ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" грудня 2020 р. справа № 300/1851/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області (Івано-Франківський рибоохоронний патруль) про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, -
29.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області (Івано-Франківський рибоохоронний патруль) (далі - відповідач) про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, які позивач усунув.
14.08.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовані тим, що позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль». У зв'язку із скороченням чисельності працівників Управління Державного агентства рибного господарства в Івано-Франківській області, на підставі наказу Держрибагентства від 17.04.2020 року №124 «Про введення в дію структури Державного агентства рибного господарства України» та наказу Держрибагентства від 04.05.2020 року №147 «Про введення в дію штатного розпису Державного агентства рибного господарства України» позивача звільнено із займаної посади. На момент звільнення позивача з роботи вказані накази втратили чинність, оскільки, 23.06.2020 було затверджено Наказ Держрибагентства №253 «Про введення в дію штатного розпису Державного агентства рибного господарства України» згідно якого, у відділ, в якому працював позивач, вводилась посада - заступника начальника відділу, про те із цим наказом позивача не було ознайомлено. Також, позивачу не запропоновано новостворену вакантну посаду, звільнення здійснено без повідомлення первинної профспілкової організації та за наявності двох утриманців.
Відповідач направив відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджуються, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що позивача належним чином попереджено про скорочення чисельності штату та про його звільнення. Із пропозицією переведення на нижчу посаду позивач відмовився, а відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу» державний службовець може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу лише на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
24.01.2017 ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль», склав присягу державного службовця.
Наказом Державного агентства рибного господарства України «Про введення в дію структури Державного агентства рибного господарства України» від 17.04.2020 за № 124 введено в дію з 22.04.2020 структуру Державного агентства рибного господарства України, погоджену в установленому порядку з Міністерством енергетики та захисту довкілля України в межах граничної чисельності в кількості 1 669 штатних одиниць.
Наказом Державного агентства рибного господарства України «Про введення в дію штатного розпису Державного агентства рибного господарства України» за № 147 від 04.05.2020 введено в дію з 04.05.2020 штатний розпис на 2020 рік Державного агентства рибного господарства України. Вказаним штатним розписом штат Управління державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області зменшено на одну штатну одиницю - посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль».
11.05.2020 Управлінням державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області (Івано-Франківський рибоохоронний патруль) видано наказ «Про скорочення чисельності штату та повідомлення про звільнення» за № 49, яким скорочено посаду державної служби головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль».
У зв'язку з перебуванням позивача у відпустці, листом відповідача за № 1-16-19/349-20 від 12.05.2020, у зв'язку з скороченням чисельності працівників Управління державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області, на підставі наказів Держрибагентства від 17.04.2020 за № 124 «Про введення в дію структури Державного агентства рибного господарства України» та від 04.05.2020 за № 147 «Про введення в дію штатного розпису Державного агентства рибного господарства України», попереджено позивача про звільнення.
Наказом Державного агентства рибного господарства України «Про введення в дію штатного розпису Державного агентства рибного господарства України» за № 253 від 23.06.2020 введено в дію з 23.06.2020 штатний розпис на 2020 рік Державного агентства рибного господарства України. Цим штатним розписом штат відповідача зменшено на одну штатну одиницю - посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль», та введена посада заступника начальника відділу охорони водних біоресурсів «Рибний патруль».
Листом відповідача за № 1-16-19-/546-20 від 30.06.2020 повідомлено позивача про відсутність рівнозначних посад державної служби у відділі охорони водних ресурсів «Рибоохоронний патруль» та запропоновано позивачу про призначення в порядку переведення на нижчу вакантну посаду державної служби провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль».
30.06.2020 складено акт фіксації відмови позивача від підпису та ознайомлення про пропозицію призначення на вакантну посаду, та наказом «Про звільнення ОСОБА_1 » за № 45-к від 30.06.2020 звільнено позивача із займаної посади головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль».
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 Кодексу).
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина 4 статті 40 Кодексу).
Згідно з статтею 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Порядок вивільнення працівників визначає стаття 49-2 Кодексу законів про працю України, згідно вимог якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно з частиною 3 даної статті Закону України «Про державну службу» суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Відповідно до частини 5 статті 87 даного Закону наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Таким чином, враховуючи взаємозв'язок норм статтей 40, 42, 49-2, Кодексу законів про працю України та статті 87 Закону України «Про державну службу», суд зазначає, що у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників, звільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється одночасно за умов персонального попередження не пізніше ніж за 30 календарних днів про наступне вивільнення, обов'язком суб'єкта призначення або керівника державної служби запропонувати державному службовцю, за наявності, будь-яку рівнозначну або нижчу вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі, що відповідає кваліфікації державного службовця, за умови надання державним службовцем такої згоди.
При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Крім того, згідно наданих у відзиві пояснень у відповідача відсутня первинна профспілкова організація.
Суд, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, встановив, що, відповідач належним чином та у визначений строк повідомив позивача про його наступне звільнення, що також стверджується позивачем. Відповідачем запропоновано позивачу вакантну посаду державної служби провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» в Управлінні державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області, від якої позивач відмовився.
Як наслідок, в даних правовідносинах, у яких має місце зміна в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, є наявність додержання суб'єктом призначення норм статтей 40, 42, 49-2, Кодексу законів про працю України та статті 87 Закону України «Про державну службу».
За таких обставин, суд вважає правомірним звільнення позивача із займаної посади головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль», а оскаржуваний наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » за № 45-к від 30.06.2020, є правомірним.
Щодо тверджень позивача, як на підставу для задоволення позову, про втрату чинності, на момент його звільнення, наказів Держрибагентства від 17.04.2020 року №124 та від 04.05.2020 року №147 та не ознайомлення його з цими наказами, а також про наявність на момент його звільнення новоствореної посади - заступника начальника відділу, то такі твердження є необґрунтованими, оскільки доказів скасування цих наказів суду не надано, відповідно вони є чинними, для ознайомлення з цими наказами позивач до відповідача не звертався, а новостворена посада заступника начальника відділу є вищою посадою ніж посада головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги не обґрунтованими, тому в задоволенні позову, слід відмовити.
Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області (Івано-Франківський рибоохоронний патруль) (вулиця Вовчинецька, будинок 221, місто Івано-Франківськ, код ЄДРОПУ 40605094) про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.