Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
01 грудня 2020 року № 624/473/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,
представника позивача - Ковток О.В.,
представника відповідача - Ткаченко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить суд: постанову №172126 від 03 грудня 2019 року про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” та накладення адміністративного стягнення у виді 17000 грн. штрафу, винесену начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області Шатохіним Є.А., визнати незаконною та скасувати, а провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю з діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову з урахуванням заяви про зміну підстав позову зазначено, що постанова №172126 від 03 грудня 2019 року про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” та накладення адміністративного стягнення у виді 17000 грн. штрафу, є протиправною та такою, що ґрунтується на помилкових висновках посадових відповідача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 06.07.2020 року Справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року здійснено заміну відповідача на належного Державну службу України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14).
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву та вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим останні не підлягають задоволенню.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2019 року на підставі Графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області у період з 18.11.2019 по 24.11.2019 та направлення на рейдову перевірку від 18.11.2019 № 008047, 21.11.2019 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області проводилась рейдова перевірка на 346 км а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський».
Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013, (далі - Порядок №422) був зупинений транспортний засіб марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_3 надав для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (причіп) марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну № 377141 від 21.11.2019.
Під час проведення перевірки перевіряючими було встановлено, що відповідно до пред'явлених документів транспортні засоби належать та використовуються позивачем.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з причіпом та вантажем становила 50,37 т при нормі 44 т; навантаження на одиночну вісь транспортного засобу марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 становить 7,82 т при нормі 11 т; навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 становить 20,69 т при нормі 18 т; навантаження на першу одиночну вісь причепу марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 становить - 10,59 т нормі 11 т; навантаження на другу одиночну вісь причепу марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 становить - 11,27 т нормі 11 т.
Про вказані дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування № 559 від 21.11.2019.
Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014р. за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок № 1007/1207).
Судовим розглядом справи встановлено, що відповідно до ч. 4 п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 р., та на підставі талону про зважування № 682 від 22.10.2019, посадовими особами відповідача було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю № 0023945 від 21.11.2019.
На підставі п. 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 042665 від 21.11.2019.
З дотриманням вимог пунктів 30 та 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області було складено розрахунок № 042665 від 21.11.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 21.11.2019.
Зі змісту наданих представником відповідача під час розгляду справи пояснень встановлено, що під час проведення перевірки транспортного засобу було встановлено відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами, що зафіксовано в акті № 196552 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.11.2019 р.
При цьому, судом встановлено, що водій ОСОБА_3 з актом № 196552 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.11.2019 р. був ознайомлений, однак, від підпису та надання пояснень відмовився, про що співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області внесено відповідний запис.
Зі змісту наданої в матеріалах справи копії акту №196552 від 21.11.2019 року вбачається, що під час проведення перевірки виявлено порушення, а саме перевезення вантажу згідно ТТН 377141 від 21.11.2019 року вантажовідправник ФОП ОСОБА_4 , вантажоодержувач ТОВ "Королівський смак", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» здійснюється з порушенням вагових обмежень, при цьому, не оформлено дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд зазначає, що відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Матеріали справи свідчать, що враховуючи обставини реєстрації позивача у Харківській області, акт № 196552 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.11.2019 р. разом із супровідним листом № 33693/33/18-19 від 12.12.2019 було направлено на розгляд до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.
Повідомленням № 82612/37/24-19 від 20.12.2019, направленим засобами поштового зв'язку 20.12.2019 відповідно до списку № 16106 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв'язку № 22 AT «УКРПОШТА», позивача було викликано на 08.01.2020. Повідомлення було отримано позивачем 28.12.2019, про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відтак, позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, однак, на розгляд справи щодо акту № 196552 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.11.2019 р. позивач або його представник позивача не прибули та не надали письмових пояснень
Матеріали справи свідчать, що начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області Євгеном Шатохіним за результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172126 від 08.01.2020 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.
Згідно з п. 29 Порядку № 1567, копію постанови № 172126 від 08.01.2020 направлено позивачу, разом із супровідним листом від 10.01.2020 № 2225/37/24-20, 10.01.2020 відповідно до списку № 255 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв'язку № 22 AT «УКРПОШТА» та отримано позивачем 16.01.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;
здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;
проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;
здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;
здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті”, були утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Харківській області.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Суд зазначає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
За змістом пункту 16 Порядку № 1567 передбачено, що під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктом 22 Порядку № 1567, передбачено, що акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.
Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно із пп.4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Як передбачено положеннями п.п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Згідно із п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 26 порядку 879 передбачено, що кошти, стягненні за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України.
Суд зазначає, що положеннями п. 22.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Згідно з п.30 Порядку №879 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів.
Судовим розглядом справи було встановлено, що під час виконання щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавський області 21.11.2019 року на 346 км а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» було зупинено транспортний засіб марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з причіпом та вантажем становила 50,37 т при нормі 44 т; навантаження на одиночну вісь транспортного засобу марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 становить 7,82 т при нормі 11 т; навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу марки DAF, модель XF 105, номерний знак НОМЕР_1 становить 20,69 т при нормі 18 т; навантаження на першу одиночну вісь причепу марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 становить - 10,59 т нормі 11 т; навантаження на другу одиночну вісь причепу марки KOGEL, модель FEW 18, номерний знак НОМЕР_2 становить - 11,27 т нормі 11 т.
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію, посилається на обставини того, що завантаження транспортного засобу проводилось у місці, обладнаному електронними вагами, де також проводилось відповідне зважування автомобіля для визначення ваги вантажу.
Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, позивачем в обґрунтування та підтвердження вищевказаних доводів до суду не надано жодних належних та допустимих доказів здійснення зважування у встановленому законодавством порядку, як не надано і доказів того, що здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами відповідача було здійснено з порушеннями.
Відтак, суд вважає вказані доводи позивача та представника позивача недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим останні врахуванню не підлягають.
Також, суд вважає недоведеними посилання позивача та представника позивача на обставини наголошення водієм під час проведення габаритно-вагового контролю на не перевищенні встановленого нормативу та наявності заперечень проти висновків перевіряючих, оскільки зі змісту акту №196552 від 21.11.2019 року вбачається, що водій ОСОБА_3 зі змістом акту був ознайомлений, але від підписання та надання пояснень відмовився.
При цьому, суд зазначає, що приписами п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30).
Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем зазначений дозвіл отримано не було, що також було встановлено і перевіряючи ми під час проведення перевірки.
Доказів протилежного під час розгляду справи до суду не надано.
Стосовно посилань представника позивача на обставини того, що спірну у даній справі постанову було винесено відносно неналежної особи суд зазначає наступне.
Зі змісту заяви про зміну підстав позову вбачаються доводи позивача щодо того, що відповідно до товарно-транспортної накладної №377141 від 21.11.2019 року у графі «Автомобільний перевізник» вказано ФОП ОСОБА_4 , у графі «Вантажовідправник» також вказано ФОП ОСОБА_4 , також в акті №196552 від 21.11.2019 року в графі «Під час перевірки виявлено порушення» головним спеціалістом ВДУ ОСОБА_5 зроблено запис: «перевезення вантажу згідно ТТН 377141 від 21.11.2019 року, вантажовідправник ФОП ОСОБА_4 …». При цьому, представником позивача повідомлено, що ФОП ОСОБА_4 - це фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , у якої відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів економічної діяльності зазначено «Вантажний автомобільний транспорт». З огляду на вказане, представником позивача вказано, що у даному випадку автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», до якого згідно ст.60 цього Закону потрібно було б застосувати адміністративно-господарський штраф, є ФОП ОСОБА_4 , оскільки відповідно до вказаних вище документів саме вона є і вантажовідправником (власником вантажу) і автомобільним перевізником.
Надаючи оцінку вказаним доводам представника позивача, суд зазначає, що відповідно до абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відтак, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є лише супровідним документом на вантаж, що перевозиться, та не може бути документом, який надає змогу встановити належного автомобільного перевізника.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що транспортний засіб має використовуватись автомобільним перевізником.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем до суду не надано жодних доказів того, що транспортний засіб DAF державний номер НОМЕР_1 було передано у користування іншій особі, а саме ФОП ОСОБА_4 .
Крім того, положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно до п. 6.3. Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додаток 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформлюється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підстава використовується транспортний засіб (тимчасове реєстраційний талон).
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.12.2018 року по справі №804/8740/16.
Під час розгляду справи позивачем не було надано до суду жодних доказів передачі належного йому на праві власності транспортного засобу іншій особі, що з огляду на вищевикладені норми свідчить про необґрунтованість та недоведеність таких доводів.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки під час розгляду справи встановлено, що підставою для видання оскаржуваної позивачем постанови послугували результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу належного позивачу, що перевищували нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2%, що стало підставою вважати такий транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами ч. 4 ст. 48 Закону №2344-ІІІ повинен бути дозвіл, то суд приходить до висновку про правомірність застосування відповідачем до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 08 грудня 2020 року.
Суддя Мельников Р.В.