07 грудня 2020 року Справа № 280/6942/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові перерахувати позивачу пенсію за віком з дати її призначення, а саме з 13 липня 2018 року, шляхом зарахування до його страхового стажу та включення до розрахунку коефіцієнту стажу періоду провадження ним підприємницької діяльності з 13 січня 1998 року по 31 грудня 2017 року у повному обсязі;
2) зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з дати її призначення, а саме з 13 липня 2018 року, шляхом зарахування до його страхового стажу та включення до розрахунку коефіцієнту стажу періоду провадження ним підприємницької діяльності з 13 січня 1998 року по 31 грудня 2017 року у повному обсязі (із розрахунку один місяць роботи за один місяць, один рік роботи за один рік).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 13 січня 1998 року по теперішній час здійснює підприємницьку діяльність. При призначенні йому пенсії за віком у 2018 році відповідачем не вірно розраховано стаж підприємницької діяльності позивача, зокрема, періоди підприємницької діяльності з 01 січня 1999 року по 01 січня 2001 року та з 01 січня 2005 року по 01 січня 2010 року взагалі не враховані до загального стажу, з якого розраховується пенсія, у свою чергу періоди з 01 січня 2004 року по 14 грудня 2004 року та з з 01 січня 2010 року по 08 червня 2010 року враховані не повністю. У зв'язку з наведеним у серпні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії шляхом зарахування до його страхового стажу періодів підприємницької діяльності у повному обсязі, однак у здійсненні перерахунку пенсії відмовлено з огляду на те, що періоди підприємницької діяльності зараховані до загального стажу позивача відповідно до чинного законодавства. Позивач вважає таку відмову протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
28 жовтня 2020 року відповідач подав до суду документи на виконання ухвали суду від 06 жовтня 2020 року (вх.№51723) та відзив на позовну заяву (вх.№51721), в якому зазначає, що позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії довільної форми, а не встановленого зразка, та ним додані до заяви не засвідчені копії документів про стаж, у зв'язку з чим, йому були надані роз'яснення щодо законодавчих та нормативних актів, які були застосовані при обчисленні його страхового стажу, рішення про відмову у перерахунку пенсії не приймалось. Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів підприємницької діяльності зазначає, що у період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, при цьому відомості про сплату страхових внесків у вказаний період відсутні, а тому вказаний період правомірно не було враховано до страхового стажу позивача. У спірні періоди з 01 січня 2004 року по 14 грудня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 08 червня 2010 року позивач здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, однак враховуючи те, що на час призначення позивачу пенсії за положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування включаються до страхового стажу лише для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього закону, то зазначені періоди не враховуються до страхового стажу з урахуванням якого буде визначено розмір пенсії. Інші періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності зараховано до його страхового стажу. Також, посилається на те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 13 липня 2018 року перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 13 січня 1998 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 11 серпня 2020 року, у якій просив здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення (з липня 2018 року) зарахувавши до страхового стажу позивача період заняття ним підприємницькою діяльністю з 13 січня 1998 року по 31 грудня 2017 року у повному обсязі. У вказаній заяві позивач наголошував на тому, що періоди його підприємницької діяльності з 01 січня 1999 року по 01 січня 2001 року та з 01 січня 2005 року по 01 січня 2010 року не враховані до загального стажу, з якого розраховується пенсія, у свою чергу періоди з 01 січня 2004 року по 14 грудня 2004 року та з з 01 січня 2010 року по 08 червня 2010 року враховані не повністю.
Листом від 10 вересня 2020 року №8073-7505/Б-02/8-0800/20 Управління повідомило, що позивачу з 13 липня 2018 року призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV з урахуванням статті 40 вказаного закону. Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV, починаючи з 01 січня 2018 року, періоди ведення з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, включаються для страхового стажу для визначення права на призначення пенсії відповідно до статті до статті 26 Закону №1058-IV. Аналогічно, для визначення права на призначення пенсії, включаються періоди з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 «Про внесення змін до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» визначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року при призначенні пенсії після 05.10.2018 (набуття чинності вказаної постанови) зараховуються до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від сплати страхових внесків. Оскільки пенсію позивачу призначено з 13.07.2018 тобто до набуття чинності вищевказаною постановою, то періоди провадження підприємницької діяльності позивача зараховано вірно, відповідно до чинного законодавства. На теперішній час пенсія позивача обчислена та виплачується згідно чинного законодавства.
Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", доповнено пунктом 3-1, відповідно до підпункту 1 якого для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону до страхового стажу включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637 (в редакції на час призначення позивачу пенсії) час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).
Поряд із зазначеним, за положеннями статті 56 Закону №1788-XII в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період здійснення особою підприємницької діяльності, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Такий висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі №643/20104/15-а.
З матеріалів справи встановлено, що з 13.07.2018 позивачу призначено пенсію за віком з урахуванням страхового стажу: 33 роки 11 місяців 20 дні, однак позивач не погоджується з таким розрахунком страхового стажу за окремі періоди його підприємницької діяльності.
Щодо спірного періоду з 01 січня 1999 року по 1 січня 2001 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до Довідки Пологівського об'єднаного Пенсійного фонду України в Запорізькій області про сплату страхових від 31.01.2018 №867/11.1 ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 до 01.01.2004 перебував на загальній системі оподаткування. Відомості про сплату страхових внесків, зокрема, за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2000 року у вказаній довідці відсутні.
Крім того, згідно Індивідуальних відомостей про застраховано особу ОСОБА_1 (форми ОК-5) відсутні будь-які відомості про сплату позивачем як підприємцем страхових внесків за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2000 року.
Таким чином, за відсутності належних доказів підтвердження сплати страхових внесків за вказаний період, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періоду підприємницької діяльності з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2000 року до страхового стажу ОСОБА_1 .
У свою чергу з розрахунку страхового стажу позивача вбачається, що період з 1 січня 2001 року враховано до страхового стажу позивача при призначенні пенсії за віком.
Щодо спірних періодів з січня 2004 року по червень 2010 року, суд зазначає наступне.
Так, з розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 вбачається, що із зазначеного періоду відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди з 17 січня по 31 січня, з 16 лютого по 29 лютого, з 17 березня по 31 березня, з 17 квітня по 30 квітня, з 17 травня по 31 травня, з 17 червня 2020 року по 30 червня, з 17 липня по 31 липня, 17 серпня по 31 серпня, 15 вересня по 30 вересня, з 15 жовтня 31 жовтня, з 15 листопада по 30 листопада.
Крім того, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу період з 15 грудня по 31 грудня 2004 року.
Суд звертає увагу, що відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 позивачем протягом 2004 року щомісяця сплачувались страхові внески.
Крім того, відповідно до довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.07.2020 №1368/14/08-01-52-05 ОСОБА_1 у спірний період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року здійснював сплату єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб.
Суд вважає, оскільки адміністрування єдиного податку здійснювалося податковими органами, правонаступниками яких на теперішній час є органи ДПС України, то допустимими доказами сплати фізичною особою-підприємцем, яка перебувала на спрощеній системі оподаткування, страхових внесків у складі єдиного податку є також відповідні відомості з облікових баз контролюючого органу, який здійснював адміністрування єдиного податку.
Крім того, згідно розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди з 10 січня по 31 січня, з 09 лютого по 28 лютого, з 10 березня по 31 березня, з 09 квітня по 30 квітня, з 09 травня по 31 травня.
Крім того, відповідачем не зараховано до страхового стажу період з 09 червня 30 червня 2010 року.
Разом з тим, позивач у 2010 році щомісяця сплачував страхові внески, що підтверджується, індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту листа Управління від 10.09.2020 №8073-7505/Б-02/8-0800/20 та підтверджується доводами відповідача у відзиві не позовну заяву, єдиною підставою для не зарахування вищевказаних періодів у страховий стаж позивача стало те, що на думку відповідача, періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування до 05 жовтня 2018 року (дата набрання чинності постановою Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній) включались лише для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону №1058-IV, а не до страхового стажу, з урахуванням якого визначається розмір пенсії.
Суд зазначає, що з аналізу вищенаведених норм слідує, що, визначальним фактором у зарахуванні періоду до страхового стажу як до 01 січня 2004 року так і після 01 січня 2004 року для позивача є підтвердження сплати ним страхових внесків, а в частині визначення права на пенсію та розрахунку страхового стажу за період з січня 1998 року по 30 червня 2010 року - Довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності (за умови застосуванням спрощеної системи оподаткування).
Оскільки страховий стаж це весь період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески, то особа, яка сплачувала страхові внески за період підприємницької діяльності має право на зарахування до страхового стажу при обчисленні її пенсії вказаного періоду підприємницької діяльності.
