09 грудня 2020 року Справа № 480/6210/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу 480/6210/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1. визнати дії Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України протиправними, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 02.06.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018;
2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2018 по 02.06.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
3. визнати дії Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України протиправними, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 08.11.2018 по 31.12.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018;
4. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 , починаючи з 08.11.2018 по 31.12.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
5. визнати дії Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України протиправними, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2019 по 07.03.2019 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019;
6. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2019 по 07.03.2019 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
7. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 сплатити ОСОБА_1 недоплачені протягом 2018 та 2019 років суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 та Законом України від 23.11.2018 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Сумський прикордонний загін у період часу з 01.03.2018 по 02.06.2018 та Харківський прикордонний загін у період часу з 08.11.2018 до 07.03.2019, протиправно не застосували пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та 01.01.2019 рік відповідно.
У зв'язку з вказаними діями розмір грошового забезпечення позивача у вказаних періодах був протиправно зменшений.
У зв'язку з викладеним, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 22.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
02.10.2020 відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав до суду відзив, згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що зі змісту нормативно - правових актів, єдиним правильним підходом для обрахунку розмірів посадових окладів за військовими званнями військовослужбовців є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на січень 2018 та 2019 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Вважає, що в 2018 році позивачу проводився розрахунок складових грошового забезпечення, виходячи з відповідних показників та у повній відповідності до чинних нормативно-правових актів.
15.10.2020 судом отримано відзив від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 , який за своїм змістом відповідає відзиву іншого відповідача.
Ухвалою суду від 23.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Позивач надав відповіді на відзиви, у яких він зазначає, що доводи відповідачів не спростовують обґрунтування його позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Суд встановив, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. Останнє місце військової служби - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21 лютого 2019 року 96-ос позивача було звільнено з військової служби, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07 березня 2019 року 105-ос позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 з 07 березня 2019 року.
Під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу з 28.05.2015 до 02.06.2018, позивач обіймав посаду начальника відділу кадрів Сумського прикордонного загону.
У період часу з 08.11.2018 по 07.03.2019 включно, позивач перебував на грошовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_2 ), обіймав посаду начальника 3 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави, оперативно - бойової прикордонної комендатури «Харків» (з місцем дислокації н.п. Цапівка).
Згідно копій Особистих карток грошового забезпечення за 2018 та 2019 роки встановлено, що за посадою - начальник відділу кадрів Сумського прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) позивачу було встановлено посадовий оклад у розмірі 6200 грн., оклад за військовим званням «підполковник» складав 1410 грн.
За посадою начальника 3 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави, оперативно - бойової прикордонної комендатури «Харків» (з місцем дислокації н.п. Цапівка) позивачу було встановлено посадовий оклад у розмірі 4230 грн., оклад за військовим званням «підполковник» складав 1410 грн.
В позовній заяві позивач посилається на те, що у 2018 - 2019 роках, а саме: з 01.03.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 07.03.2019 не було встановлено посадовий оклад та оклад за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Так, позивач зазначає, що згідно копій Особистих карток грошового забезпечення за 2018 та 2019 роки слідує, що за посадами начальник відділу встановлено тарифний розряд 32 та тарифний коефіцієнт 3,52, посаді начальник відділення ОБПК встановлено тарифний розряд 18 та тарифний коефіцієнт 2.40, які позивач обіймав у Сумському та Харківському прикордонних загонах, позивачу було встановлено посадовий оклад з 01.03.2018 по 02.06.2018 у розмірі 6200 грн., з 08.11.2018 до 07.03.2019 у розмірі 4230 грн., оклад за військовим званням «підполковник» складає 1410 грн.
Однак, відповідачами у 2018 та 2019 роках, а саме: з 01.03.2018 по 02.06.2018, а також з 08.11.2018 по 07.03.2019 протиправно не було зроблено:
1. Встановлення (перерахунок) посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Норма матеріального права, яка була порушена відповідачами (пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Тобто, суть порушення відповідачів у 2018 році, як зазначає позивач, полягає у тому, що відповідно до Закону України від 07.12.2017 року 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1762 грн., а мінімальна заробітна плата - 3723 грн. Отже, 50% мінімальної заробітної плати складає 1861,50 грн. Таким чином, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням, є 1861,50 грн.
Позивач вважає, що його посадовий оклад за час проходження військової служби в Сумському прикордонному загоні повинен складати: 1861,50 х 3.52 = 6552,48 грн. (з округленням - 6550 грн»), а не 6200 грн., як встановлено Сумським прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_1 ).
Також за час проходження військової служби в Харківському прикордонному загоні посадовий оклад позивача, як він вважає, повинен складати: 1861,50 х 2.40 = 4467,60 грн. (з округленням - 4470 грн.), а не 4230 грн., як встановлено відповідачем 2, тобто Харківським прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_2 ).
Оклад за військовим званням підполковник, в свою чергу, повинен складати: 1861,50 х 0,80 = 1489,20 грн. (з округленням - 1490 грн.), в той час, як відповідачами зазначено суму 1410 грн.
Суть порушення відповідача у 2019 році полягає у тому, що відповідно до Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», станом на 01.01.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн., а мінімальна заробітна плата - 4173 грн. Отже, 50% мінімальної заробітної плати складає 2086,5 грн.
Таким чином, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням, є 2086,5 грн.
У зв'язку з викладеним, як вказує позивач, його посадовий оклад в період з 01.01.2019 до 07.03.2019 повинен складати: 2086, 50 х 2.40 = 5007,6 грн. (з округленням - 5010 грн.), а не 4230 грн., як встановлено відповідачем, а саме Харківським прикордонним загоном.
Оклад за військовим званням, в свою чергу, в період з 01.01.2019 до 11.07.2019 повинен складати: 2086, 5 х 0,80 = 1669,20 грн. (з округленням -1670 грн.), в той час, як відповідачем зазначено суму 1410 грн.
Враховуючи викладене, позивач зазначає, що Сумський прикордонний загін у період часу з 01.03.2018 по 02.06.2018 року та Харківський прикордонний загін в період часу з 08.11.2018 до 07.03.2019, протиправно не застосували пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та 01.01.2019 рік відповідно.
У зв'язку з викладеним, позивач просить відновити його порушене право шляхом задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43); кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч. 4 ст. 43).
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом - постанова КМ України 704), в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови КМ України 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова КМ України 704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності постановою КМ України 704, п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 103 (далі за текстом - постанова КМ України 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України від 27.02.2014 794-VII «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 49 Закону).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб'єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови КМ України 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відповідно до пп. 2 п. 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги: 2) стосовно структури проекту документа: в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, суд зауважує, що Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
За наведених обставин, суд зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМ України 704 не може мати нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМ України 704 пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що згідно з постановою КМ України 704 (в редакції Постанови 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМ України 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.
Таким чином, лише з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - пункт 6 постанови КМ України 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України 704 у первісній редакції.
Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 1774-VІІІ «Про внесення змін, до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв'язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 1774-VІІІ та п.4 постанови КМ України 704, у редакції до внесення змін постановою КМ України 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови КМ України 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови КМ України 704, у редакції до внесення змін постановою КМ України 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України 704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких: « 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 796-XII 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.»
З огляду на наведене, суд дійшов висновків про безпідставність позовних вимог позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько