Справа № 420/13370/20
07 грудня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не прийняття заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 17.08.2020 року;
- зобов'язати відповідача прийняти заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до розгляду, та розглянути її відповідно до вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та розділу 2 «Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 р. № 649.
Одержавши позовну заяву, суд з'ясував, що її подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з таких підстав.
По-перше, відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зокрема: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Проте, позивачем у позовній заяві не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
По-друге, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем складає - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102 гривні.
Як наведено вище, позивачем висунуто одну самостійну позовну вимогу немайнового характеру.
Відповідно, належна сума судового збору за цим позовом складає: 840,80 грн. (2102,00 грн. х 0,4).
Позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Згідно з Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI), стаття 12 цього Закону регулює порядок оскарження рішень щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту.
Так, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
В даному випадку позивач звернувся з позовом до ГУ ДМС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не прийняття заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 17.08.2020 року та зобов'язати відповідача прийняти заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до розгляду, та розглянути її відповідно до вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та розділу 2 «Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 р. № 649.
Отже, в даному випадку предмет позову (спору) не відповідає змісту ст. 12 Закону № 3671-VI, яка є підставою для застосування п. 14 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що законодавець в даному випадку пов'язує підстави для звільнення від сплати судового збору з предметом спору, а не зі змістом спірних правовідносин.
Враховуючи та на підставі наведеного, виявлені недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду у кількості примірників (в т.ч. для відповідача):
- письмового зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- документу про сплату судового збору в розмірі - 840,80 грн. у встановленому порядку або зазначення інших правових підстав та надання доказів на їх підтвердження щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 4, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.Г. Цховребова