Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 грудня 2020 року № 520/14667/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) у відношенні до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 07.09.2017 р. по 30.06.2020 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 07.09.2017 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. - березень 2018 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.09.2017 р. по 30.06.2020 р. у сумі 137 945 грн. 71 коп. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 07.09.2017 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. - березень 2018 року;
-стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі - 6000,00 грн. (шість тисяч гривень).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 07.09.2017 року по 30.06.2020 року. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2020 року №133 позивача виключено від зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій. Станом на день прийняття наказу про звільнення позивача, з ним не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.2003 року №491-IV «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз'ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. Позивач вважає, що бездіяльність щодо незастосування військовою частиною НОМЕР_2 місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення: з 07.09. 2017 року по 30.06.2020 року є протиправною і необґрунтованою.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому з вимогами поданого позову не погодився. Вважає, що викладені в адміністративному позові вимоги Позивача не ґрунтуються на Законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. зазначає, що заяв чи клопотань стосовно нарахування індексації під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , від Позивача не надходило. Стверджує, що підстави для здійснення нарахування індексації позивачу відсутні. Також зазначає, що посилання позивача, що січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації - є перекручуваннями норм матеріального права визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (в редакції від 13.02.2014 року яка діяла на час призову Позивача до лав Збройних Сил України) та листа Мінсоцполітики № 201/10/137-16 від 28.04.2016 року. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в пво6ному обсязі.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 у період з 07.09.2017 року по 30.06.2019 року.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2020 року №133 позивача виключено від зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Також позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 06.11. 2019 року (а.с.11).
Станом на день прийняття наказу про звільнення позивача, з ним не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема. Законом України від 06.02.2003 року №491-IV «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також численними роз'ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони.
Позивач вважає, що бездіяльність щодо незастосування військовою частиною НОМЕР_2 обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення протиправною і необґрунтованою, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки №10/1415 від 09.09.2020 сума індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 01.03.2018 року не виплачувалась. Продовжилась така виплата після 01.03.2018 року (а.с. 14).
Однак, на момент розгляду справи до суду також не надано доказів нарахування та виплати вказаної суми.
Також, як встановлено з картки особового рахунку ОСОБА_1 , позивачу з 07.09.2017 року по 01.03.2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась (а.с.15-18).
Позивач не погодився з невиплатою йому індексації за період з 07.06.2017 по 30.06.2020 та порядком здійснення відповідачем розрахунку індексації за інші спірні періоди, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводам відповідача, суд виходить з таких норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Предметом спору у даній справі є визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, правильність обрахунку сум індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а також наявність підстав для нарахування та виплати позивачу сум індексації за період з 07.06.2017 по 30.06.2020.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).
Приписами статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі також - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4,6 Закону №1282-ХІІ (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації - з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
З 01.12.2015 редакція п.5 Порядку №1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє прийти до висновку, що до грудня 2015 зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.
Отже, до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.
Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника.
Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015, покладає обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).
Тобто, лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів).
При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок № 1078 визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку, передбаченою Постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”. Також суд зазначає, що внесені до п.5 Порядку № 1078 зміни нормативно не встановили нового базового місяця для обрахунку індексації.
З огляду на викладене, підстав для зміни базового місяця для нарахування індексації в період з 07.09.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року - позивачем не доведено, доводи позову про необхідність застосування показники січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 07.09.2017 по 28.02.2018 є необґрунтованими, оскільки позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 по лютий 2018 року норму п.5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015 року.
Посилання позивача та його представника на зміст пункту 14 Порядку №1078, згідно якому єдиним органом, який має право надавати роз'яснення щодо порядку нарахування індексації грошових доходів населення, є Мінсоцполітики, роз'яснення якого у листі від 29.12.2017 року №122/0/66-17, стосуються визначення базового місяця для розрахунку індексації, не беруться судом до уваги, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовими актами, носить інформаційний, роз'яснювальний та рекомендацій характер.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації із застосуванням для її розрахунку в період з 07.09.2017 по 28.02.2018 базового місяця січня 2008 року задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що останнім місяцем підвищення окладу військовослужбовцям у складі грошового забезпечення під час проходження служби позивачем є березень 2018 року.
Так, у зв'язку із збільшенням посадових окладів за посадами військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 для всіх військовослужбовців (в тому числі переведених з інших військових частин або в межах військової частини, прийнятих на військову службі і т.д.) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється виходячи з березня 2018 року як базового місяця.
При цьому, згідно з п. 5 Порядку № 1078 (в редакції після 01.12.2015) підстави для нарахування індексації після зміни тарифних окладів 01.03.2018 з урахуванням індексів інфляції, оприлюднених Держстатом, виникли для позивача лише в листопаді 2018 року, з огляду на що позивачу нараховано та сплачено відповідачем індексацію за період з 01.03.2018, що підтверджується листом - відповіддю про виплату індексації №10/1415 від 09.09.2020 року.
Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 задоволенню також не підлягають.
При наданні оцінки правомірності бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року, суд виходить з таких законодавчих норм.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01 грудня 2015 року).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: “виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік”.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, суд враховує, що статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
З огляду на зазначене, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для виплати позивачу за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року індексації не приймаються судом до уваги як належне обґрунтування нездійснення вказаних виплат.
Враховуючи виплату індексації позивачу з березня 2018 року та урахуванням зроблених судом висновків щодо відсутності підстав для визначення січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації та встановлених судом обставин щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року (з урахуванням базового місяця, який має визначатися відповідачем відповідно до індивідуальних обставин проходження служби позивачем) протиправно не була нарахована та виплачена, чим порушені його права.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_5 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по лютий 2018 та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.09.2017 року по 28.02.2018 року.
Стосовно доводів відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України в рішенні №9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначив, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення ч. 2 ст. 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов'язане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.
Отже, на підставі системного аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 по справі №240/11439/19 зробив висновок, що “системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати”.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України, у спірних правовідносинах строк звернення до суду не є обмеженим.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі 6000,0 грн., судом зазначається наступне.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання правничої допомоги №03/05-09 від 05.09.2020 року укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням “МОДУМ” (а.с.25-27).
До суду надано копію акту виконаних робіт від 23.10.2020 року до договору №03/05-09 та копію прибуткового касового ордеру від 23.10.2020 року про сплату послуг правничої допомоги на суму 6000,0 грн. (а.с.28, 30).
Положеннями ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, виконані адвокатом роботи (наданих послуг), незначну складність справи, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 2000,0 грн.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.09.2017 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суми індексації грошового забезпечення за період з 07.09.2017 року по 28.02.2018 року.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,0 грн. (дві тисячі гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 09 грудня 2020 року.
Суддя Кухар М.Д.