09 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/2386/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Великоберезнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконними та скасування вимог -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Великоберезнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить визнати незаконними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф 26854-17 У від 07 лютого 2019 року та №Ф-26854-17 У від 15 листопада 2019 року.
Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2020 року у відділі Великоберезнянського міжрайонного ДВС позивач дізнався, що у зазначеному відділі 05.11.2019р. було відкрито виконавче провадження №60512722 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-26754-17 винесеної ГУ ДФС у Закарпатській області від 07.02.2019 року.
Позивач зазначає, що оскаржувані у позовній заяві вимоги про сплату боргу (недоїмки) підлягають скасуванню, оскільки із 2010 року підприємницька діяльність позивачем не проводиться, а з 04.01.2011 року та по теперішній час позивач являється найманим працівником та працю водієм транспортних засобів на ТОВ «Березнянка», відтак, єдиний внесок сплачується його роботодавцем у розмірах встановлених чинним законодавством.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає її безпідставною та зазначає, що 29.11.2019 року позивачем прийнято власне рішення про припинення підприємницької діяльності, що підтверджується відповідною заяву державному реєстратору Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області, яким проведено 29.11.2019 року під №23110060003000764 реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Станом па 07.02.2019 року та 15.11.2019 року, час формування оспорюваних вимог, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач значився як фізична особа-підприємець, відтак підстав для скасування винесених вимог - відсутні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено, що з 17.01.2006 року проведено державну реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємця, а 29.11.2019 року внесено рішення ФОП про припинення підприємницької діяльності.
Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява позивача від 12.03.2010 року, якою позивач повертає свідоцтво про сплату єдиного податку у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності.
Відповідно до довідки №37 від 25.03.2020р. виданої ТОВ "Березнянка", про те, що ОСОБА_1 працює у ТОВ "Березнянка" водієм автотранспортних засобів з 04.01.2011 року.
Зазначене також підтверджується копією Трудової книжки позивача НОМЕР_1 .
07.02.2019 року ГУ ДФС у Закарпатській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26854-17У, відповідно до якої за позивачем станом на 31 січня 2019 року обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18276,72 грн.
В подальшому, 15.11.2019 року ГУ ДФС у Закарпатській області було сформовано ще одну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26854-17У, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 31 жовтня 2019 року становить 26539,26 грн.
Незгода позивача з зазначеними вимогами стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підпунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону 2464).
Згідно ч.3 ст. 9 Закону 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до пп. 6 ч. 1 ст. 1 Закону 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція 449).
Згідно п. 1 розділу VI Інструкції 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Судом встановлено, що позивач, у період, за який йому визначена заборгованість по сплаті єдиного внеску був офіційно працевлаштований водієм автотранспортних засобів на ТОВ "Березнянка".
У вказаний період підприємство сплачувало за позивача єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу відносно ОСОБА_1 Форми ОК-5.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога (3-4 квартали 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
У справі, що розглядається, позивач зазначає, що він не здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець з 2010 року, ніякої реєстрації або перереєстрації як фізична особа-підприємець з того часу не здійснював, свідоцтва про реєстрацію фізичною особою-підприємцем у позивача не має.
Відповідачем не надано жодного доказу того, що протягом періоду, за який нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ, свідоцтво про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця було дійсним, як і доказів отримання позивачем доходу від якої небудь діяльності.
При вирішенні наведеного спору суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2019р. у справі № 160/3114/19, від 28.03.2019р. у справі № 820/6324/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.10 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (в редакції наказу від 04.05.2018 р. №469) (далі - Інструкція) обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі Актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Суд зазначає, що нарахування ЄСВ контролюючим органом можливе лише за наслідками проведеної перевірки, в іншому випадку таке нарахування є неправомірним, оскільки не ґрунтується на показниках первинних документів господарської діяльності, а є фактично припущенням відповідача про розмір зобов'язання платника.
Підпунктом 2 п. 1 розділу II Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 інтегрована картка платника відкривається автоматично кожному платнику у разі:
- нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків);
- нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).
Вказаним Порядком визначено документальні підстави для відображення нарахувань у картці платника, якими є або звітність подана платником, або Акти перевірки, рішення та вимоги контролюючого органу.
У судовій практиці Європейського Суду з прав людини застосовується принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Веyeler v. Italy), заява №33202/96, п.120; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, п.128; "Megadat.com проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72; "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia, п.74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. Czech Republic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Судом встановлено, що позивач звітів з ЄСВ не подавав у зв'язку з чим і не може мати невиконаних зобов'язань із сплати самостійно визначених сум, а оскільки контролюючим органом не було проведено перевірку позивача на предмет повноти та своєчасності визначення і сплати ЄСВ то за таких обставин сума боргу (недоїмки) з ЄСВ визначена у спірній вимозі не має правових підстав для її визначення (нарахування).
Відповідач також не навів аргументованих доказів стосовно причин надсилання сформованої вимоги за старою адресою позивача, за якою він не проживай, враховуючи те, що у останній поданій податковій декларації про майновий стан та доходи від 07.02.2020р., позивач було зазначено вірну адресу за якою він проживає.
Відповідно вимогу позивач від відповідача не отримувала, а дізналася про існування такої після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в березні 2020р.
Оцінюючи в сукупності наведене, суд приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню та слід визнати протиправною та скасувати вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа - Великоберезнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконними та скасування вимог - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області №Ф-26854-17У від 07.02.2019 року.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області №Ф-26854-17У від 15.11.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк