Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 грудня 2020 р. справа № 520/15034/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Бондар О.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Балаклицького В.В.,
відповідача - ОСОБА_2 , представника третьої особи - Літкевич О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ст. 287 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Богатиренка Артура Ігоровича, третя особа ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконними дії приватного виконавця Богатиренка А.І. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №62724595 про стягнення боргів з ОСОБА_1 по визначенню ринкової вартості майна: 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Звіту №48/20 про оцінку майна від 09.10.2020 року, виконаного ФО-П ОСОБА_4 ;
- зобов'язати приватного виконавця Богатиренка А.І. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №62724595 про стягнення боргів з ОСОБА_1 утриматись від вчинення будь-яких дій, пов'язаних з продажем, реалізацією чи іншим відчуженням за вартістю 588000,00 грн., що визначена на підставі Звіту №48/20 про оцінку майна від 09.10.2020 року, виконаного ФО-П ОСОБА_4 ; утриматись від використання даного звіту від 09.10.2020 року під час виконання зведеного виконавчого провадження №62724595.
Ухвалою суду від 30.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами ст.287 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватним виконавцем ОСОБА_2 в порушення вимог положень Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна ті майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року № 1440 та Національного стандарту № 2 «оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 року № 1442, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», як замовником оцінки майна та особою, яка має вчиняти процесуальну дію щодо визначення вартості майна боржника, не було забезпечено доступ суб'єкта оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 до майна боржника ( ОСОБА_1 ), що підлягало оцінці.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що, по-перше, звіт оцінки майна, який було ним використано при вчиненні виконавчих дій, був складений суб'єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 на підставі наданих відповідачем фотоматеріалів, які відображали об'єктивний стан предмету оцінки та є доказами достовірності та актуальності даних, зазначених у звіті про оцінку майна № 48/20. По-друге, відповідач вважає, що у зв'язку із неможливістю забезпечення ним доступу суб'єкта оціночної діяльності до майна, ним були вжиті всі заходи щодо надання ФО-П ОСОБА_4 необхідної та достовірної інформації про об'єкт оцінки.
Представники третьої особи підтримав правову позицію відповідача по справі та просив відмовити у задоволені адміністративного позову у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом у Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І. перебуває зведене виконавче провадження № ВП 62724595 до складу якого входять: ВП 62715748, ВП 62715027, ВП 62714442, ВП 62716026, ВП 62715879 з примусового виконання виконавчого листа № 638/17330/16-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 13.09.2018 року, де боржником є ОСОБА_1
04.08.2020 року приватним виконавцем Богатиренко А.І. винесено постанови про арешт коштів боржника, в присутності працівників Національної поліції складено акти державного виконавця від 08.09.2020 року та прийнято постанову про опис та арешт майна боржника від 08.09.2020 року, а саме: Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 з відтворенням фотозйомки об'єкта майна. З наданих копій матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що позивач відмовився від підпису вказаної постанови. Вказані обставини не заперечувалися позивачем під час судового розгляду. Позивач також підтвердив факт своєї присутності при вчиненні приватним виконавцем виконавчих дій по опису та арешту майна 08.09.2020 року.
З метою забезпечення повного та всебічного об'єктивного вирішення адміністративної справи, та враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду з аналогічних категорій справ, судом у процесі розгляду справи, ставилося питання щодо оскарження позивачем виконавчих дій по примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП 62724595, до складу якого входять: ВП 62715748, ВП 62715027, ВП 62714442, ВП 62716026, ВП 62715879, які передували вчиненню відповідачем спірних дій по визначенню ринкової вартості майна. Представник позивача відмовився від надання відповіді на вказане питання суду. Доказів на підтвердження існування судових спорів чи судових рішень матеріали даної адміністративної справи не містять.
Також, судом встановлено, що 06.10.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І., при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП 627245959, до складу якого входять: ВП 62715748, ВП 62715027, ВП 62714442, ВП 62716026, ВП 62715879 з примусового виконання виконавчого листа № 638/17330/16-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 13.09.2018 року, винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Відповідно до вказаної постанови, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для участі у виконавчому провадженні було призначено ОСОБА_4 , (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий 01.03.2019 року за № 169/19); покладено обов'язок щодо надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань ринкової вартості описаного майна, яке підлягає реалізації, а саме: Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; попереджено останнього про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження.
06.10.2020 року за вихідним номером № 4106 Приватним виконавцем ОСОБА_2 направлено як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 письмове повідомлення про вчинення вказаної виконавчої дії, що підтверджується копіює фіскального чеку № 3000459772.
07.10.2020 року між суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 (як виконавцем) та Приватним виконавцем ОСОБА_2 (як замовником) укладено договір № 48/20 на проведенні робіт з оцінки арештованого майна, відповідно до умов якого виконавець за дорученням замовника взяв на себе зобов'язання по проведенню оціночних робіт у виконавчому провадженні про звернення стягнення на нерухоме майно Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (боржник - ОСОБА_1 ) в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем ( ОСОБА_3 ).
Так, п. 4.2 вказаного договору на замовника було покладено обов'язок по забезпеченню ФОП ОСОБА_4 достовірною інформацією необхідною для проведення оцінки майна, а саме - необхідними документами, фотоматеріалами необхідними для ідентифікації об'єкта експертизи.
На виконання умов вказаного Договору № 48/20 від 07.10.2020 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 було складено звіт № 48/20 про оцінку належного ОСОБА_1 , як боржнику майна, а саме: Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої при використанні порівняльного методичного підходу склала 588 000 грн. 00 коп.
16.10.2020 року за вихідним номером № 4320 Приватним виконавцем ОСОБА_2 направлено заказаною кореспонденцією як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 відповідне письмове повідомлення про результати оцінки майна (Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ) та роз'яснено боржнику його право на судове оскарження результатів вказаної оцінки.
Як встановлено судом, кореспонденція Приватним виконавцем ОСОБА_2 направлялася позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки доказів зміни місця реєстрації чи фактичного проживання позивачем ані суду, ані приватному виконавцю під час вчинення виконавчих дій, позивачем надано не було, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було належним чином та, з дотриманням законодавчо встановлених строків, повідомлено відповідачем про вчинені ним виконавчі дії при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП 62724595.
Судом встановлено, що 02.11.2020 року, позивач, висловлюючи сумнів щодо достовірності та правильності звіту № 48/20 про оцінку майна, звернувся до Приватного виконавця Богатиренко А.І. із письмовим запитом щодо проведення рецензування вищевказаного звіту та утримання від вчинення будь-яких дій, пов'язаних з продажем та реалізацією чи іншим відчуженням майна за вартістю 588 000 грн. 00 коп. Підставою вказаного звернення, позивачем визначено отриманий ним звіт про оцінку майна від 28.10.2020 року, який було складено суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_1 , згідно якого ринкова вартість майна (Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ) склала 843 600 грн. 00 коп.
За результатами вказаного звернення позивача, відповідачем 13.11.2020 року було сформовано відповідь № 4706, відповідно до якої ОСОБА_1 поставлено до відома про відсутність такої законодавчо визначеної підстави як проведення приватним виконавцем рецензування звіту про оцінку майна та зауважено на тому, що відповідач при вчиненні виконавчих дій не був обізнаний про існування звіту про оцінку майна від 28.10.2020 року, який було складено суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 , у зв'язку із його не направленням на адресу приватного виконавця. Доказів зворотнього позивачем не надано.
Стаття 91 КАС України встановлює можливість використання як засобу доказування показань свідка, які мають значення для справи.
Так, матеріалами справи та наданими суду, в процесі допиту ФОП ОСОБА_4 як свідка, поясненнями встановлено, що за результатами вищевказаних звернень позивача до відповідача, ФОП ОСОБА_4 за власною ініціативою було замовлено незалежну рецензію від 05.11.2020 року на звіт про оцінку майна № 48/20, згідно якого встановлено, що ринкова вартість вибрана оцінювачем вірно, а звіт відповідає вимогам нормативно- правових актів з оцінки майна, зокрема, вимогам ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночні діяльність в Україні», ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про виконавче провадження», вимог положень Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна ті майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року № 1440 та Національного стандарту № 2 «оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 року № 1442, Постанови КМ України від 10.12.2003 року № 1891 «Про затвердження оцінки майна». Рецензет ОСОБА_6 при формуванні вказаної рецензії дійшла висновку про те, що звіт не має недоліків, які б могли вплинути на достовірність оцінки майна.
Однак, позивач вважає, що суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , в порушення норм чинного законодавства, виконано оцінку майна без належного ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього, що на думку позивача, вплинуло на невірне визначення ринкової вартості майна відповідачем. В обґрунтування своєї правової позиції, позивач зазначає, що саме Приватний виконавець Богатиренко А.І., як замовник оцінки майна, не забезпечив доступу суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 до майна, що й призвело до незаконних дій відповідача по визначенню ринкової вартості майна та є підставою для звернення позивача до суду із даним позовом для захисту своїх прав.
Частиною 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Так, ст. 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Отже, відповідач є особою, на яку законом покладено обов'язки з примусового виконання рішень.
Визначення вартості майна боржника. Оцінка майна боржника врегульовані ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
У п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність держаного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному проваджені, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
За змістом частини 1 статті 10 і частини 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (ст. 3 Закону України «України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»)
Згідно з п. п. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 28 жовтня 2004 №1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Проаналізувавши зміст вищевказаних Положень, на які в обгрунтування своєї правової позиції, посилається позивач, суд погоджується із тим, що Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання саме суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності. Однак, вказані Положення не поширюються на дії приватних виконавців під час вчинення ними виконавчих дій. Зміст прав та обов'язків виконавця у процедурі визначення вартості нерухомого майна зводиться до призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання шляхом ухвалення відповідної постанови та повідомлення сторін виконавчого провадження про результати оцінки майна.
Щодо посилання позивача на позицію суддів Верховного суду України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові по справі № 22/2171/15-ц (провадження № 61-41382св18), суд зазначає наступне.
По-перше, позивачем не ставиться вимога про оскарження результатів оцінки майна, а позовні вимоги базуються на власній оцінці позивачем звіту про оцінку майна, який, за його твердженням, є необґрунтованим, у зв'язку з чим сума оцінки майна є заниженою та не відповідає дійсності, та як наслідок на неправомірному використанні приватним виконавцем цього звіту під час здійснення виконавчих дій. Однак, предметом доказування в цій справі, з огляду на зміст заявлених позовних вимог, є з'ясування правомірності дій саме приватного виконавця, вчинених у процедурі визначення вартості нерухомого майна, належного боржнику, в межах виконавчого провадження.
По-друге, суд звертає уваги позивача на положення ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає, що вартість майна боржника визначають за взаємною згодою сторони виконавчого провадження. Якщо сторони не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника за ринковими цінами, що діють на день визначення його вартості.
З огляду на те, що у спірних правовідносинах оцінці підлягає нерухоме майно, то в даному випадку виконавець мав залучити суб'єкта оціночної діяльності, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Доказів того, що позивач був позбавлений можливості узгодити вартість належного йому нерухомого майна зі стягувачем, матеріали справи також не містять. Обґрунтованих пояснень з цього приводу позивачем також не наведено. При встановлені вказаних обставин судом враховувався той факт, що позивач мешкає за адресою АДРЕСА_1 та був присутнім під час вчинення приватним виконавцем виконавчих дій при описі та арешті майна. Посилання позиача на відсутність правового захисника 08.09.2020 року не є доказом обмеження відповідачем права позиача щодо узгодження вартості належного йому нерухомого майна зі стягувачем до моменту призначення субєкта оціночної діяльності чи замовлення позивачем звіту про оцінку майна у незалежного субєкта оціночної діяльності до момету самостійного виконання відповідлачем своїх зобовязань по визначенню вартості майна відповідно до вимог ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження".
Положення ст. 11 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" регулює саме порядок укладання договору на проведення оцінки майна, істотні умови вказаного договору та обов'язки саме для сторін вказаних договірних відносин, зокрема, приватного виконавця та суб'єкта оціночної діяльності. Так, вказаною нормою право передбачено, що замовник оцінки повинен забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Досліджуючи умови договору № 48/20 на проведення робіт з оцінки майна від 07.10.2020 року, на які посилався свідок під час судового допиту, судом встановлено, що на виконання умов договору приватним виконавцем було забезпечено суб'єкта оціночної діяльності фотоматеріалами необхідними для ідентифікації об'єкта оцінки. Як вказав, попереджений про кримінальну відповідальність свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 07.12.2020 року, огляд об'єкта оцінки сам по собі не впливає на встановлення початкової вартості майна для його подальшої реалізації.
Поряд із цим суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на положення статті 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" яка визначає, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Однак, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем в судовому порядку дій саме суб'єкта оціночної діяльності по проведенню оцінки майна. Натомість, звіт, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 № 48/20, пройшов процедуру рецензування відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.
В свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов'язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб'єктом оціночної діяльності. При цьому відсутність даних про огляд об'єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов'язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна.
Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 295/11078/14-ц, яка викладена у Постанові від 27.08.2020 року.
Нормами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак у зв'язку із нестабільністю судової практики, поширеними випадками винесення судами касаційної інстанції судових рішень які протирічать одне одному у практикуючих юристів виникає закономірне питання - яку саме правову позицію слід використовувати при побудові стратегії судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.
Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що суб'єкт оціночної діяльності був залучений приватним виконавцем до проведення оцінки нерухомого майна у відповідності до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження»; беручи до уваги те, що відповідач повідомив належним чином та своєчасно сторін виконавчого провадження про результати проведеної оцінки майна; зважаючи на те, що матеріали справи не містять жодних доказів оскарження дій чи рішень приватного виконавця ОСОБА_2 під час здійснення ним виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження ВП №62724595, які передували прийняттю ним постави про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 06.10.2020 року та подальшому вчинені спірних дій, а також й на те, що позивачем не надано суду доказів того, що його було протиправно обмежено на реалізацію свого права щодо визначення вартості майна за взаємною згодою сторін на стадії виконавчого провадження, яка передувала вчиненню відповідачем дій по самостійному визначенню майна, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено незаконних дій відповідача при визначені ринкової вартості майна, які могли б бути пов'язані з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України.
Додатково суд звертає увагу позивача на те, що питання щодо захисту майнових прав неповнолітньої особи (дитини) щодо забезпечення належних умов проживання, на які посилався позивач та його повноважний представник в обґрунтування заявлених позовних вимог у судовому засіданні 09.12.2020 року, не стосується даної справи, оскільки предметом розгляду є дії приватного виконавця по визначенню ринкової вартості, а не підстав продажу арештованого майна.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивачем не доведено неправомірності вчинених відповідачем протиправних дій та пов'язаності заявлених позовних вимог, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з підстав наведених у позові.
Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, пов'язаних з продажем, реалізацією чи іншим відчуженням майна за вартістю 588000,00 грн., що визначена на підставі Звіту №48/20 про оцінку майна від 09.10.2020 року, виконаного ФО-П ОСОБА_4 та утримання від використання даного звіту від 09.10.2020 року під час виконання зведеного виконавчого провадження №62724595, суд також додатково зауважує на тому, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відновить його інтерес, оскільки в процесі розгляду справи судом з'ясовано, що 02.12.2020 року відбулися електроні торги з продажу 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (протокол № 5144493 - копія в матеріалах справи).
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. 139 КАС України, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця Богатиренка Артура Ігоровича, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя О.О. Горшкова