03 грудня 2020 року справа №380/8659/20
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Івать М.І.,
за участі представника позивача Цепко І.С.,
представника відповідача Лазорка І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області, відповідач) згідно з якою позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невраховування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу в податковій міліції з 08 листопада 2004 року по 30.01.2012 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції, що станом на 30.01.2012 року у пільговому обчисленні становила 15 років 08 місяців 14 днів та з врахуванням цієї вислуги років, провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в поліції за період з 07.11.2015 року по час виконання рішення суду;
- зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки за вислугу років період з 07.11.2015 року до періоду винесення судового рішення.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає дії відповідача з приводу обчислення його стажу роботи в органах поліції без врахування попереднього стажу неправомірними та такими що порушують його права та інтереси. Зазначає, що у зв'язку з наведеним позивачу не було відшкодовано втраченої частини надбавки за роботу в податковій адміністрації за період 08.11.2004 по 30.01.2012 та не нараховані додаткові дні до розміру чергової відпустки.
Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 20.10.2020.
ГУ НП у Львівській області надало відзив на позов. Із заявленими вимогами відповідач не погоджується, вказує, що обчислення періодів служби для визначення стажу служби для витрати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції здійснюється в порядку, передбаченому Законодавством для визначення стажу служби для призначення пенсії за вислугу років, а саме Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідач вважає помилковим прирівнюванням позивачем служби а органах внутрішніх справ зі службою в податковій міліції. ГУ НП у Львівській області зазначило що чинні у період проходження позивачем служби в податковій міліції Закон від 04.12.90 №509ХХІ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ №114 не відносили органи державної податкової служби до органів внутрішніх справ. Відповідач наголосив що, зарахування стажу роботи в податковій міліції до стажу служби а поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки ст. 78 Закону України «Про національну поліцію» не передбачено.
Позивач надав заперечення на відзив. Вказує, що Законодавець закріпив рівність і однаковість трудових та соціальних гарантій колишніх працівників міліції і поліцейських. Згідно п.356.1 ст. 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. Служба в податковій міліції здійснювалася в порядку встановленому Законодавством для осіб начальницького і рядового складу, тобто має такий же правовий статус як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому має зараховуватися до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України «Про національну поліцію».
В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні матеріали, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , проходить службу в органах Національної поліції України на посаді поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливою
призначення «Львів» ГУНП.
З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2004 року по 20.01.2012 року працював в органах податкової міліції Управління податкової міліції у м.Львові.
Відповідно до витягу з Наказу ДПА у Львівській області від 30.01.2012 року №24-о
про звільнення ОСОБА_1 вислуга років на день звільнення (30.01.2012 року) у календарному обчисленні становила 12 років 08 місяців 02 дні а у пільговому обчисленні 15 років 08 місяців 14 днів.
За вказаний період позивачу зарахована також військова служба за контрактом в органах Збройних Сил України відповідно до записів в Послужному списку з 26.07.2000р. по 01.12.2003р.
Також матеріалами справи підтверджується, що в подальшому ОСОБА_1 з 19.12.2014р. по 07.11.2015 р. працював в органах внутрішніх справ України, на посаді міліціонера БПСМ ОП «Львів» ГУМВС України у Львівській області, з 07.11.2015 р. прийнятий на службу до Національної поліції України на посаду поліцейського БПСМ ОП «Львів» ГУМВС України (Наказ ГУНП №62 о/с від 07.11.2015 року), з 01.12.2016 р. і по даний час працює на посаді поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП.
Представник позивача 02.09.2020 звернулася до відповідача із адвокатським запитом №13/1 щодо зарахування ОСОБА_1 до вислуги років періоду служби у податковій міліції.
У відповідь на адвокатський запит листом від 24.09.2020 №569/05/35-2020 відповідач повідомив що вислуга років за час проходження служби в органах податкової міліції поліцейським не зараховується на підставі ст. 78 Закону України «Про національну поліцію», відповідно така не зарахована позивачу.
Вважаючи дій відповідача щодо обчислення свого стажу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 цього Закону, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі статтею 78 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони ( зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2509-VIII від 12.07.2018 року, до вказаних змін - час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих);
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Аналізуючи наведені нормативно правові норми, слід зазначити, що служба в органах податкової міліції відсутня у переліку ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Суд зауважує, що що ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зараховувати поліцейським до стажу роботи в поліції, проте служба в органах податкової міліції у цьому переліку відсутня, тому дії ГУНП в Львівській області щодо неврахування стажу роботи позивача в вищезазначених органах відповідають вимогам Закону.
До таких висновків дійшов і Верховний Суд при прийнятті рішень у справах предметом розгляду яких були подібні правовідносини. Зокрема від 19.11.2019 у справі №520/903/19, від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19.
Крім того, суд бере до уваги, що скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 520/2067/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Щодо покликань позивача на положення частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року №2 262-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» №393 від 17 липня 1992 року колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.
Так, відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально- виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з преамбулою постанови № 393 ця постанова прийнята відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ.
на положення частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року №2 262-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» №393 від 17 липня 1992 року колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.
Так, відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально- виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з преамбулою постанови № 393 ця постанова прийнята відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ.
Сукупний аналіз наведеного приводить до висновку що положення постанови № 393 не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки постанова № 393 прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких, інших осіб» та може бути застосована для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років.
У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
З огляду на наведене при визначенні стажу служби в поліції ОСОБА_1 Головне управління Національної поліції у Львівській області діяло у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.
Щодо посилань позивача на п. 353.1 ст. 353 Податкового Кодексу України, згідно з яким особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, то суд відхиляє їх, оскільки Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 № 114, не містить норм, які б врегульовували питання обчислення стажу служби в поліції для цілей встановлення і виплати надбавки за стаж служби в поліції, а прирівнювання позивачем обох видів служб виходячи із характеру виконуваних обов'язків є помилковим, адже суперечить нормам 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, де прямо передбачено види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за стаж служби в поліції та тривалості додаткової відпустки.
Згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним із способів практичного втілення вказаної Конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи за допомогою становлення єдності судової практики.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду забезпечується єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Тому суд при розгляді цієї справи, враховує правові висновки саме Верховного Суду, викладені у постановах від 19.11.2019 у справі № 520/903/19 та від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, де суд касаційної інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню виключно ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, де прямо передбачено види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за стаж служби в поліції та тривалості додаткової відпустки.
Дослідивши подані сторонами докази та оцінивши усі суттєві аргументи сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача не свідчать про протиправність дій відповідача і порушення ним вимог чинного національного законодавства при обчисленні стажу служби позивача в поліції та виплати надбавки за стаж служби. Натомість, заперечення відповідача доводять відповідність обчислення стажу служби позивача в поліції вимогам ст. 78 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, аотже і решта вимог задоволенню не підлягають як похідні.
Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту їх понесення сторонами, оскільки позивач був звільненим від сплати судового збору при зверненні до суду, а доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача до суду не подано.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.12.2020.
Суддя В.М. Сакалош