справа№380/8919/20
07 грудня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- визнати дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці як судді у відставці та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 03 березня 2020 року № 430, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з грошового утримання працюючого судді в сумі 107202 грн. та встановити його в розмірі 80% від даної суми;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Верховної Ради України № 1515-VІІІ від 08 вересня 2016 року «Про звільнення суддів» його звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України. Вказує, що згідно розрахунку стажу судді від 28 вересня 2016 року, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і вихідної допомоги його стаж судді становить 20 років 09 місяців, а тому він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
04 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, до якої долучив довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. На вищевказану заяву позивач отримав відмову, яка мотивована тим, що підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні, оскільки у рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 не визначений порядок його виконання, а після прийняття цього рішення не приймалися нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових суддівської винагороди.
Дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач уважає протиправними, оскільки, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, судді у відставці мають беззаперечне право на перерахунок довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Позаяк з 19 лютого 2020 року змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.
Тому саме з 19 лютого 2020 року, тобто наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 у нього виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (№ 1402-VIII), а підставою для такого перерахунку є зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, яка й відбулася саме з 19 лютого 2020 року.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що з 18 лютого 2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (№ 1402-VIII) відповідно до якої розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 згаданого Закону, а саме у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідач зазначає, що суддям у відставці, яким за їх зверненнями до 18 лютого 2020 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2020 року, виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18 лютого 2020 року.
Також відповідач вважає, що питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди, після винесення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, а саме після 18 лютого 2020 року. Втім, після 18 лютого 2020 року не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових суддівської винагороди.
Тому, на думку відповідача, підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на сьогодні немає.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Також у відзиві на позовну заяву позивач просить розглядати справу за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відкритому судовому засіданні.
Щодо розгляду справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відкритому судовому засіданні суд зазначає таке.
Відповідно до частин п'ятої, шостої, сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, яка є справою незначної складності, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, підстави для її розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відсутні.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 23 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 06 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач з 25 квітня 1997 року по 28 вересня 2016 року обіймав посаду судді Бориславського міського суду Львівської області (а.с.25).
Згідно наявної у матеріалах справи довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 107202,00 грн., у тому числі:
- посадовий оклад: 63060,00 грн.;
- доплата за вислугу років: 37836,00 грн. (60%);
- доплата за перебування на адміністративній посаді в суді: 6306,00 грн. (10%).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 6291-6843/П-02/8-1300/20 від 15 вересня 2020 року позивача на його звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повідомлено наступне:
« 4 березня 2020 Ви звернулись із заявою про перерахунок довічного грошового утримання відповідно до довідки № 430 від 03.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 справа № 1-15/2018(4086/16) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIІІ (далі Закон 1402), положення пункту 25 розділу XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Однак, даним Рішенням Конституційного Суду України не визначений порядок щодо його виконання.
З 18 лютого 2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону № 1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Суддям у відставці, яким за їх зверненнями до 18.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453- VI перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020.
Крім того, питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди, після винесення рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, а саме після 18 лютого 2020 року. Натомість, після 18 лютого 2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди.
Отже, на сьогоднішній день, підстав для здійснення перерахунку призначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області від 03.03.2020 № 427 у зв'язку зі змінами у законодавстві з 18 лютого 2020 немає.
Враховуючи вищевикладене, відділом з питань перерахунків пенсій № 2 було прийнято рішення № 1 від 06.03.2020 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки № 430 від 03.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Додатково повідомляємо, зразкова справа Верховного Суду не є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці».
Уважаючи дії відповідача щодо відмови йому, як судді у відставці у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у правовідносинах, що виникли після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом спору у цій справі є оцінка наявності (відсутності) підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці з 19 лютого 2020 року у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частина 5).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону № 1402-VІІI).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шестидесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Як слідує з матеріалів справи, у березні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, до якої долучив довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 19 лютого 2020 року, обумовлений відновленням порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020.
Тому, саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII.
При цьому, на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, яка враховується судом відповідно до вимог статті 291 КАС.
Отже, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Оскільки позивач вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку одержує повноважний суддя, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправними.
Тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Доводи та аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву суд оцінює критично, оскільки вони повністю спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок довічного щомісячного грошового утримання позивача як судді у відставці та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 03 березня 2020 року № 430, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з грошового утримання працюючого судді в сумі 107202,00 грн. та встановити його в розмірі 80% від цієї суми суд зазначає наступне.
Стосовно того, у якому відсотковому розмірі відносно суддівської винагороди підлягає перерахунку довічне грошове утримання судді у відставці позивача суд враховує те, що ключовим правовим питанням у цій справі, щодо якого й виник спір, є саме право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Відтак, й питання щодо відсоткового розміру суддівської винагороди позивача для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є похідним, а тому повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність у позивача відповідного права на його перерахунок.
Суд зауважує, що, як слідує з матеріалів справи, відповідач жодних дій щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача після 19 лютого 2020 року не вчиняв та, як наслідок не зменшував відсотковий розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, а тому за таких обставин відсутні підстави вважати, що його права у цій частині порушені відповідачем.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то у задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановивши його у розмірі 80% належить відмовити, як такої, що заявлена передчасно.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тому, враховуючи те, що суд визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з метою повного та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача належить зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
З огляду на наведене, позовну вимогу у цій частині належить задоволити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції № МР_АВ150390ВLІ_15957592 від 09 жовтня 2020 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак, враховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 належить стягнути 630,60 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області № 430 від 03 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 630,60 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції № МР_АВ150390ВLІ_15957592 від 09 жовтня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.
Суддя Клименко О.М.