09 грудня 2020 року Справа №480/6663/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 27.08.2020 № 18-26643/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів.
Свої вимоги мотивує тим, що спірним наказом відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка входить до масиву, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, а відповідно до Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. За таких обставин Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважає відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, та просить суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Так, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в спірному наказі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 27.08.2020 р. не наведено жодної з них.
Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що бажана до відведення позивачці земельна ділянка накладається на масив загальною площею 28,9005 га, який включений до переліку земельних ділянок, право на які на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 27.08.2020 р. № 71-Т буде виставлено на земельні торги. У свою чергу, на підставі ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Таким чином, Головне управління не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача примусово надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження).
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у якості підстави для відмови їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначає включення масиву загальною площею 28,9005 га, до якого входить бажана до відведення їй земельна ділянка, до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, при цьому ним видано накази про надання іншим громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою за рахунок земель, що входять до цього масиву. Вважає, що дії відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними. Крім того, зазначає у відповіді на адміністративний позов, що відповідачем було надано дозвіл на спірну земельну ділянку іншій особі, про що свідчать дані Публічної кадастрової карти, інформація щодо виставлення земельної ділянки на торги відсутня. У зв'язку із зазначеним просить витребувати у відповідача накази № 209-УБД від 06.08.2020 , № 210-УБД від 06.08.2020, № 211-УБД від 06.08.2020 , № 213-УБД від 06.08.2020., № 1369-УБД від 30.09.2020, № 1372-УБД від 30.09.2020 , № 1374-УБД від 30.09.2020 та № 1374-УБД від 30.09.2020, згідно яких відповідачем було надано дозволи іншим особам виготовити проектну документацію, а також документи, на підставі яких було винесено такі накази, постановити окрему ухвалу відносно представника ОСОБА_2 за виготовлення та подання до адміністративного суду завідомо неправдивих документів. Суд не вбачає підстав для витребування зазначених документів, , враховуючи те, що накази від № 209-УБД від 06.08.2020 , № 210-УБД від 06.08.2020, № 211-УБД від 06.08.2020 , № 213-УБД від 06.08.2020., № 1369-УБД від 30.09.2020, № 1372-УБД від 30.09.2020 , № 1374-УБД від 30.09.2020 та № 1374-УБД від 30.09.2020 не були підставою для винесення спірного наказу, правомірність зазначених позивачем наказів не є предметом розгляду спору.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Ухвалою суду від 02.12.2020 відмовлено в заяві позивача про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 28.07.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів. Наказом від 27.08.2020 р. № 18-26643/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка входить до масиву, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги.
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою необґрунтованим, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України. Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.
У даному випадку позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка накладається на масив, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги.
При цьому стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як зазначена відповідачем у наказі від 27.08.2020 № 18-26643/16-20-СГ.
Разом з тим суд враховує, що приписи статті 136 Земельного кодексу України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Так, відповідно до положень частин 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Пунктом "б" частини 4 статті 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.
Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов'язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому формуванню переліку земельних ділянок передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення земельної ділянки та її державну реєстрацію із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.
На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Отже, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, то в даному випадку спірна земельна ділянка не є сформованою та їй не присвоєно кадастровий номер. Доказів цього відповідачем суду не надано. Відповідно, вказана у наказі від 27.08.2020 № 18-26643 /16-20-СГ підстава для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та суперечить вимогам Земельного кодексу України.
Разом з тим, відповідачем надано доказ на підтвердження того, що станом на день розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність спірна земельна ділянка вже була включена до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги, а саме копію наказу від 27.08.2020 р. № 71-Т "Про внесення змін до додатку 1 наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 р. № 23".
При цьому суд враховує, що наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 27.08.2020 № 71-Т "Про внесення змін до додатку 1 наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 р. № 23", відповідно до якого до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, включено масив загальною площею 28,9005 га, до якого входить бажана до відведення позивачці земельна ділянка, винесено відповідачем одночасно із прийняттям оспорюваного наказу від 27.08.2020, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що доводить, що на час звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою бажана до відведення позивачці земельна ділянка не була включена до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги.
Крім того, в оскаржуваному наказі відповідач зазначає, що до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, включений саме масив, до якого входить бажана до відведення позивачці земельна ділянка, а не окремі земельні ділянки, що також доводить, що земельна ділянка, щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, є не сформованою, відтак такою, яка не може бути включеною до відповідного переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Стосовно посилання відповідача про втручання в його дискреційні повноваження суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, не дотримався вимог Земельного кодексу України, спірний наказ не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Питання щодо ефективного способу захисту прав позивача у такій ситуації в судовій практиці поставало неодноразово. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36-39).
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він не надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно. Суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
Оскільки спірне рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем прийнято без дослідження всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та без надання належної оцінки поданим позивачем документам, без здійснення перевірки виконання позивачем усіх визначених законом умов, необхідних для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, з урахуванням висновків суду.
Зазначена позиція суду також узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 19 листопада 2020 р. справа № 440/792/20.
З урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ Держгеокадастр в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 28.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області.
Стосовно клопотання позивача щодо винесення окремої ухвали відносно представника відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає наступне. Відповідно до вимог ч.1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З аналізу норм права вбачається, що підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Крім того, суд звертає увагу, що саме суд має право, але не зобов'язаний постановляти окрему ухвалу. При розгляді справи судом враховано, що для постановлення окремої ухвали необхідним є встановлення під час розгляду справи порушення закону, якщо такі порушення не усуваються судовим рішенням по суті спору. В даному випадку, позовні вимоги задоволені, спірний наказ скасовано та зобов'язано повторно розглянути заяву позивача із врахуванням висновків суду по даній справі, а тому суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали суду.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80 грн., сплачену позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 27.08.2020 р. № 18- 26643/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (м.Суми, вул..Герасима Кондратьєва,25,і.к. 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Довгополівської сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів із врахуванням висновків суду по даній справі.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (м.Суми, вул..Герасима Кондратьєва,25,і.к. 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) 840,80 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2020
Суддя С.М. Гелета