Справа № 420/13597/20
09 грудня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія), третіх осіб Комунальна установа «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми грошових коштів,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія), третіх осіб Комунальна установа «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області щодо неврахування медичних документів Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» наданих у зв'язку з встановленням інвалідності від 12.02.2019 року;
визнання протиправними дії Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області щодо не прийняття рішення за зверненням про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності від 12.02.2019 року;
зобов'язання Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області повторно розглянути заяву та додані до неї документи з урахуванням висновків суду та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року та призначити до виплати грошову допомогу у розмірі 78200,00 (сімдесят вісім тисяч двісті гривень 00 копійок) гривень;
стягнення з Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана Головним управлінням Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області у сумі 15000,00 (п'ятнадцяти тисяч гривень 00 копійок) гривень.
В обґрунтування вищевказаної позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що у період з 12.03.1998 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. 06.11.2015 року згідно свідоцтва про хворобу №921/2 в наслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, його визнано непридатним до служби. 06.11.2015 року він звільнився зі служби МВС через хворобу, відповідно до ст.39б, 38в, 41в, 60в, 55в, графи І Розкладу хвороб і фізичних вад Наказу МВС України №85 від 06.02.2001 року. Відповідно до Виписки від 16.12.2015 року з акта огляду МСЕК серії 10 АВВ №788978 йому під час огляду була встановлена 3 група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в МВС. Зі ступеню втрати працездатності 60% відповідно до довідки №125982 серія 10 ААА від 16.12.2015 року. Наприкінці листопада 2015 року він звернувся до ГУ МВС з заявою (рапортом) з проханням про отримання ним виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що він отримав захворювання в період проходження служби в МВС України. 30.12.2015 ним були отримані кошти у розмірі 206800,00 гривень.
12.02.2019 року, стан здоров'я ОСОБА_1 погіршився і відповідно до довідки МСЕК №234487 серія 12 ААБ під час огляду йому встановлена друга група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в МВС зі ступеню втрати працездатності 10% до попередніх, що склала разом 70% від загального ступеню працездатності.
04.04.2019 року, він звернувся до ГУ МВС з заявою (рапортом) з проханням про отримання ним виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що отримав захворювання в період проходження служби в МВС України, вх.№Д-524 від 05.04.2019 року. 23.04.2019 року отримав відповідь від ГУ МВС, про повернення матеріалів та про те, що одноразова грошова допомога не може бути нарахована та виплачена, оскільки первинна група інвалідності встановлена ще у 2015 році, тобто з моменту первинного огляду пройшло понад 3 роки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/4123/19 від 27 вересня 2019 року (суддя Катаєва Е.В.), позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління МВС України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) про відмову у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги викладене у листі №9/д-524 від 23.04.2019 року. Зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) повторно розглянути повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2014 року щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги з урахуванням встановлених судом обставин.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/4123/19 від 27 вересня 2019 року набрало законної сили 19 грудня 2019 року.
02 січня 2020 року, Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/4123/19 щодо зобов'язання Головного управління МВС України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2014 року щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги з урахуванням встановлених судом обставин.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/4123/19 від 27 вересня 2019 року, позивач повторно надав відповідачеві той же пакет документів, проте отримав лист ЛК ГУМВС №14/1-174 від 09.07.2020 року, що медичні документи позивача оформлені з порушеннями, штампи та виписки є неналежними; копія свідоцтва про хворобу не засвідчена належним чином.
Позивачем наголошувалося, що Рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/4123/19 від 27 вересня 2019 року має преюдиційне значення для даної адміністративної справи.
Крім того, жодного рішення за результатами розгляду звернення не приймалося. Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) відмовило листом №14/1-174 від 09.07.2020 року. Тобто, рішення суду фактично залишилося не виконаним.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/4123/19 від 27 вересня 2019 року, а саме - на виконання вказаного рішення, Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) не прийняло жодного з передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року рішень, що фактично зумовило повторне звернення ОСОБА_1 до суду з новим позовом.
Однак, суд зазначає, що невиконання рішення суду у частині повторного розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги з урахуванням встановлених судом обставин, є підставою для звернення до суду у порядку встановленому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не підставою для подання нового позову.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ст.370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За загальним правилом для захисту чи поновлення своїх порушених прав і законних інтересів позивач, на користь якого ухвалено вказане судове рішення, має право подати заяву до суду першої інстанції. Така форма судового контролю з ініціативи учасника справи встановлена ст.383 КАС України.
Частинами 1 та 2 ст.383 КАС України унормовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Крім того, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання повторного позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Дана правова позиція повністю узгоджується з постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного суду по справі №806/2143/15 від 20 лютого 2019 року.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року по справі № 802/1933/18, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності СВП, які прийняті на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються,
Також, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Крім того, суд звертає увагу на предмет позову, склад сторін (за виключенням третіх осіб) та обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (новий позов та розглянутий позов у справі №420/4123/19) є одно предметними (грошова допомога) та новий позов поданий на стадії виконання судового рішення).
Суд враховує, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В., відкрито виконавче провадження №62312635 від 11.06.2020 року, на підставі виконавчого листа №420/4123/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених (на його думку) прав, свобод та інтересів, оскільки у даному випадку чинне законодавство наділяє особу правом особливого звернення до суду у порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними дії чи бездіяльність Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) щодо невиконання судового рішення у рамках справи 420/4123/19, а не з новим позовом. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим адміністративним позовом не розглядаються.
Суд звертає увагу, що позивачем наголошувалося, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/4123/19 від 27 вересня 2019 року має преюдиційне значення для даної адміністративної справи та на його виконання Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) не прийняло жодного з передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року рішень.
Суд також акцентує, що строк, передбачений частиною 4 статті 383 КАС України, за наявності причин, які можуть бути визнані судом у справі №420/4123/19 поважними, підлягає поновленню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження по адміністративній справі №420/13597/20.
Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У відкритті провадження по адміністративній справі №420/13597/20, за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) (65014, м. Одеса, вул. Єврейська 12, код ЄДРПОУ 08592268), третіх осіб Комунальна установа «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 40, код ЄДРПОУ 03321555), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправними дії Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області щодо неврахування медичних документів Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» наданих у зв'язку з встановленням інвалідності від 12.02.2019 року; визнання протиправними дії Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області щодо не прийняття рішення за зверненням про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності від 12.02.2019 року; зобов'язання Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області повторно розглянути заяву та додані до неї документи з урахуванням висновків суду та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року та призначити до виплати грошову допомогу у розмірі 78200,00 (сімдесят вісім тисяч двісті гривень 00 копійок) гривень;стягнення з Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана Головним управлінням Міністерства Внутрішніх Справ України в Одеській області у сумі 15000,00 (п'ятнадцяти тисяч гривень 00 копійок) гривень - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Балан Я.В.