Отже, відповідачем безпідставно не зараховано (не зараховано у повному обсязі) до страхового стажу ОСОБА_1 вищевказані періоди підприємницької діяльності.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в пункті 111 Рішення від 26 лютого 2015 року (справа «Заїченко проти України (№ 2)», Заява № 45797/09) вказав на те, що Суд вже постановляв, що вичерпанню підлягають лише ефективні національні засоби правового захисту (див. пункт 84). Суд нагадує, що для того, щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади і бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59, від 6 вересня 2005 року); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення; а також забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-XI).
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Управління здійснити з 13 липня 2018 року (з дати призначення пенсії за віком) перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року у повному обсязі.
Щодо періоду підприємницької діяльності з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року суд зазначає, що станом на дату призначення пенсії позивач не надавав до пенсійного органу довідку Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.07.2020 №1368/14/08-01-52-05 з інформацією про сплату позивачем єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року, а в Індивідуальних відомостях про застраховано особу ОСОБА_1 наведений період відсутній.
Будь-яких належних доказів того, що станом на дату призначення ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідача були наявні відомості про сплату позивачем страхових внесків за вказаний період підприємницької діяльності з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року, до суду не надано.
Відповідно до положень частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 11 серпня 2020 року, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав у вказаній частині позовних вимог є зобов'язання відповідача здійснити з 01 серпня 2020 року перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач звернувся до Управління із заявою довільної форми, а не з заявою про перерахунок пенсії, встановленої чинним законодавством форми, та ним надавались до заяви незасвідчені копії документів, суд зазначає наступне.
По-перше, зі змісту листа Управління від 10.09.2020 №8073-7505/Б-02/8-0800/20 слідує, що наведені обставини не були підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
По-друге, за змістом заяви позивача від 11 серпня 2020 року та доданих до неї документів чітко висловлено прохання про перерахунок його пенсії з урахуванням не зарахованого стажу за періоди його підприємницької діяльності.
У цьому контексті суд враховує висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, відповідно до якого у випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника (пенсіонера), відмова у її розгляді по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Крім цього, як зі змісту оскаржуваної відмови так і зі змісту відзиву на позовну заяву судом встановлено, що відповідач однозначно був обізнаний про намір позивача домогтися саме перерахунку пенсії, а не реалізувати передбачене нормами Законом України «Про звернення громадян» загальне право направляти звернення у вигляді заяви довільної форми органу державної влади.
Також, судом враховуються правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові 15 вересня 2020 року по справі №635/7878/16-а, відповідно до яких, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вирішити питання перерахунку пенсії або відмовив в її перерахунку саме у формі прийняття рішення (чи наказу), коли з наданої листом відповіді стає зрозуміло, що відповідь для заявника є негативною, має ознаки формалізму. Відмова у формі листа свідчать про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством. Оскільки процес надання позивачу відмови у перерахунку пенсії без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про визнання протиправною відмови пенсійного органу, викладеної в листі, та зобов'язання вчинити певні дії (або ж відмовити в задоволенні цих вимог).
Щодо строків звернення до суду з даним позовом, слід зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі справа №201/9987/17(2-а/201/304/2017) зазначив, що застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Верховний Суд також виходив з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
Як вбачається з матеріалів справи лист №8073-7505/Б-02/8-0800/20, яким позивача повідомлено про відсутність підстав для врахування до його страхового стажу періодів підприємницької діяльності у повному обсязі, датований - 10 вересня 2020 року.
Отже, зважаючи на те, що про відмову в перерахунку пенсії позивачу повідомлено листом від 10 вересня 2020 року, а до суду він звернувся засобами поштового зв'язку 28 вересня 2020 року, то позивачем не пропущений строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України.
Крім того, суд звертає увагу, що у даній справі суд дійшов висновку про те, що періоди підприємницької діяльності позивача з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року протиправно не враховані у повному обсязі при призначенні позивачу пенсії 13 липня 2018 року, тобто у даному випадку має місце триваюча протиправна бездіяльність з боку відповідача.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій, які полягають у відмові здійснення перерахунку пенсії, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Суд зазначає, що за своєю суттю відмова в проведенні перерахунку пенсії є вольовим рішенням суб'єкта владних повноважень, отже, порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного рішення відповідача про відмову позивачу в проведенні перерахунку пенсії за віком.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , оформлене листом від 10 вересня 2020 року №8073-7505/Б-02/8-0800/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 13 липня 2018 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії шляхом зарахування до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року у повному обсязі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01 серпня 2020 року перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії шляхом зарахування до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_2 перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 07.12.2020.
Суддя М.О. Семененко