02 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/14986/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
секретар судового засідання Гаєвська С.В.,
за участю: представника позивача Малахова Н.В.,
представник відповідача Стасюк І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 14.07.2020 №193 о/с по особовому складу про призначення полковника поліції ОСОБА_1 начальником Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та звільнення з посади заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
- поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 14.07.2020;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 14.07.2020;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області судові витрати у розмірі 5000 гри. (витрати на професійну правничу допомогу).
В обґрунтування позову вказано, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки його посадовий оклад на новій посаді менший ніж на попередній посаді, відрізняється коло функціональних обов'язків та обсяг повноважень, тому посади не є рівнозначними, а підстава для його переведення не була ініційована не прямими керівниками. Крім того, позивач вказує, що в даному випадку відбулося його переведення до іншої місцевості без його згоди, а тому вважає, що наявні усі підстави для поновлення його на посаді, яку він займав.
У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він заперечував щодо задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказано, що у даному випадку відбулося не переведення, а переміщення позивача на рівнозначну посаду з метою забезпечення більш ефективної служби, яке обумовлене, виходячи з результатів оцінки його професійних та особистих якостей, для більш ефективної служби. Крім того вказано, що позивач був переміщений на іншу посаду в межах однієї юридичної особи - Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, яка здійснює свою діяльність в межах Житомирської області. Також у відзиві вказано, що Закон України "Про державну службу" не регулює спірних правовідносин про що чітко зазначено у ст.3 , крім того, вони в врегульовані нормами спеціальним Законом України "Про Національну поліцію".
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.
У ході судового розгляду було встановлено, що згідно наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 10.09.2019 №175 о/с по особовому складу ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 14.07.2020 №193 о/с по особовому складу відповідно до п.8 ч.10 ст. 62, п.п.1 п.2 ч.2 ст.65 Закону України "Про Національну поліцію" полковника поліції ОСОБА_1 було призначено начальником Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області звільнивши його з посади заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Підставою для винесення наказу від 14.07.2020 №193 о/с слугувало подання начальника управління організаційного-аналітичного забезпечення та реагування, полковника поліції ОСОБА_2 від 13.07.2020.
Вважаючи наказ від 14.07.2020 №193 о/с протиправним та таким, що порушує його права ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України "Про національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Пунктом 8 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" чітко визначено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції. Таким чином рівнозначна посада - це посада, за якою передбачено однакове граничне спеціальне звання, а посада, нижча, ніж та, на якій перебував поліцейський - за якою передбачено нижче спеціальне звання.
При цьому суд звертає увагу, що будь - якого врахування при цьому кола функціональних обов'язків, ступеню підпорядкованості, посадових окладів, або інших чинників Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає.
Статтею 80 "Види спеціальних звань поліцейських" Закону України "Про Національну поліцію" установлені спеціальні звання поліцейських.
Наказом Національної поліції України від 04.12.2015 №142 "Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань" врегульоване питання відповідності посад та граничних спеціальних звань поліції.
Відповідно до розділу III "Апарати головних управлінь Національної поліції" зазначеного наказу посаді заступник начальника головного управління відповідає граничне спеціальне звання "полковник поліції".
Згідно розділу IV "Управління, відділи, відділення поліції" цього ж наказу, посаді начальник відділу поліції (з обслуговування 2-х і більше районів, районів у місті, міст обласного значення, при штатній чисельності не менше 150 одиниць) відповідає граничне спеціальне звання "полковник поліції".
До Новоград - Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області входить чотири відділення: а саме Баранівське ВП, Романівське ВП, Пулинське ВП та Ємільчинське ВП.
Таким чином і посада заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції ГУНП в Житомирській області, і посада начальника Новоград - Волинського відділу поліції ГУНП в Житомирській області передбачає граничне спеціальне звання "полковник поліції", що підтверджується наведеними нормами, а також довідкою Управління кадрового забезпечення ГУНП від 06.10.2020 № 3999/12/02-2020.
Згідно постанови КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції України" посадовий оклад заступника начальника Головного управління становить - 4600 грн., начальника відділу поліції - 3600.
Частиною 2 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
Аналіз наведеної норми свідчить, що визначальною ознакою для визначення рівності посад є виключно спеціальне звання поліції.
У той же час, відповідно до п.12 р.ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06.04.2016 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799) ( надалі порядок 260) керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
Наведена норма свідчить, що фактичний розмір грошового забезпечення поліцейського може варіюватися за рахунок визначення розміру премії.
Крім того, п.16 р.І Порядку 260 визначено, що при переведенні по службі, пов'язаному з переїздом до іншого населеного пункту, або переведенні до іншого органу Національної поліції грошове забезпечення за попереднім місцем служби виплачується включно по день звільнення з посади, що передує даті відбуття до нового місця служби, зазначений в наказі по особовому складу.
При призначенні поліцейського на іншу посаду в одному органі поліції грошове забезпечення виплачується за новою посадою з дня призначення на посаду, указаного в наказі по особовому складу. Грошове забезпечення за попередньою посадою виплачується по день звільнення з посади, зазначений у наказі по особовому складу, включно. При цьому день звільнення з посади вважається останнім днем служби на відповідній посаді. Якщо в наказі по особовому складу дата призначення на посаду не зазначена, грошове забезпечення виплачується з дня підписання цього наказу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що переміщення позивача на підставі оскаржуваного наказу № 193 о/с від 14.07.2020 відбулося в межах рівнозначних посад, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.11.2018 по справі № 820/6677/16 та від 16.04.2020 по справі № 825/896/18.
Пунктом 4 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Загальні засади проходження служби в поліції визначено розділом VІІ Закону України "Про Національну поліцію", зокрема, стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, норми Закон України "Про Національну поліцію", як спеціальним нормативно правовим актом визначено порядок проходження служби в поліції, зокрема переміщення на іншу посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
При цьому під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Нормами ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" встановлені спеціальні положення, що регулюють порядок переміщення поліцейських на вищі, рівнозначні посади та нижчі посади.
З наведеної норми закону слідує, що рівнозначні посади у поліції - це посади, за якими передбачені однакові спеціальні звання поліції.
Закон України "Про Національну поліцію" не містить вимог відносно того, що рівнозначність посад включає в себе обов'язковість виконання тотожних/аналогічних функціональних обов'язків або однакову територіальну юрисдикцію, а тому суд відхиляє такі доводи позивача.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що позивач був переміщений на іншу посаду в межах однієї юридичної особи - Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, яка здійснює свою діяльність в межах Житомирської області, оскільки Новоград - Волинський відділ поліції ГУНП в Житомирській області є лише територіальним структурним підрозділом Головного управління Національної поліції України в Житомирській області.
Що стосується посилання позивача, що його було переміщено на нерівнозначну посаду, в обґрунтування чого наведені положення Закону України "Про державну служби" то суд не приймає їх до уваги та вважає помилковим, оскільки п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" визначено, що дія цього закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Також суд відхиляє доводи позивача щодо недотримання відповідачем при прийнятті спірного наказу положень Кодексу законів про працю України, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи те, що порядок переміщення поліцейських по службі, врегульовано спеціальним Законом України "Про Національну поліцію", тому до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України застосуванню не підлягають.
Оцінюючи доводи позивача щодо того, що подання на його переміщення не було ініційоване його прямим керівництвом та відбулося без його згоди на переміщення на посаду начальника Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, суд зазначає таке.
Частинами восьмою-дев'ятою статті 65 Закону визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Отже, ініціювати питання переміщення по службі підпорядкованих поліцейських у зв'язку із службовою необхідністю, може прямий керівник (начальник) або керівники інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення, а не виключно прямий керівник, як вважає позивач та не потребує одержання згоди поліцейського.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що спірний наказ було видано у період його перебування на лікарняному, оскільки позивача не було звільнено з роботи (проходження служби), а оскаржуваний наказ видано щодо переміщення на іншу рівнозначну посаду у тому ж управлінні.
Крім того, твердження позивача, що переміщення його на іншу посаду в інтересах служби порушує його права є необґрунтованими, з огляду на особливий характер такої служби, який, згідно частини першої статті 59 Закону, має забезпечити належне виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені обставини та законодавчі норми, які їх регулюють, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в повній мірі доведено, що оскаржуваний наказ прийнято ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, а також пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Отже, підстави для скасування спірного наказу та для задоволення позовних вимог відсутні, тому у задоволенні позовної заяви слід відмовити у повному обсязі.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду із цим позовом, не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 08592164) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.С. Токарева
Повне судове рішення складене 09 грудня 2020 року