежів виключно у разі ліквідації страхувальника без правонаступника: або в разі неплатоспроможності та визнання банкрутом, або в разі припинення за рішенням власника чи уповноваженого органу.
Згідно ч. 2 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора, останній має право звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії протягом місяця після отримання повідомлення про відмову у визнанні кредиторських вимог.
Правову позицію, згідно з якою капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку №765, висловлено Верховним судом України у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.
Обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, підтверджуються доданими письмовими доказами.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач зареєстрований у Фонді соціального страхування, як платник страхових внесків та ліквідовується як юридична особа без правонаступника, суд прийшов до висновку щодо обґрунтованості проведення капіталізації платежів для продовження страхових виплат особам потерпілим на підприємстві.
Суд зауважує, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача визнати вимоги управління на суму капіталізованих платежів у розмірі 1512753,40грн. та включити їх до проміжного ліквідного балансу у першу чергу не узгоджуються з нормами ст. 5 КАС України.
Даний висновок узгоджується з п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у даній справі.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищенаведених обставин та положень закону суд зауважує, що з урахуванням ч. 1-2 ст. 5 КАС України належним способом захисту прав є саме стягнення капіталізованих платежів, що за своїм змістом узгоджується з приписами ч. 3 ст. 112 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
За приписами ст. 139 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Черкаський консервний комбінат” (ідентифікаційний код 05529691) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (ідентифікаційний код 41321284) заборгованість зі сплати капіталізованих платежів в розмірі 1512753,40(один міліон п'ятсот дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 40 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя П.Г. Паламар