справа №380/8089/20
07 грудня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача стосовно позивача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з липня 2016 року по 15.06.2019;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з липня 2016 року по 15.06.2019 з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з липня 2016 по 15.06.2019 відповідач протиправно не в повному обсязі здійснював нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення, а у деякий період взагалі не здійснював його виплати. Оскільки вказане є порушенням прав позивача він звернувся за їх захистом до суду, зокрема, здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, з врахуванням базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року.
Ухвалою суду від 07.10.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
02.11.2020 за вх. №57025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у липня 2016 -лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалося.
Стосовно періоду з 01.03.2018 по грудень 2018 було те, що 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
З 01.03.2018 посадовий оклад позивача збільшився. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по грудень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених чинним законодавством підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 по грудень 2018 року не було. З грудня 2018 року по червень 2019 року індексація грошового забезпечення виплачувалася. Також вказав, що п. 14 порядку №1078 визначено, що роз'яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики України. Відповідно до роз'яснень останнього, виплати індексації за попредні періоди не передбачено.
Також відповідач вказав, що повноваження щодо обчислення індексації грошового забезпечення за період з липня 2016 по 15.06.2019 з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців, такі повноваження належать до виключної компетенції відповідача.
Оскільки ВЧ НОМЕР_1 не вчинялося будь-яких дій щодо проведення індексації та визначення базового місяця, відсутні підстави вважати що права позивача порушені.
Питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним та підстави для нарахування індексації з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року є передчасними.
Просив відмовити у задоволенні позову.
02.11.2020 за вх. №57243 від позивача надійшла відповідь на відзив. Вважає, що аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є абсурдними та не узгоджуються із приписами чинного законодавства. Для обчислення нарахування індексації грошового забезпечення позивачу як базовий місяць слід враховувати саме січень 2008 року.
Також зазначив, що відносити питання розрахунку належної позивачу суми індексації грошового забезпечення до дискреційних повноважень відповідача є неможливим, оскільки вже у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив відсутність розуміння бюджетного процесу та порядку нарахування індексації. Просив позов задовольнити.
Відповідно до приписів ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів, -
Позивач, ОСОБА_1 згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.03.2018 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №117 від 14.06.2019, з 15.06.2019 виключений зі списків особового складу частини, а з 16.06.2019 з продовольчого забезпечення.
Згідно з листом відповідача від 02.09.2020 за №2548 представнику позивачу повідомлено, у тому числі про те, що згідно з нормами чинного законодавства, очевидно те, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців з січня 2016 року по лютий 2018 року. Фінансування на виплату Індексації не здійснювалося.
Пунктом 14 порядку визначено, що роз'яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики України.
Відповідно до роз'яснень мінспоцполітики механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком не передбачено.
Оскільки позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ндексації його грошового забезпечення, виходячи із базових місяців для її обчислення січень 2008 року, березень 2018 року, вказане порушує права позивача, а тому він звернувся за їх захистом до суду.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР(далі - Закон України №108/95-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 33 Закону України №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Частиною 2 ст. 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-ХІІ, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Таким чином індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.
Роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики (п. 14 Порядку № 1078).
Суд вважає безпідставними покликання відповідача на листи Міністерства соціальної політики, оскільки листи не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому не можуть слугувати підставою для невиплати індексації грошового забезпечення позивача та не приймає їх до уваги.
Відсутність відповідних бюджетних асигнувань також не є правовою та законною підставою для недотримання вимог закону та нездійснення виплати такої індексації.
У даній справі спірним щодо невиплати індексації грошового забезпечення є період з липня 2016 року по 15.06.2019.
Однак зі змісту довідки №112 від 02.09.2020 про заробітню плату, грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором, судом з'ясовано, що у період з липня 2016 по листопад 2018 року, січня-березня 2019 року нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу взагалі не здійснювалися; у грудні 2018 позивачу виплачено 71,08 грн., у квітні 2019 року - 411,10 грн.; у травні 2019 року - 134,47 грн., у червні 2019 року - 67,23 грн.
Суд також звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017, в редакції від 24.02.2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Тим самим визначено зовсім інший порядок встановлення та розміру посадового окладу.
Згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
При цьому, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за березень-листопад 2018 не було.
Обставин невиплати індексації за січень-березень 2019 не наведено, правомірності підстав такої невиплати не вказано.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2016 року по лютий 2018 року, січень-березень 2019 року є протиправними.
Суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця та оскільки така індексація позивачу не нараховувалася, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з визначенням базового місяця.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Водночас слід зауважити, що позивач просить не лише зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, але й визначити базовими місяцями для проведення відповідного обрахунку січень 2008 року та березень 2018 року.
Однак суд вважає за доцільне вказати, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому доводи позивача в цій частині є передчасними, оскільки індексацію грошового забезпечення відповідачем ще не нараховано.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, враховуючи встановлення судом протиправності дії відповідача протиправність бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з липня 2016 року по лютий 2018 року, січень-березень 2019 року, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2016 року по лютий 2018 року, січень-березень 2019 року.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Оскільки позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з липня 2016 року по лютий 2018 року, січень-березень 2019 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з липня 2016 року по лютий 2018 року, січень-березень 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, з урахуванням виплачених сум.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати з відповідача не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене та підписане 07.12.2020.
Суддя Кравців О.Р.