09 грудня 2020 року Справа № 280/7192/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50; код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області від 17 квітня 2020 року гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту) з підстав невідповідності поданих документів частини 6 статті 118 Земельного кодексу України;
- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 17 квітня 2020 року № 8-3303/15-20-СГ, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з підстав невідповідності поданих документів частини 6 статті 118 ЗК України;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту) з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,500 га на території Веселівської селищної територіальної громади Веселівського району Запорізької області (за межами населеного пункту) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. У відповідь відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на невідповідність поданих документів частині шостій статті 118 Земельного кодексу України. На думку позивача такі дії відповідача є незаконними, у зв'язку із чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а справу призначено до розгляду на 11 листопада 2020 року.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 03 листопада 2020 року надав до суду відзив на адміністративним позов (вхідний №52702), в якому зазначає, що відмову позивачу у наданні дозволу обумовлено неможливістю чітко встановити на поданому графічному матеріалі місце розташування земельної ділянки на території певної сільської ради, що позбавило зробити висновок про відповідність чи невідповідність розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у установленому законом порядку. Вказано, що саме про необхідність здійснення такого аналізу і йдеться в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Тобто, зазначення на графічному матеріалі бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання оцінки при розгляді клопотання при прийнятті рішення щодо відведення земельної ділянки. Не зазначення місця розташування земельної ділянки є порушенням порядку звернення та відповідно підставою для відмови в наданні земельної ділянки через фактичну її відсутність. Виходячи з вищенаведеного Головне управління не вбачало підстав для позитивного розгляду клопотань. Вважає, що дії відповідача стосовно відмови у наданні дозволів на розробку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у зв'язку з включенням її до переліку земельних ділянок державної власності, які виставлені на земельні торги є правомірними та законними. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.
Рішенням 86-ї сесії 7-го скликання Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області «Про погодження передачі у власність земельної ділянки державної форми власності гр. ОСОБА_1 » від 19 лютого 2020 № 26, погоджено передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку державної форми власності, площею до 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства на території Веселівської селищної територіальної громади Веселівського району Запорізької області (за межами населеного пункту) згідно з викопіюванням.
16 березня 2020 року позивач подав до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Веселівської селищної територіальної громади (за межами населеного пункту).
Наказом № 8-3303/15-20-СГ від 17 квітня 2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з підстав невідповідності поданих документів частині шостій статті 118 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 Земельного кодексу України.
Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14 січня 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29 вересня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (підпункт 13 пункту 4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.
Розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був у місячний строк перевірити це клопотання на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 17 квітня 2020 року № 8-3303/15-20-СГ позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі частині шостої статті 118 Земельного кодексу України.
Однак, з такої відмови не можливо встановити, яким саме вимогам нормативно-правових актів не відповідає місце розташування спірної земельної ділянки, що свідчить про неповний розгляд / надання відповіді на заяву позивача та, як наслідок, неправомірність такого наказу.
Приписами частини чотирнадцятої статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Верховний Суд у постановах від 24 січня 2019 року по справі № 806/2978/17, від 16 травня 2019 року по справі № 812/1312/18, від 14 серпня 2019 року по справі №0640/4434/18, від 12 червня 2020 року по справі №808/3187/17 та від 20 жовтня 2020 року по справі 808/3120/17 висловлював правову позицію, згідно якої відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Спірний наказ від 17 квітня 2020 року № 8-3303/15-20-СГ не містить пояснень щодо того, яким конкретно вимогам частині шостої статті 118 Земельного кодексу України не відповідало подане позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи додані до неї графічні матеріали.
Лише у відзиві на позов відповідач стверджував про те, що невідповідність місця розташування обраної позивачем земельної ділянки полягала в тому, що на момент звернення позивача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою земельна ділянка, за рахунок якої позивач має намір отримати у власність земельну ділянку площею 1,5000 га, включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, та не може відчужуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Надаючи оцінку цьому аргументу відповідача для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.
Згідно із частиною третьою статті 135 Земельного кодексу України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
Таким чином, Земельним кодексом України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, право на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.
Суд погоджується, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, може бути законною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Однак, вказана підстава має бути зазначена у самому наказі про відмову у наданні такого дозволу та підтверджуватись належними доказами.
Однак оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання на частину шосту статті 118 Земельного кодексу України, не конкретизуючи, які невідповідності відповідач мав на увазі, тобто у вказаному рішенні суб'єктом владних повноважень не зазначено, у чому полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральним планам населених пунктів, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, а тому суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому законодавством порядку.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №817/1347/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №814/1959/17 та від 24 червня 2020 року у справі №806/3100/17.
Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що з наказу від 17 квітня 2020 року № 8-3303/15-20-СГ не можливо встановити, яким вимогам частини 6 статті 118 Земельного кодексу України не відповідає місце розташування спірної земельної ділянки, а також зважаючи на відсутність у ньому таких обґрунтувань для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як приналежність земельної ділянки до земель, які включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування вказаного наказу та зобов'язання повторно розглянути клопотання позивача від 16 березня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1261,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50; код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 17 квітня 2020 року № 8-3303/15-20-СГ про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5000 га, яка розташована на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області за рахунок земель державної власності.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16 березня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5000 га, яка розташована на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області за рахунок земель державної власності з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1261,20 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 грудня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов