08 грудня 2020 року Справа № 280/6772/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПІН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158-6, код ЄДРПОУ № 20490012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які викладені у повідомленнях відповідача № 4914-4066 М-02/8-0800/20 від 09 червня 2020 року та № 6279-5744/М-02/8-0800/20 від 22 липня 2020 року про відмову позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року у розмірі 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до довідки військової прокуратури Південного регіону України від 29 квітня 2020 року № 18/115 щомісячно, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (далі - Закон №1789-XII). 11 травня 2020 року та 18 червеня 2020 року позивач звертався до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, однак у проведенні перерахунку було відмовлено з посиланням на відсутність порядку перерахунку пенсій, визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає відмови протиправними та звертає увагу, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) зі змінами, яким було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.
Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 30 вересня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а справу призначено до розгляду на 28 жовтня 2020 року.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 21 жовтня 2020 року надав до суду відзив (вхідний №50128), в якому зазначає, що частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII в редакції, що застосовується з 13 грудня 2019 року на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року, визначає лише умови проведення перерахунку пенсії, та саме підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Проте, вказана норма не встановлює механізм проведення такого перерахунку. Крім того, просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №560/2120/20.
Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
05 листопада 2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхідний №53123), в якому зазначає, що пенсія за вислугу років, як працівнику прокуратури, йому була призначена ще в 2001 році, а в 2014 році проводилось поновлення (а не призначення) вже призначеної пенсії з переходом з одного виду пенсії на інший. Відтак, вважає хибною позицію відповідача про те, що пенсію йому призначено у розмірі 80% місячної (чинної) заробітної плати. Також зазначив, що клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі залишає на розсуд суду.
Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та до серпня 2001 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (на той час - Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»).
З 01 серпня 2001 року по липень 2005 року позивач отримував пенсію за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення пенсії, - в розмірі 90%.
Оскільки на той час розмір «військової» пенсії став більше, - з 01 серпня 2008 року згідно заяви позивача, йому стала сплачуватись «військова» пенсія.
З 12 лютого 2012 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
29 квітня 2020 року військової прокуратурою Південного регіону України позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за №18/115, про те, що розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01 березня 2018 року за відповідною (прирівняною) посадою старшого слідчого Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України становить 34967,83 грн.
11 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі зазначеної довідки.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09 червня 2020 року № 4914-4066/М-02/8-0800/20 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Повідомлено, що згідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, Кабінетом Міністрів України порядок та умови проведення перерахунку раніше призначених пенсій працівника органів прокуратури не визначено. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами, визнано неконституційними. Вказано, що право на перерахунок пенсії виникає для осіб за зверненнями, що надходять, починаючи з 13 грудня 2019 року. Отже, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після 13 грудня 2019 року. При цьому, зазначено, що п.7 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що визначені Законом України «Про прокуратуру». З огляду на наведене, відповідачем зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача. Підстави для перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Запорізької області про складові заробітної плати від 29 квітня 2020 року № 18/155 відсутні.
Оскільки довідки від прокуратури Запорізької області позивач не надавав, він 18 червня 2020 року повторно звернувся до відповідача і просив дати відповідь з урахуванням наданої раніше довідки саме від військової прокуратури Південного регіону України.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22 липня 2020 року № 6279-5744/М-02/8-0800/20 йому повторно відмовлено в перерахунку пенсії, але вже с посиланням на довідку військової прокуратури.
Не погоджуючись з відмовами відповідача у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Станом на час призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ), частина перша якої встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ визначалися підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частині дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.
У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін, у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08 липня 2011 року, не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з частинами тринадцятою, вісімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08 липня 2011 року) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ), який набрав чинності з 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, а саме в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ до статті 50-1 такого Закону неодноразово вносились зміни.
При цьому, суд зазначає, що нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією.
Законом України «Про прокуратуру» №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в тому числі стаття 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Відповідно до частин другої, третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з статтю 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 2001 року отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, з розрахунку 90% складових заробітної плати.
Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частині дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Разом з тим, пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції, чинній на момент призначення, тобто до набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02 березня 2015 року №213-VІІ, від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ та від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14, 04 листопада 1950 року, визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Поряд з цим, суд вважає безпідставними покликання відповідача на не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, з огляду на наступне.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
У своєму рішенні від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.
Як вже зазначалось судом, Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIIзі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
Отже, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
За змістом частини першої статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 установив відповідний порядок його виконання, який не передбачає необхідності визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з 13 грудня 2019 року Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 серпня 2017 року №657 затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років.
Поряд із цим слід зауважити, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019). Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує право позивача на такий перерахунок.
Суд враховує, що 16 січня 2020 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №1155 від 11 грудня 2019 року «Про умови оплати праці прокурорів», у відповідності з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України. Разом з тим, спірним в межах даних правовідносин є перерахунок пенсії позивача у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач має право з 13 грудня 2019 року на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з урахуванням довідки, виданої військовою прокуратурою Південного регіону України від 29 квітня 2020 року №18/115.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПІН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158-6, код ЄДРПОУ № 20490012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які викладені у повідомленнях відповідача № 4914-4066 М-02/8-0800/20 від 09 червня 2020 року та № 6279-5744/М-02/8-0800/20 від 22 липня 2020 року про відмову позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року у розмірі 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до довідки військової прокуратури Південного регіону України від 29 квітня 2020 року № 18/115 щомісячно, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1681,60 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят одну гривню 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 грудня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов