Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 грудня 2020 року № 520/3387/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -
12.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області замінити номер пенсійної справи №2003003757 ОСОБА_1 на його прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта;
- зобов'язати відповідача замінити унікальний номер № 1552758220 ОСОБА_1 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на номер у форматі БКNNХХХХХХ, де БК - константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; NN - дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); ХХХХХХ - шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями);
- зобов'язати відповідача замінити унікальний номер ОСОБА_1 в персональній обліковій картці фізичної особи у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на його прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта;
- зобов'язати відповідача замінити будь-які унікальні номери, що містяться в будь-яких особових справах, відомостях, матеріалах, реєстрах ОСОБА_1 на його прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 520/3387/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Верховного суду в адміністративній справі № 520/4864/19.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року поновлено провадження у справі № 520/3387/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 27.01.2020 року, в якій через свої релігійні переконання просив видалити із облікових записів ОСОБА_1 у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та персональної облікової картки у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування реєстраційний номер облікової картки платника податків; замінити його номер пенсійної справи №2003003757 на прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта та видалити з пенсійної справи інформацію про реєстраційний номер облікової картки платника податків; замінити у його персональній електронній обліковій картці застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування номер № 1552758220 на прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта; замінити будь-які інші унікальні номери, що містяться в будь-яких його особових справах, пенсійних справах, відомостях, матеріалах, реєстрах на прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №399-201/П-02/8-2000/20 від 05.03.2020 року позивача повідомлено, що він отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також, вказано, що відповідно до даних управління інформаційних систем та електронних реєстрів головного управління Пенсійного фонду, станом на сьогодні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на ім'я позивача наявна персональна електронна облікова картка, як застрахованої особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від реєстраційного номеру облікової картки платника податків і має відмітку у паспорті.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Частиною 3 статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи.
Персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа (частина четверта статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” реєстр застрахованих осіб - це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 3 статті 20 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються такі відомості як, зокрема, унікальний номер електронної облікової картки; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та серія, номер і назва документа, з якого взяті відомості до персональної облікової картки.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Положення з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.
Таким чином законодавством не передбачено можливості ведення персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахованих осіб виключно за прізвищем, іменем та по батькові особи, яка через свої релігійні переконання не погоджується на створення відносно неї облікової картки з унікальним номером.
Порядок ведення персональної електронної облікової картки та надання їй унікального номеру, що формується автоматично, встановлено законодавством та відповідач не має права не застосовувати норми чинного законодавства у разі небажання застрахованої особи отримувати унікальний номер персональної електронної облікової картки при її заведенні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2009 року № 40010/04 у справі “Тамара Скугар та інші проти Росії”, яке стосувалося відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером, суд зазначив що захищаючи особисту сферу стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.
Законодавством про соціальне страхування передбачено облік за створеними обліковими картками без можливості відмови від унікального номера через релігійні переконання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09 липня 2020 року по справі №520/4864/19.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд враховує ту обставину, що у справі №520/4864/19 розглядались спірні правовідносини щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.04.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. При цьому, у даній справі спірні правовідносини склались через відмову відповідача в задоволенні заяви позивача від 27.01.2020 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, під'їзд 3, поверх 2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.