справа№380/10031/20
07 грудня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Турківської районної державної адміністрації Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач - Турківська районна державна адміністрація Львівської області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 28 жовтня 2020 року про накладення штрафу, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чурою Софією-Ганною Тарасівною в розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20 за позовом ОСОБА_1 до Турківської районної державної адміністрації про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації, з 01 січня 2020 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірна постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ОСОБА_2 від 28 жовтня 2020 року, якою на Турківську районну державну адміністрацію Львівської області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20 є протиправною та такою, що її належить скасувати, зважаючи на таке.
- накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника, у цьому випадку Турківську районну державну адміністрацію Львівської області, до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення державний виконавець повинен з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Зауважує, що сам факт невиконання судового рішення Турківською районною державною адміністрацією Львівської області у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для її відповідальності відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Адже поважність причин невиконання судового рішення повинна оцінюватись у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об'єктивно перешкодило виконати судове рішення;
- при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідачем не було встановлено, чому Турківська районна державна адміністрація Львівської області не може поновити ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату згідно виконавчого листа. Стверджує, що у штатному розписі апарату Турківської районної державної адміністрації Львівської області на 2020 рік зазначена посада відсутня, оскільки при впорядкуванні структури Турківської районної державної адміністрації Львівської області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2019 року № 926 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746» відбулося скорочення чисельності штату працівників Турківської районної державної адміністрації Львівської області, більше ніж на 50 відсотків. Відповідно, було ліквідовано організаційний відділ апарату райдержадміністрації та скорочено посаду начальника відділу. Отже, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації Львівської області з 01 січня 2020 року (в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання) неможливо. Іншого рішення, ніж поновлення ОСОБА_1 на посаду, яка скорочена, суд не прийняв. Таким чином, на думку позивача, не поновлення ОСОБА_1 на неіснуючу посаду є поважною причиною. При винесенні оскаржуваної постанови цього факту відповідачем не було враховано;
- Турківська районна державна адміністрація Львівської області звернулася із заявою до Львівського окружного адміністративного суду про роз'яснення судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду, яка відсутня в штатному розписі її апарату на 2020 рік. Суд в ухвалі не надав роз'яснення, яким чином поновити ОСОБА_1 на посаду, обмежившись формулюванням, що винесене рішення суду є чітким за змістом, зрозумілим та не припускає кілька варіантів тлумачення. В чому полягає чіткість рішення за змістом, його зрозумілість та не припускає кількість варіантів тлумачення суд не навів. Наголошує, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач також цього не врахував.
На підставі вищезазначеного, адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20, на підставі якого видано виконавчий документ, підлягає негайному виконанню, однак станом на 28 жовтня 2020 року доказів про те, що це рішення виконано позивачем, немає.
Зауважує, що позивач мав можливість звернутися до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення одразу ж після його прийняття судом. Боржник у виконавчому провадженні скористався своїм правом на подання заяви про роз'яснення судового рішення, однак у роз'ясненні судового рішення суд йому відмовив.
Також відповідач звертає увагу на те, що суд не зупиняв виконавчого провадження, а боржник не вжив заходів для того, щоб судове рішення виконати.
Відтак, оскільки боржник (позивач у справі) не виконав судового рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню, державний виконавець правомірно наклав на нього штраф відповідно до вимог статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в рамках норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому з цих підстав просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 13 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 27 листопада відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації з 01 січня 2020 року.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
30 вересня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152715 з виконання виконавчого листа № 380/813/20, виданого 17 вересня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом про: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації з 01.01.2020 року. Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання».
Пунктом 2 цієї постанови зобов'язано боржника виконати рішення суду негайно.
Листом від 06 жовтня 2020 року № 602-02.32 Турківська районна державна адміністрація Львівської області повідомила заступника начальника управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про те, що Турківською районною державною адміністрацією Львівської області надіслано заяву до Львівського окружного адміністративного суду стосовно надання роз'яснень щодо поновлення на посаду начальника організаційного відділу апарату районної державної адміністрації ОСОБА_1 , оскільки така посада відсутня в структурі та штатному розписі апарату райдержадміністрації. Станом на сьогодні, 06 жовтня 2020 року, відповіді чи ухвали суду немає. Також надіслано заяву до суду про відстрочення виконання судового рішення щодо поновлення на посаду ОСОБА_1 . З огляду на вищевказане, поновити ОСОБА_1 на посаду, яка ліквідована, неможливо. Просила зупинити виконання судового рішення за виконавчими листами.
07 жовтня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла «Вимогу державного виконавця в порядку статей 18 Закону України «Про виконавче провадження», у якій, керуючись статтями 18, 76 Закону України «Про виконавче провадження», з метою виконання рішення суду вимагала виконати рішення суду та надати підтверджуючі виконання рішення суду документи, про що проінформувати державного виконавця протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги.
