07 грудня 2020 року справа № 580/3392/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
26.08.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота (далі - відповідач) в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 15.09.2020р., просить:
- визнати частково протиправним та частково скасувати наказ начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота полковника Коцеруби Д.М. №163-ОС від 18.04.2020р., в частині позбавлення позивача ОСОБА_1 права носіння військової форми одягу;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота військова частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992р. у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років станом на день звільнення з військової служби 18 квітня 2020 року;
- зобов'язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей», у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років станом на день звільнення з військової служби 18.04.2020р;
- стягнути із Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота військова частина НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період із 18.04.2020р. по день ухвалення рішення у даній справі.
В обгрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що вислуга років позивача, станом на 18.04.2020р. - день виключення зі списків особового складу становить: календарна - 9 років 11 місяців 19 днів, пільгова - 1 рік 1 місяць 15 днів, всього - 11 років 01 місяць 04 дні. При цьому, відповідач, при звільненні позивача, мав виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний рік служби як передбачає п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку із наявністю у позивача вислуги більше 10 років. Позивач зазначає, що положення спеціального законодавства не ставлять в залежність набуття права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги років та не встановлюють те, що вислуга років у пільговому обрахуванні не зараховується до вислуги років для призначення військовослужбовцю грошової допомоги при звільненні. Зазначено, що одноразова грошова допомога не виплачена позивачу ні під час звільнення з військової служби, а ні станом на дату звернення із даним позовом до суду, в зв'язку із чим просить стягнути грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Також зазначає, що наказ, яким позивача звільнено з військової служби є протиправним в частині позбавлення позивача права носіння військової форми одягу, оскільки позбавлення такого права передбачено ст.ст.79,80 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних сил України”, натомість позивач не притягувався до відповідальності за вчинення правопорушення, що ганьбить військову честь і гідність військового звання, в зв'язку із чим відповідач позбавивши позивача такого права перевищив свої службові повноваження.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09.10.2020р., до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначивши при цьому, що право на виплату одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний рік служби виникає за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Разом з тим, календарна вислуга років позивача становить - 9 років 11 місяців 19 днів. Звернуто увагу, що чинним законодавством не передбачено поняття “загальна” вислуга років, на відміну від “календарної”. Зазначено також, що пільгове обчислення вислуги років здійснюється виключно для встановлення розміру пенсії військовослужбовцям та не застосовується для інших цілей.
Також зазначено, що оскільки на день звільнення з військової служби позивач не набув права на пенсію за вислугою років, особливих заслуг перед Україною не мав, відтак і права на носіння військової форми одягу після звільнення у відповідності до Положення №1115/2009, не набув. Також зазначено, що посилання позивача на положення ст.ст.79,80 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних сил України” є необгрунтованими, оскільки ними передбачено випадки позбавлення права на носіння військової форми одягу особам, які вже набули такого права. Також зазначено про необгрунтованість вимог щодо стягнення вимог на професійну правничу допомогу.
16.11.2020р. Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій серед іншого зазначено, що заборони носіння військової форми одягу законодавством не передбачено. При цьому позбавити права носіння військової форми одягу можливо лише на підставі ст.ст.79,80 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних сил України”.
16.11.2020р. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач, зокрема зазначив, що Інструкція №425, що досліджувалась Верховним Судом у справі №860/2104/17 втратила чинність на підставі Інструкції №558.
07.12.2020р. ухвалою суду залишено позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота №163-ОС від 18.04.2020р., в частині позбавлення позивача ОСОБА_1 права носіння військової форми одягу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота від 18.04.2020р. №163-ОС, позивача, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Головного центру підготовки особового складу від 10.03.2020р. №102-ОС за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, без права носіння військової форми одягу.
Згідно вказаного наказу: вислуга років позивача станом на 18.04.2020р. Становить:
календарна - 9 років 11 місяців 19 днів,
пільгова - 1 рік 1 місяць 15 днів,
всього - 11 років 01 місяць 04 дні.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років протиправною, а також спірний наказ в частині позбавлення позивача права носіння військової форми одягу, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV від 03.04.2003р., військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991р. (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018р. №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558), відповідно до ч.1 якої, вказана Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Цю Інструкцію розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Державну прикордонну службу України», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям.
Відповідно до п.1 глави 9 розділу V Інструкція №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
З аналізу вказаних положень вбачається, що порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби врегульовано Інструкцією №558.
При цьому, положеннями вказаної інструкції пов'язано виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, зокрема, у разі закінченням строку контракту за умови наявності у військовослужбовця календарної вислуги 10 років і більше.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає, що з матеріалів справи, зокрема з наказу начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота від 18.04.2020р. №163-ОС, вислуга років позивача станом на 18.04.2020р. становить:
календарна - 9 років 11 місяців 19 днів,
пільгова - 1 рік 1 місяць 15 днів,
всього - 11 років 01 місяць 04 дні.
Таким чином, станом на 18.04.2020р. позивач не набув права на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки обов'язковою умовою для набуття права на виплату вказаної грошової допомоги є наявність у військовослужбовця, на час звільнення зі служби, календарної вислуги 10 років і більше.
Щодо посилання представника позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 11.04.2018р. у справі №806/2104/17 з аналогічних правовідносин, суд зазначає, що на час прийняття рішення Верховним Судом в зазначеній справі порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби було врегульовано положеннями Інструкції №425, які не містили такої умови для виплати одноразової грошової допомоги, як наявність 10 і більше років саме календарної вислуги.
Разом з тим, в подальшому, з 25.06.2018р. набрали чинності положення Інструкції №558, п.1 глави 9 розділу V якої передбачено умову для набуття права на виплату вказаної грошової допомоги, а саме - наявність у військовослужбовця, на час звільнення зі служби, календарної вислуги 10 років і більше.
Таким чином, висновки Верховного Суду у постанові від 11.04.2018р. у справі №806/2104/17 були висловлені за іншого нормативного регулювання спірних правовідносин. Натомість правове регулювання спірних правовідносин, у частині умов за яких у військовослужбовця виникає право на виплату грошової допомоги, із часу прийняття вказаного рішення Верховного Суду суттєво змінились, у зв'язку із чим висновки вказаного рішення не можуть бути застосовані судом при розгляді даної справи.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість доводів позивача щодо набуття ним права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у зв'язку із чим у задоволенні вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати та зобов'язання виплатити вказану грошову допомогу належить відмовити.
З огляду на зазначене, у частині вимог щодо стягнення з відповідача грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період із 18.04.2020р. по день ухвалення рішення у даній справі також слід відмовити через взаємопов'язаність зазначених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність власних дій щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295. КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко