Справа № 420/10001/20
07 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми боргу,-
02.10.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 повного розміру разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2016 рік по 2020 рік;
2) стягнути із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2016 рік у розмірі 5208 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
3) стягнути із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2017 рік у розмірі 6029 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
4) стягнути із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2018 рік у розмірі 7719 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
5) стягнути із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2019 рік у розмірі 8576 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) стягнути із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2020 рік у розмірі 9464 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України. 26.08.2015 року наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с, позивача на підставі підпункту «б» пункту 64 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого 29.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів Української PCP №114, звільнено з органів внутрішніх справ України. Згідно пенсійного посвідчення, виданого Управлінням соціального захисту населення Приморського району департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради серія Є №014688, що діє безстроково, позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни II групи. 21.09.2015 року Обласною медико-соціальною експертною комісією Одеської області видана довідка серія 10 ААА№ 125674 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 60 % та встановлена первинно III групу інвалідності, у зв'язку з отриманням при виконані службових обов'язків травми. 18.09.2017 року Обласною медико-соціальною експертною комісією видана довідка серія 10 ААА, № 127615 на ім'я ОСОБА_1 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках 10%, до попередніх 60%, які раніше були встановлені, у зв'язку з отриманням III групи інвалідності, при виконані службових обов'язків, та встановлено II групу інвалідності. З 01.10.2017 року ОСОБА_1 отримую пенсію відповідно до п. а ч.1 ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80%.
У позові вказано, що 07.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою (вх. від 10.08.2020 №02-Л-39851/1 е/п), в якій просив:
- сплатити ОСОБА_1 на рахунок відкритий в «Акцент-Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2016 рік у розмірі 5208 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги яка встановлена згідно частини: п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,і не сплачена до теперішнього часу;
- сплатити ОСОБА_1 на рахунок відкритий в «Акцент-Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2017 рік у розмірі 6029 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону У країни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і не сплачена до теперішнього часу;
- сплатити ОСОБА_1 на рахунок відкритий в «Акцент-Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2018 рік у розмірі 7719 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни), гарантії їх соціального захисту», і не сплачена до теперішнього часу.
- сплатити ОСОБА_1 на рахунок відкритий в «Акцент- Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2019 рік у розмірі 8576 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і не сплачена до теперішнього часу.
- сплатити ОСОБА_1 на мій рахунок відкритий в «Акцент-Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2020 рік у розмірі 9464 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і не сплачена до теперішнього часу.
Позивач вказує, що 13.08.2020 року він отримав у поштову відділені конверт від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, у якому знаходилась відповідь від 12.08.2020 року №02-Л-39851 /1 -еп, в якій зазначалось що ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у наступних розмірах: у 2016 року - 2310,00 грн.; у 2017 році - 2700, 00 грн.; у 2018 році - 3265,00 грн.; у 2019 році - 3400,00 грн.; у 2020 році - 3640,00 грн.
Ознайомившись із відповіддю позивач вважає, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради необґрунтовано та протиправно відмовив у задоволені його заяви від 07.08.2020 року про виплату в повному обсязі разової грошової допомоги, яка призначається щорічно до 5 травня, відповідно до вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період починаючи з травня 2016 по травень 2020 року.
З посиланням на положення ч.5 ст.13, ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року по справі №1-247/2018(3393/18) та наводячи розрахунки належної, на думку позивача, суми разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2016 рік по 2020 рік, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 повного розміру разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2016 рік по 2020 рік та стягнути із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь позивача суму боргу за період з 2016 рік по 2020 рік, що виник у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою суду від 07.10.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст.262 КАС України.
02.11.2020 року (вх.№45979/20) від представника відповідача до суду надійшла заява про зупинення провадження по справі №420/10001/20 до набрання чинності рішення Верховного суду у зразковій справі №440/2722/20.
Ухвалою суду від 07.12.2020 року судом відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження по справі №420/10001/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми боргу.
23.10.2020 року (вх.№44515/20) до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради зазначає, що не погоджується з вимогами позивача і вважає адміністративний позов таким, що суперечить нормам процесуального та матеріального права. Відповідач зазначає, що спірна допомога за 2020 рік виплачена в розмірі 3640 відповідно до положень чинного законодавства. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача разової допомоги до 5 травня за 2016-2019 року, то, на думку Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, вказані вимоги є порушенням ст.122 КАС України.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
30.10.2020 року (ЕП/19350/20) від позивача надійшла відповідь на відзив.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяви по суті справи на адресу суду не надходило.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, - дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
26.08.2015 року наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с, позивача на підставі підпункту «б» пункту 64 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого 29.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів Української PCP №114, звільнено з органів внутрішніх справ України (а.с.12).
21.09.2015 року Обласною медико-соціальною експертною комісією Одеської області видана довідка серія 10 ААА№ 125674 (а.с.13) про результати визначення у застрахованої особи - позивача по справі ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 60 % та встановлена первинно III групу інвалідності, у зв'язку з отриманням при виконані службових обов'язків травми.
18.09.2017 року Обласною медико-соціальною експертною комісією видана довідка серія 10 ААА, № 127615 (а.с.14), на ім'я ОСОБА_1 , про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках 10%, до попередніх 60%, які раніше були встановлені, у зв'язку з отриманням III групи інвалідності, при виконані службових обов'язків, та встановлено II групу інвалідності.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 14.09.2020 року ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.11).
Судом встановлено, що 07.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою (а.с.15-20), в якій просив:
- сплатити ОСОБА_1 на рахунок відкритий в «Акцент-Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2016 рік у розмірі 5208 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги яка встановлена згідно частини: п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,і не сплачена до теперішнього часу;
- сплатити ОСОБА_1 на рахунок відкритий в «Акцент-Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2017 рік у розмірі 6029 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону У країни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і не сплачена до теперішнього часу;
- сплатити ОСОБА_1 на рахунок відкритий в «Акцент-Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2018 рік у розмірі 7719 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни), гарантії їх соціального захисту», і не сплачена до теперішнього часу.
- сплатити ОСОБА_1 на рахунок відкритий в «Акцент- Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2019 рік у розмірі 8576 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і не сплачена до теперішнього часу.
- сплатити ОСОБА_1 на мій рахунок відкритий в «Акцент-Банк» по реквізитам: банківська картка НОМЕР_1 ; ІВАN НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 14360080; МФ0307770, суму боргу за 2020 рік у розмірі 9464 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і не сплачена до теперішнього часу.
У відповідь на вказану заяву Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради складно лист №02-Л/39851/1-еп від 12.08.2020 року (а.с.21-22), в якій зазначено що ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у наступних розмірах: у 2016 року -2310,00 грн.; у 2017 році - 2700, 00 грн.; у 2018 році - 3265,00 грн.; у 2019 році - 3400,00 грн.; у 2020 році - 3640,00 грн.
Таким чином, зазначено у листі, разова грошова допомога до 5 травня у період з 2016- по 2020 року була призначена та виплачена відповідно до чинного законодавства.
Вважаючи бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 повного розміру разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2016 рік по 2020 рік протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.16 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року № 367-XIV) встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину 5 статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено у такій редакції “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.”.
Конституційним Судом України 22 травня 2008 року прийнято рішення №10рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (у чинній редакції) передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин”, який набув чинності з 01 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким зокрема встановлено (у редакції Закону № 293-IX від 14.11.2019), що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України 19.02.2020 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”.
Так, у пп.1 п.1 вищевказаної постанови визначено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: особам з інвалідністю внаслідок війни III групи - 3160 гривень.
Судом встановлено, що 27.02.2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі 1-247/2018(3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаним рішенням також зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Вказаним рішенням Конституційного Суду України у пункті 2.2. встановлено, що згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону № 79 розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551(стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України „встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту” (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що “законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони” (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, враховуючи вищенаведене, з 27.02.2020 року приписи п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині, що стосуються ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та приписи ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (у редакції п. 20 Розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”) не можуть запроваджувати правила призначення та виплати разової грошової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
За таких обставин суд доходить висновку, що з 27.02.2020 у позивача виникло право на щорічну разову грошову допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня, яка передбачена ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року №367-ХІV у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Таким чином, позивачу повинна була бути нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня, яка передбачена ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року №367-ХІV у розмірі семи мінімальних пенсій за віком у сумі 13104,00 грн. (1638*8).
Водночас, з наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивачу як особі з і особі з інвалідністю внаслідок війни II групи було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі 3640,00 грн.
Отже, сума недоплаченої позивачу як особі з і особі з інвалідністю внаслідок війни II групи було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році складає 9464,00 грн. (13104,00 грн. - сума належна до виплати мінус 3640,00 грн. - сума фактично виплачена).
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 повного розміру разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік та похідної від неї вимоги.
В той же час, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 повного розміру разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2016 рік по 2019 рік.
З приводу вказаної вимоги зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року по справі №1-247/2018(3393/18).
Отже, саме з 2020 року, у якому ухвалено Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року по справі №1-247/2018(3393/18), у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, до вказаного часу відповідач діяв в межах законодавства, а відтак у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 повного розміру разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2016 рік по 2019 рік та похідних вимог про: стягнення із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2016 рік у розмірі 5208 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнення із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2017 рік у розмірі 6029 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнення із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2018 рік у розмірі 7719 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнення із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2019 рік у розмірі 8576 грн., що виникла у зв'язку із невиплатою у повному обсязі разової грошової допомоги, яка встановлена згідно частини п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» необхідно відмовити.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 повного розміру разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік та стягнення із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня, яка передбачена ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року №367-ХІV (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року № 367-XIV) за 2020 рік в розмірі у розмірі 9464,00 грн. (дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 00 копійок).
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми боргу - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 повного розміру разової грошової допомоги, яка встановлена згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік.
Стягнути із Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня, яка передбачена ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року №367-ХІV (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року № 367-XIV) за 2020 рік в розмірі у розмірі 9464,00 грн. (дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ).
Відповідач - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул.Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160).
Суддя С.М. Корой
.