12 жовтня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла вимогу державного виконавця, у якій з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення та, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження» вимагала поновити ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації, рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
19 жовтня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла постанову про накладення штрафу, якою на боржника Турківську районну державну адміністрацію Львівської області накладено штраф у розмірі 5099,00 грн. на користь держави за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20.
Пунктом 2 цієї постанови зобов'язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
28 жовтня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла постанову про накладення штрафу, якою на боржника Турківську районну державну адміністрацію Львівської області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. на користь держави за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20.
Не погоджуючись з указаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що її належить скасувати, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 28 жовтня 2020 року ВП № 63152715 про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. на користь держави за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом першим статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 18 цього ж Закону виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою, другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Накладення штрафу за невиконання рішення про поновлення на роботі є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого виду відповідальності у виконавчому провадженні є обов'язком державного виконавця та націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому полягає причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У зв'язку з цим варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об'єктивно перешкодило виконати судове рішення.
При цьому, суд зауважує, що в розумінні частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як встановлено судом, виконавче провадження ВП № 63152715 стосується виконання виконавчого листа № 380/813/20, виданого 17 вересня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації з 01 січня 2020 року.
При цьому, рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Доказів виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20 Турківською районною державною адміністрацією Львівської області не надано.
Таким чином, Турківською районною державною адміністрацією Львівської області з 17 вересня 2020 року по сьогодні, тобто понад 2 місяці, не виконується рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/813/20 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації з 01 січня 2020 року.
Обґрунтовуючи поважність причин невиконання зазначеного рішення суду, позивач посилається на те, що у штатному розписі апарату Турківської районної державної адміністрації Львівської області на 2020 рік відсутня посада начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації, оскільки при впорядкуванні структури Турківської районної державної адміністрації Львівської області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2019 року № 926 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746» відбулося скорочення чисельності штату працівників Турківської районної державної адміністрації Львівської області, більше ніж на 50 відсотків. Відповідно, було ліквідовано організаційний відділ апарату райдержадміністрації та скорочено посаду начальника відділу, що, на думку позивача, є поважною причиною невиконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації з 01 січня 2020 року.
Суд критично оцінює такі посилання позивача, як на поважність причин для невиконання рішення суду, яке в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації з 01 січня 2020 року допущено судом до негайного виконання, зважаючи на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2019 року № 926 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746» (далі - Постанова № 926), на яку посилається позивач у позовній заяві, встановлено граничну чисельність працівників місцевих державних адміністрацій, зокрема, районних держадміністрацій Львівської області усього - 1604, у тому числі апарату - 280.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на виконання Постанови № 926 в установі позивача відбулося скорочення чисельності штату працівників більше ніж на 50 відсотків, а також відповідно, було ліквідовано організаційний відділ апарату райдержадміністрації та скорочено посаду начальника відділу, поновленню на якій згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20 підлягає ОСОБА_1 .
Разом з тим, позивач не надав суду жодних переконливих доказів намагання з його сторони вжити будь-яких заходів щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20 та які б свідчили про його добросовісну поведінку в частині виконання цього конституційного обов'язку, не надано таких доказів і відповідачу.
Посилання позивача на те, що Турківська районна державна адміністрація Львівської області звернулася із заявою до Львівського окружного адміністративного суду про роз'яснення судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду, яка відсутня в штатному розписі її апарату на 2020 рік, однак суд в ухвалі не надав роз'яснення, яким чином поновити ОСОБА_1 на посаду, на переконання суду, не свідчить про намагання позивача вжити передбачених законодавством заходів саме щодо виконання рішення суду.
Крім того, позивач не оскаржував ухвалу суду, якою йому відмовлено у роз'ясненні рішення суду.
В той же час, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Докази того, що позивач у порядку статті 378 КАС України звертався до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 380/813/20 в матеріалах справи відсутні, позивачем таких доказів суду не надано.
При цьому, необхідно врахувати також і те, що оскарження боржником постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду не припиняє обов'язку боржника щодо виконання рішення суду та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» жодним чином не звільняє його від цього обов'язку.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що застосовуючи до позивача оскаржуваною постановою штраф у розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець за встановлених у цій справі обставин діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірна постанова відповідача про накладення штрафу ВП № 63152715 від 28 жовтня 2020 року відповідає вищезазначеним критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені КАС України, з огляду на що підстави для визнання її протиправною та скасування у суду відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову Турківської районної державної адміністрації Львівської області (вул. Січових Стрільців, 62, м. Турка, Львівська область, 82500) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.
Суддя Клименко О.М.