09 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/6321/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
03.11.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії (основної та додаткової);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 23.07.2019 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), донарахованої на підставі постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.07.2014 у справі №537/3172/14-а, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.07.2014 у справі №537/3172/14-а, оскільки тривала невиплата пенсії за минулі періоди сталася з вини відповідача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/6321/20; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази /а.с. 23/.
20.11.2020 відповідач надав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію відповідач мотивував посиланням на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки перерахунок пенсії позивача проведено на виконання судового рішення, а виплату заборгованості здійснено за рахунок коштів Державного бюджету України /а.с. 26-36/.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 /а.с. 6/.
Житомирською обласною МСЕК №1 позивачу встановлена з 07.05.1996 безстроково друга група інвалідності, захворювання пов'язані з впливом аварії на ЧАЄС, що підтверджується довідкою МСЕК від 07.05.1996 №161731 /а.с. 7/.
Позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, а також додаткову пенсію згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.07.2014 у справі №537/3172/14-а адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду Крюківського району у м. Кременчук Полтавської області про визнання протиправної відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задоволено: визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок та виплату не виплаченої ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених статтею 50, частиною четвертою статті 54, частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області відповідно до частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком починаючи з 01.01.2014, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням проведених виплат; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області відповідно до статті 50, частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2014, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням проведених виплат; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області протягом 1 місяця з дня набрання постановою суду законної сили подати звіт про виконання судового рішення /а.с. 16-20/.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.07.2014 у справі №537/3172/14-а залишено без змін /а.с. 12-15/.
Отже, вищезазначена постанова набрала законної сили 24.09.2020.
На виконання судового рішення пенсійним органом здійснені відповідні перерахунки пенсії ОСОБА_1 , що підтверджено копією протоколу за період з 01.01.2014-31.08.2014 у розмірі 45270,06 грн /а.с. 35/.
Водночас, кошти у розмірі 45270,06 грн фактично виплачені позивачу 23.07.2019, що визнається відповідачем.
13.10.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії /а.с. 4/.
Листом від 21.10.2020 №6029-5853/Д-04/8-1600/20 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації, оскільки рішення суду не містило посилань на необхідність здійснення такої виплати /а.с. 5/.
Посилаючись на невиконання відповідачем вимог чинного законодавства в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Частиною першою статті 7 Закону №2050-ІІІ визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
За змістом абзацу четвертого пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Суд зауважує, що дія Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у т.ч., пенсії.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 5.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.
Крім того, у постанові від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а Верховний Суд зазначив, що компенсація за порушення строків виплати доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17.
У цій справі позивач просить нарахувати компенсацію на суму пенсійних виплат за період з 01.01.2014 по 23.07.2019, що обчислені на виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.07.2014 у справі №537/3172/14-а. При цьому нарахування пенсії за період з 01.01.2014 по 31.08.2014 у спірній частині здійснено у серпні 2014 року, а фактична виплата - лише 23.07.2019.
Отже, у спірних відносинах має місце факт несвоєчасної виплати позивачу пенсії, нарахованої на підставі судового рішення. Таким чином, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів.
Стосовно визначення дати, з якою позивачу має бути обчислена відповідна компенсація, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, відповідно до яких використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19.12.2011 (справа №6-58цс11), від 11.07.2017 (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2018 (справа №521/940/17).
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів у спірних правовідносинах має бути обчислена за період з 01.01.2014 по 23.07.2019.
Доводи відповідача про те, що перерахунок пенсії і відповідна доплата не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті здійснення перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №521/940/17 та від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 не містять застережень щодо відсутності підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів на суми пенсійних виплат, не проведених своєчасно з огляду на відсутність достатніх бюджетних асигнувань.
Європейський Суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права (див. рішення у справі "ІммобільяреСаффі проти Італії" ( 980_075 ) [GC], заява N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Отже, відсутність коштів для своєчасної виплати позивачу пенсії, нарахованої на виконання судового рішення у справі №537/3172/14-а, не звільняє пенсійний орган від обов'язку з нарахування компенсації втрати доходів на суму таких пенсійних виплат.
З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги те, що суму доплати до пенсії, нарахованої на виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.07.2014 у справі №537/3172/14-а, позивачу своєчасно не виплачено, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії.
Отже, відмова ГУ ПФУ в Полтавській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 21.10.2020 №6029-5853/Д-04/8-1600/20, є протиправною.
При цьому, оскільки зазначений лист пенсійного органу не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 2 частини першої статті 5, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії та зобов'язання нарахувати і виплатити таку компенсацію.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення строків виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.07.2014 у справі №537/3172/14-а, за період з 01.01.2014 по 23.07.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна