вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
09 грудня 2020 року Справа №480/4056/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4056/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Служби безпеки України )далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за виконання службових обов'язків під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у вихідні, неробочі та святкові дні;
- зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за виконання службових обов'язків під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у вихідні, неробочі та святкові дні;
- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з 27.10.2016 року по 14.02.2019 року;
- зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 27.10.2016 року по 29.11.2019 року.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач в період з 01.012015 р. по 27.11.2017 р. в різний час, безпосередньо проходив службу у зоні проведення антитерористичної операції. При цьому під час проходження служби у зоні проведення антитерористичної операції нарахування та виплати грошової компенсації за виконання службових обов'язків у вихідні, неробочі та святкові дні, не здійснювалось. Крім того відповідачем в порушення вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” в період з 27.10.2016 року по 14.02.2019 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, а відсутність фінансування не є підставою для відмови у виплаті індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що жодним Законом України та нормативно-правовим актом не передбачена додаткова, окрема чи виключна грошова компенсація за несення служби у вихідні, неробочі та святкові дні для військовослужбовців. При цьому ОСОБА_1 згідно із наказом ЦУ СБУ № 515/ДСК від 10.04.2018 була встановлена надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцем СБУ, яка встановлюється з метою компенсації військовослужбовцю часу перебування на бойовому чергуванні, несенні служби в добовому наряді та задіянні у інших заходах, пов'язаних із забезпеченням боєготовності військових частин. А також в повному обсязі виплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідач зазначив, що Державним бюджетом України на 2012-2017 роки не передбачались грошові кошти на проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. З урахуванням відсутності видатків на проведення індексації грошового забезпечення, відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів, не мав правових підстав для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі і позивачу поза межами видатків державного бюджету (а.с.с 18-26).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом Служби безпеки України від 29.11.2019 № 1680-ОС позивача з 01.12.2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 5).
Відповідно до довідки Служби безпеки України від 06.12.2019 року № 11/1/4-5203 у період з 01.01.2015 р. по 30.01.2015 р., з 01.02.205 р. по 28.02.2015 р., з 03.03.2015 р. по 10.05.2015 р., 06.06.2015 р. по 30.06.2015 р., з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р., з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р., з 28.09.2015 р. по 30.09.2015 р., з 01.10.2015 р. по 22.12.2015 р., з 23.12.2015 р. по 29.02.2016 р., з 12.03.2016 р. по 31.03.2016 р., з 01.04.2016 р. по 30.06.2016 р., з 01.07.2016 р. по 30.09.2016 р., З 01.10.2016 р. по 01.02.2017 р., з 02.02.2017 р. по 26.03.2017 р., з 29.04.2017 р. по 31.05.2017 р., з 01.06.2017 р. по 05.06.2017 р., з 26.06.2017 р. по 05.07.2017 р., з 28.08.2017 р. по 03.09.2017 р., з 29.09.2017 р. по 30.09.2017 р., з 01.10.2017 р. по 08.10.2017 р., з 27.10.2017 р. по 31.10.2017 р., з 01.11.2017 р. по 27.11.2017 р. безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, зебезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 6).
Відповідно до листа Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 24.07.2020 року № 21/3/1-2043, для виплати грошової компенсації за час виконання службових обов'язків у вихідні, неробочі та святкові дні підстав немає. Разом з тим в даному листі зазначено, що Фінансово-економічним управлінням СБ України ОСОБА_1 виплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей за період з 01.012015 р. по 27.11.2017 р. у сумі 196 080 грн. 55 коп., яка перерахована на його картковий рахунок відкритий в АТ “Ощадбанк” (а.с. 32).
Згідно листа Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 24.07.2020 року № 21/2/2-778, під час проходження військової служби індексація доходів за період з 01.12.18р. по 01.12.19р. в Фінансово-економічному управлінні Служби безпеки України не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 33).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за виконання службових обов'язків під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у вихідні, неробочі та святкові дні та зобов'язання Служби безпеки України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за виконання службових обов'язків під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у вихідні, неробочі та святкові дні, суд зазначає.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ).
Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно абз. 2-3 ст. 199 Статуту ЗСУ, для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.
Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.
Відповідно до абз. 1-2 ст. 203 Статуту ЗСУ, вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігр.
Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.
Крім того, відповідно до п.7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок № 260), за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Розділом XXXI Порядку №260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.
Отже вищенаведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов'язки військової служби.
При цьому, військовослужбовцям, які виконують службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульоване спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов'язків понад встановлений службовий час. Норми Кодексу законів про працю могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 24.07.2020 року № 21/3/1-2043, Фінансово-економічним управлінням СБ України ОСОБА_1 була виплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей за період з 01.012015 р. по 27.11.2017 р. у сумі 196 080 грн. 55 коп. (а.с. 32).
А відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в частині про визнання протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за виконання службових обов'язків під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у вихідні, неробочі та святкові дні та зобов'язання Служби безпеки України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за виконання службових обов'язків під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у вихідні, неробочі та святкові дні, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 27.10.2016 року по 14.02.2019 року та зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 27.10.2016 року по 29.11.2019 року, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
За приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про службу безпеки України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.
Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст. 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частинами 1 та 5 ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
В силу положень ч. 1 ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (в редакції від 28.12.2014 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Згодом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 15, ст. 111) цифри "101" замінено цифрами "103".
Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (в редакції від 28.12.2014 року) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року N 2148-VIII у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" у статті 5, зокрема у частині шостій слова "бюджету Пенсійного фонду України" та "інших" виключено.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 (в редакції від 29.01.2014 року) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. N 77 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 і від 9 грудня 2015 р. N 1013" в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, цифри "101" замінено цифрами "103".
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, суд вважає безпідставними, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином суд зазначає, що вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 27.10.2016 року по 29.11.2019 року та зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 27.10.2016 року по 29.11.2019 року, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 00034074) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення з 27.10.2016 року по 29.11.2019 року.
Зобов'язати Службу безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 00034074) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 27.10.2016 року по 29.11.2019 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек