про залишення позовної заяви без руху
04 грудня 2020 року м. Рівне№460/8856/20
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Махаринець Д.Є., розглянувши матеріали адміністративного позову
ОСОБА_1
до Головне управління ДПС у Рівненській області
про скасування вимоги,
та перевіривши на предмет відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною четвертою статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем зазначається, що про порушення своїх прав він дізнався 05.10.2020, коли йому було передано лист з Рівненського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), однак позивач не надає доказів на підтвердження дати даної події та не додає до позовної заяви копії вказаного листа. Крім того, позивачем не надано суду копії оскаржуваної вимоги та не вказано про її відсутність у позивача.
Одночасно, суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За приписами частини четвертої статті 94 КАС України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною п'ятою статті 94 КАС України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Аналогічні вимоги містить пункт 8 частини п'ятої статті 160 КАС України, згідно з якими у позовній заяві зазначається, зокрема, інформація щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Проте, всупереч вимогам частини п'ятої статті 94, пункту 8 частини п'ятої статті 160 КАС України, додані до позовної заяви копії письмових доказів не засвідчені належним чином.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Вказане узгоджується з положеннями частини п'ятої статті 161 КАС України, згідно з якими у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про, зокрема, витребування доказів.
За правилами частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, частиною п'ятою статті 161 КАС України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про звільнення від сплати судового збору.
Так, позивачем не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з абз.4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2102,00 грн.
Частиною другою статті 4 Закону № 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.
Так, за подання фізичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору, яка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, поданий позивачем позов містить одну вимогу майнового характеру та за його подання до адміністративного суду останньому належало сплатити судовий збір в сумі 840,80грн (2102грн х 0,4 = 840,80грн).
Крім того, згідно ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Суд звертає увагу на те, що позовна заява була підписана позивачем 05.10.2020, однак згідно інформації АТ "Укрпошта" позовна заява була відправлена 30.11.2020, а отримана та зареєстрована у суді 02.12.2020.
Згідно ч.1, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
1) інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; доказів на підтвердження дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів, - відповідно до кількості учасників справи;
2) належним чином засвідчених копій письмових доказів, що були додані до позовної заяви, оригінали яких знаходяться у позивача, - відповідно до кількості учасників справи;
3) документа про сплату судового збору в сумі 840,80 грн. або доказів звільнення від його сплати;
4) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин такого пропуску.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Рівненській області про скасування вимоги - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної зави протягом десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію даної ухвали надіслати ОСОБА_1 .
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суддя Д.Є. Махаринець