Рішення від 09.12.2020 по справі 560/2041/20

Справа № 560/2041/20

РІШЕННЯ

іменем України

09 грудня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д.

за участю:секретаря судового засідання Жуковської І.С. представника позивача Підлісного О.В. представника відповідача Калужської Н.О.

розглянув адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить скасувати:

- податкове повідомлення - рішення №0005413303 від 18.02.2020 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 44 656,77 грн (в т.ч. 29711,18 грн. - за податковим зобов'язанням, 14885,59 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення - рішення №0005433303 від 18.02.2020 по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 3721,38 грн (в т.ч. 2480,92 грн - за податковим зобов'язанням, 1240,46 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення - рішення №0005393303 від 18.02.2020 по податку та зборам, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 2319,36 грн (в т.ч. 1242,00 грн - за податковим зобов'язанням, 891,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), 186,36 грн - пеня);

- податкове повідомлення - рішення №0005423303 від 18.02.2020 по податку та зборам, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 192,77 грн (в т.ч. 103,50 грн - за податковим зобов'язанням, 74,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), 15,02 грн - пеня);

- податкове повідомлення - рішення №0005463303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 5449,50 грн (в т.ч. 3633,00 грн - за податковим зобов'язанням, 1816,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення - рішення №0005443303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 2917,00 грн. відповідно до якого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

- податкове повідомлення - рішення №0005453303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 2941,17 грн (штраф);

- податкове повідомлення - рішення №0005483303 від 18.02.2020 на суму 170,00 грн (штраф за не подання повідомлення за формою №20 ОПП по об'єктах, оподаткування);

- податкове повідомлення - рішення №0005403303 від 18.02.2020 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн (штраф за не подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем протиправно винесено податкові повідомлення-рішення внаслідок висновків про завищення витрат за 2018 рік в результаті віднесення до складу витрат пального у грудні 2018 року, після завершення терміну дії договору оренди автомобілів. Зазначив, що продовжив користуватися орендованим автомобілем, що свідчить про пролонгацію договору та правомірність віднесення до складу витрат пального.

Вказав, що висновки перевірки щодо протиправного віднесення до складу витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів подвійного призначення не ґрунтуються на принципах податкового законодавства, оскільки законодавством України не визначено поняття утримання основних засобів, а згідно пунктів 9 договорів оренди транспортних засобів, орендар за власні кошти здійснює технічне обслуговування, поточний ремонт, придбання необхідних деталей, запасних частин, заправлення автомобіля паливно-мастильними матеріалами.

Також вважає протиправними висновки щодо завищення витрат у зв'язку з віднесенням до складу витрат на придбання основних засобів. Зазначив, що ноутбук, верстат та телевізор придбав для здійснення господарської діяльності. У зв'язку із складними погодними умовами приміщення для здійснення підприємницької діяльності було пошкоджено, що спричинило пошкодження частини основних засобів. Зазначені основні засоби були передані на ремонт, а згодом ліквідовані.

Зазначає, що податкові повідомлення-рішення № 0005393303, № 0005423303, № 0005403303 від 18.02.2020 підлягають скасуванню, оскільки позивач не нараховував суму доходу і, відповідно, не мав обов'язку сплачувати податкові зобов'язання та подавати звітність.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, додатково пояснив, що твердження податкового органу базуються на припущеннях. Акт перевірки не є належним доказом і, відповідно, винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними. В частині оскарження податкового повідомлення рішення № 0005483303 пояснень не надав. Підтвердив, що книгу обліку доходів і витрат позивач не вів, тому податкове повідомлення-рішення № 0005473303 не оскаржується.

Представники відповідача у поданому відзиві та поясненнях заперечили щодо задоволення позову. Зазначили, що відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом виявлено завищення позивачем документально підтверджених витрат; заниженням чистого оподатковуваного доходу; заниження податкових зобов'язань по ПДВ, заниження податку на доходи фізичних осіб. Вказує, що оскаржувані рішення та вимога винесені правомірно, на підставі законодавства та в межах повноважень податкового органу.

В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 15.04.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.05.20120 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 02.06.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.06.2020.

Судове засідання відкладено на 17.06.2020.

Ухвалою від 17.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.07.2020.

Судові засідання відкладено на 03.09.2020, 06.10.2020, 24.11.2020.

24.11.2020 в судовому засіданні оголошено перерву.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт №0081/22-01-33-03/ НОМЕР_1 від 22.01.2020, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 177.2, п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.5, п.п. 17.4.6 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб що сплачується за результатами річного декларування на суму 29771,18 грн., в тому числі в 2017р. - 8804,80 грн., в 2018р. - 20966,38 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», п. 177.2, п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.5, п.п. 17.4.6 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з військового збору від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 2480,92 грн., в тому числі за 2017 рік - 733,73 грн., за 2018 рік - 1747,19 грн.;

- пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170, пп. “а” п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме підприємцем, як податковим агентом, не утримано та не перераховано до бюджету суми податку на доходи з фізичних осіб із сум орендної плати автомобільного транспорту, всього в розмірі 1242,00 грн., в тому числі 2017р. - 648,00 грн., 2018р. - 594,00 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», п.п. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170, пп. “а” п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України підприємцем, як податковим агентом, не утримано та не перераховано до бюджету суми військового збору із сум орендної плати автомобільного транспорту, всього в розмірі 103,50 грн., в тому числі 2017р. - 54,00 грн., 2018р. - 49,50 грн.;

- п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, абз «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 3633 грн., в тому числі: в червні 2017р. - 667 грн., в вересні 2017р. - 2849 грн., в грудні 2017р.- 117 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 року в розмірі 2917 грн.;

- п. 201.1 ст. 201, аб.17 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 2015 року N 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за N 137/28267, платником в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано податкові накладні на суму 5882,33 грн., в тому числі за серпень 2017 року на суму 2965,66 грн., за грудень 2018 року на суму 2916,67 грн.;

- п. 63.3 ст. 63, п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI із змінами і доповненнями, п. 8.4 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за №503/25280 (далі - Порядок), а саме не подано до ГУ ДПС у Хмельницькій області повідомлення за формою №20-ОПП про об'єкти, через які провадилась підприємницька діяльність;

- п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.п. «а» п 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п.1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.13р. № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013р. за №1686\24218, а саме для перевірки не надано книгу обліку доходів і витрат;

- п.3.1, п.3.2., п.3.3., 3.4 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. №111/26556 та підпункту „б” пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, підприємцем не подано до податкового органу податкові розрахунки (форма 1ДФ) за I-IV квартали 2017року, I- IV квартали 2018 року.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області було прийнято, зокрема:

- податкове повідомлення - рішення №0005413303 від 18.02.2020 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 44 656,77 грн (в т.ч. 29711,18 грн. - за податковим зобов'язанням, 14885,59 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення - рішення №0005433303 від 18.02.2020 по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 3721,38 грн (в т.ч. 2480,92 грн - за податковим зобов'язанням, 1240,46 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення - рішення №0005393303 від 18.02.2020 по податку та зборам, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 2319,36 грн (в т.ч. 1242,00 грн - за податковим зобов'язанням, 891,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), 186,36 грн - пеня);

- податкове повідомлення - рішення №0005423303 від 18.02.2020 по податку та зборам, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 192,77 грн (в т.ч. 103,50 грн - за податковим зобов'язанням, 74,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), 15,02 грн - пеня);

- податкове повідомлення - рішення №0005463303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 5449,50 грн (в т.ч. 3633,00 грн - за податковим зобов'язанням, 1816,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення - рішення №0005443303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 2917,00 грн. відповідно до якого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

- податкове повідомлення - рішення №0005453303 від 18.02.2020 по податку на додану вартість в сумі 2941,17 грн (штраф);

- податкове повідомлення - рішення №0005483303 від 18.02.2020 на суму 170,00 грн (штраф за не подання повідомлення за формою №20 ОПП по об'єктах, оподаткування);

- податкове повідомлення - рішення №0005403303 від 18.02.2020 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн (штраф за не подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ);

Позивач, вважаючи, що прийняті відповідачем рішення підлягають скасуванню, звернувся з цим позовом в суд.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

На виконання зазначених норм Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було завищено витрати за 2018 рік на суму 14583.33 грн, в результаті віднесення до складу витрат пального у грудні 2018 року, після закінчення дії договорів оренди.

Зазначене порушення стало підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 3937,50 грн, військового збору на суму 328,13 грн, податку на додану вартість на суму зменшення від'ємного значення 2917 грн. та штрафних санкцій на суму 1458,34 грн.

Перевіряючи правомірність зазначеного порушення суд враховує наступне.

Відповідно до статей 759, 763 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Разом з тим, статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. (ст. 654 ЦК України)

Таким чином, відповідно до приписів ЦК України строк договору є його істотною умовою, а зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем до перевірки та до суду надано договори оренди автомобілів, укладених 01 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , строк дії яких до 01 грудня 2018 року. (арк. спр. 134,135)

Відповідно до умов договорів (п. 14) після закінчення терміну оренди орендар повертає орендодавцю автомобіль у технічно справному стані протягом двох днів.

Зазначені договори посвідчено нотаріально, на момент підписання договору отримано згоду дружини орендодавця.

Враховуючи те, що сторони домовилися про нотаріальну форму договору, можливість пролонгації умовами договору передбачена не була, будь яких доказів її здійснення суду не надано, суд відхиляє доводи позивача про пролонгацію договорів оренди і відповідно вважає правомірними висновки податкового органу про завищення витрат позивача за 2018 рік на суму 14583,33 грн в результаті віднесення до витрат пального у грудні 2018 року, після завершення дії договорів оренди автомобілів.

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, у грудні 2018 року позивач повинен був нарахувати податкові зобов'язання по податку на додану вартість на вартість пального, списаного на автомобілі, по яким закінчився термін дії договорів оренди. І відповідно, порушив норми податкового законодавства, що тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення № 0005413303 від 18.02.2020 в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 3937,50 грн, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005433303 від 18.02.2020 в частині нарахування військового збору на загальну суму 328,13 грн, податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0005443303 від 18.02.2020 з податку на додану вартість на суму зменшення від'ємного значення 2917 грн. та штрафні санкції на суму 1458,34 грн, визначені податковим повідомленням-рішенням № 0005453303 є правомірними. В цій частині у задоволення позову слід відмовити.

Щодо завищення витрат фізичної особи підприємця на 78480, 51 грн у зв'язку з віднесенням до складу витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів подвійного призначення, а саме запасних частин, мастил, гальмівної рідини, антифризу тощо суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За змістом пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Отже, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі відносити до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є, зокрема: Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Позивач, відповідно до умов договорів від 01.12.2015 року, був орендарем двох автомобілів марки Мерседес-Бенц, а саме автомобіля вантажопасажирського та фургона малотонажного. В акті перевірки відповідач не спростовує, що вказані транспортні засоби використовувались позивачем для здійснення господарської діяльності та підтверджено, зокрема, правомірність придбання пального в період дії договорів оренди транспортних засобів.

Відповідно до матеріалів справи позивачем були придбані та оплачені у ТОВ «Автоклад», ТОВ «АТЛ-автосервіс», «ТОВ «Епіцентр К» запасні частини на автомобілі (гальмівні колодки, акумулятор, ремень, хомут, автошини, тяга рульова, антифриз та ін.), що підтверджується дослідженими під час перевірки (зауважень немає) та відображеними в акті перевірки відомостями.

Загальна сума витрат, понесених позивачем на придбання запасних частин для транспортних засобів, становить 78480.51 грн.

В акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем було віднесено до складу витрат витрати на утримання основних засобів подвійного призначення (вартість придбаних запасних частин для транспортних засобів), що, на думку відповідача, не відповідає вимогам на пп. 177.4.5, 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що Податковий кодекс України не містить поняття «утримання основних засобів», більше цього, не містить поняття «утримання транспортного засобу».

Крім цього, вимоги чинного законодавства, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення.

При цьому, не заперечуючи використання автомобілів у господарській діяльності та підтверджуючи витрати на придбання пального в період дії договорів оренди, відповідач під час здійснення перевірки, керуючись власними переконаннями, які жодним чином не мотивовані, дійшов до висновку, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення.

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України». Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Згідно із підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копали наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Зважаючи на вищезазначену законодавчу норму, транспортні засоби, які позивач використовує у своїй господарській діяльності, безумовно належать до основних засобів. Однак, відсутність законодавчого визначення критеріїв, обставин, умов за наявності яких основний засіб може вважатись таким, що має ознаки подвійного призначення не дозволяє дійти до висновку, що вказані транспортні засоби є основними засобами подвійного призначення.

Разом з тим, в акті перевірки відповідачем не зазначено про встановлення в ході перевірки факту будь-якого подвійного використання позивачем відповідних транспортних засобів.

Окрім цього, позивач орендував транспортні засоби як фізична особа-підприємець з метою використання в підприємницькій діяльності, що не заперечує відповідач.

Отже, контролюючий орган попри те, що встановив факт використання транспортних засобів лише у підприємницькій діяльності, а також попри відсутність законодавчого визначення поняття утримання основних засобів подвійного призначення, все ж без відповідного аналізу дійшов до висновку про неправомірність дій позивача щодо віднесення на витрати витрат, пов'язаних із придбанням запасних частин на суму 78480,51 грн

Разом з тим, суд враховує, що до складу описаних витрат включено також витрати на придбання рідини охолоджуючої в грудні 2018 року на суму 2317,5 грн., за межами дії договору оренди, використання якої в господарській діяльності позивача не підтверджено.

Тому, в цій частині висновки податкового органу про завищення витрат є правильними, а податкові повідомлення-рішення № 0005413303 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 625,73 грн та № 0005433303 в частині нарахування військового збору на суму 52,19 грн правомірними.

У зв'язку з вищевикладеним, податкове повідомлення-рішення № 0005413303 від 18.02.2020 в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 20564.01 грн та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005433303 від 18.02.2020 в частині нарахування військового збору на загальну суму 1713.66 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

При перевірці правомірності висновків щодо завищення витрат фізичної особи-підприємця на 72331, 63 у зв'язку з віднесенням до складу витрат на придбання основних засобів суд встановив наступне.

Позивачем 4 листопада 2017 року було придбано у ТОВ "Розетка UA" ноутбук LENOVO на суму (без ПДВ) 6665,83 грн; 12 серпня 2017 року у ТОВ "Епіцентр К" було придбано телевізор LED 40 SAMSUNG UE 40J5200 на суму (без ПДВ) 13165.80 грн та верстат фальцепрокатний LD4C (без ПДВ) на суму 52500 грн у ТОВ "Стан-комплект". По факту придбання основних засобів суму віднесено до складу витрат відповідного звітного періоду. Зазначене не заперечується позивачем та підтверджується банківськими виписками, відповідно до яких сума понесених витрат на оплату придбаних ТМЦ, співпадає із сумою витрат, зазначеною в декларації, видатковими накладними, податковою декларацією про майновий стан та доходи.

Так, відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ передбачено, що з 01.01.2017 року не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Відповідно до пп.177.4.6, п. 177.4 ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

177.4.7. Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів.

Відповідно до пп.177.4.8. п. 177.4 ст. 177 передбачено, що облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом.

При цьому, підпунктом 177.4.9 зазначеної статті передбачено, що амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів, та нематеріальних активів.

Відповідно до вимог п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 передбачено, що прямолінійний метод амортизації основних засобів полягає в тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

При цьому, відповідно до вимог п. 25 ПСБО 7 «Основні засоби» амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. А об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (п. 22).

Відповідно до п. 4 ПСБО 7 «Основні засоби» під визначенням вартість, яка амортизується розуміється первинна або переоціночна вартість активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Позивачем до матеріалів справи надано відомості по амортизації основних засобів, в яких зазначено дату введення в експлуатацію основних засобів, а саме телевізор LED 40 SAMSUNG UE40J5200 з 12.08.2017 року, ноутбук LENOVO з 06.11.2017 року. При цьому, на кінець звітного періоду 2017 року позивачем визначено амортизаційну вартість в сумі 983,82 грн. У 2018 році позивачем визначено амортизаційну вартість по зазначених ТМЦ в суму 2628,24 грн.

При цьому, відповідно до вимог пп.1 п. З Розділу IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 оку №859 р., та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.10.2015 року за №1298/27743, передбачено, що сума амортизаційних відрахувань, розрахованих відповідно до підпунктів 177.4.6 - 177.4.9 пункту 177.4 статті 177 ПКУ зазначається у графі 8 розділу 1 додатку Ф2 «Доходи від провадження господарської діяльності»

При цьому, позивачем у графі 8 «амортизаційні відрахування» не відображено суму нарахованих амортизаційних відрахувань за 2017 рік в сумі 983,82 грн., як зазначено у відомостях по амортизації, що долучені до матеріалів справи, та в сумі 2628,24 грн в 2018 році.

Крім того, відповідно до вимог пп. 85.2 ст. 85 ПКУ передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючого органу повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 44,6 ст. 44 ПКУ передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, встановлені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки відомості по амортизації не надавалися під час перевірки, суд не може вважати їх належними і допустимими доказами у справі.

Крім того, позивачем не надано до матеріалів справи та до перевірки накази, відповідно до якого визначено введення в експлуатацію основних засобів, та відповідно визначено ліквідаційну вартість та термін за який проводиться амортизація.

Таким чином, у суду не має можливості самостійно визначити суму, яка могла б бути включена до складу витрат.

Позивач зазначає, що помилково включив до складу витрат одразу усю суму вказаних товарів. Тобто, позивачем фактично визнається безпідставне віднесення до складу витрат на повну суму придбаних товарів 72331,63 грн.

А тому, податкове повідомлення-рішення № 0005413303 з податку на доходи фізичних осіб на суму 19529.53 грн, податкове повідомлення-рішення № 0005433303 з військового збору на суму 1627,44 грн. є правомірними та скасуванню не підлягають.

Перевіряючи правильність висновків щодо нереєстрації податкової накладної по податковому зобов'язанню в розмірі 2965, 66 грн по придбанню телевізора LED 40 SAMSUNG UE 40J5200 та віднесення цієї суми до податкового кредиту, яке стало підставою для застосування штрафних санкцій на суму 1482, 83 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. «г» п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Господарською діяльністю згідно з п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 189.1 ст. 189 ПКУ у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за товарами/послугами визначається виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 2015 року N 1307 у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об'єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За результатами проведеного аналізу придбання телевізора LED 40 SAMSUNG UE 40J5200 не перевіркою, ні судом не встановлено, що телевізор використовувся у господарській діяльності підприємця.

А тому, позивачем, на порушення зазначених вище норм, не складено та не зареєстровано податкові накладні на придбання телевізора LED 40 SAMSUNG UE 40J5200, що не використовувався у господарській діяльності та по якому сформовано податковий кредит,

Суд відхиляє посилання позивача на використання в підприємницькій діяльності телевізора LED 40 SAMSUNG UE 40J5200 як пристрою для відтворення презентацій та монітору для відео спостереження, оскільки будь-яких доказів цього суду не надано. Відповідно до долучених до справи фотоматеріалів у якості монітора для відеоспостереження позивачем використовувався телевізор LG, а не SAMSUNG (а.с.74)

Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0005463303 з податку на додану вартість на суму 4449 грн та штрафні санкції на суму 1482,83, визначені податковим повідомленням-рішенням форми "ПН" № 0005453303 є правомірними, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Ще одним порушенням, зафіксованим в акті перевірки, яке стало підставою для прийняття податкових повідомлень рішень № 0005393303 та № 0005423303 від 18.02.2020 р., є неутримання і неперерахування до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору із орендної плати за автомобільний транспорт.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Абзацом "є" підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 164.2.2. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Платниками податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Отже, для нарахування вказаного виду податку податковим агентом необхідна персоніфікація отриманого доходу, тобто одержання доходу безпосередньо конкретним платником податку. З аналізу вказаних правових норм слідує, що додаткове благо повинно бути пов'язано із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути виражене у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностях, послугах чи інших видах доходу.

Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного суду від 10 червня 2019 № 808/3611/16

Судом встановлено, що згідно умов п. 4 договорів оренди автомобілів від 01 грудня 2015 року, укладених між позивачем (орендарем) та ОСОБА_2 (орендодавцем), сторони домовилися встановити щомісячну орендну плату 150 грн.

При цьому, як стверджує позивач та не заперечує відповідач орендна плата орендодавцю не нараховувалася та не сплачувалася.

Враховуючи те, що в межах даної справи податковим органом не встановлено нарахування позивачем сум доходу у вигляді додаткового блага (чи включення таких сум до загального місячного (річного) доходу як інший дохід) по орендній платі, то об'єкт оподаткування та база оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а відповідно й військовим збором, відсутні.

А податкові повідомлення-рішення № 0005393303 та № 0005423303 від 18.02.2020 про нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 2319,36 грн та військового збору на суму 192, 77 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

З цієї підстави підлягає також скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0005403303 від 18.02.2020 на суму штрафу 510 грн, так як відповідно до п.п. "б" п. 176.2. ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Оскільки позивач не нараховував доходи громадянину ОСОБА_2 , то відповідно і не мав обов'язку відображати їх у податковій звітності.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0005483303 від 18.02.2020 стало встановлення податковим органом факту, що платником податків не було подано повідомлення за формою №20-ОПП на всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, а саме орендовані автомобілі.

Відповідно п. 63.3 ст. 63 ПК України, платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462) (далі Порядок), шляхом подання повідомлення за формою №20-ОПП.

Відповідно до Порядку повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N20-01111 подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПК України.

В ході судового розгляду представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження подачі до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП на всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, а саме: орендовані автомобілі марки Mersedes-Benz, моделі 207 та моделі Vito, які використовувалися ним у підприємницькій діяльності і повязані з оподаткування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган правомірно зробив висновок, що позивачем в порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України не повідомлено за формою № 20-ОПП про об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, а тому податкове повідомлення-рішення № 0005483303 від 18.02.2020 є правомірним. Відповідно, в задоволення позову про визнання його протиправним та скасування слід відмовити.

Згідно п.п. "в" п. 200.4. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Позивачем визнається порушення щодо відображення в рядку 16 "від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду (значення рядка 21 попереднього звітного періоду)) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року суми 2397 грн, тобто на 667 грн більше, ніж необхідно було відобразити (2397 грн - 1730 грн), внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 667 грн.

А тому, позовні вимоги щодо оскарження податкового повідомлення рішення з податку на додану вартість № 0005463303 на суму 1000, 50 грн слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005413303 від 18.02.2020 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 20564,01 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005433303 від 18.02.2020 по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування частині нарахування по військовому збору, що сплачується фізичними особами на суму 1713,66 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005393303 від 18.02.2020 з податку на доходи фізичних осіб на суму 2319,36 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005423303 від 18.02.2020 на суму 192,77 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005403303 від 18.02.2020 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3296 (три тисячі двісті дев'яносто шість) грн 78 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 грудня 2020 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап