Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2020 р. Справа№200/8969/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ТРАСТ-КОМПАНІ» (ЄДРПОУ: 42495453, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 69) до Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43337359, 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8а) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, -
ТОВ «ІМПОРТ ТРАСТ-КОМПАНІ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці Держмитслужби, в якій просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100060/2020/000061/2 та картку відмови № UA 100060/2020/00907 від 21.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог товариство вказує, що відповідачем в оскаржуваних рішеннях наведені лише статті Митного кодексу без будь-якого обґрунтування та зазначення які ж саме порушення призвели до неможливості визначити митну вартість товару за основним методом, чому товари були дооцінені саме до такого рівня, чому не були застосовані інші методи визначення вартості товарів. Вказані відповідачем недоліки в документах позивача, які надавалися до митного оформлення, за відсутності розбіжностей у числових значеннях не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
22.10.2020 року підготовче судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою сторін.
05.11.2020 року розгляд справи не відбувся через зайнятість судді у розгляді справи, пов'язаної з виборчим процесом.
Ухвалою від 18.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2020 року.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А саме: декларантом не підтверджено належним чином витрати на транспортування товару. Надана довідка про транспортно-експедиторські витрати не є належним та допустимим доказом, адже Митним кодексом України вона не передбачена.
Представник сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ТРАСТ-КОМПАНІ» зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 42495453), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2018 року.
04.12.2018 року між позивачем (як покупцем) та LAIZHOU HENGLI INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) (як продавцем) укладений контракт № ІТС-011.
Згідно із п. 2.1, п. 2.3 контракту ціни на товар встановлюються у доларах США і вказується в специфікаціях, які оформлюються на кожну поставку; в ціну товару включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб, відповідно до умов поставки FOB Нингбо (КНР) або на інших умовах, зазначених в специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.
10.07.2020 року сторонами складено специфікацію № 9 до даного контракту на поставку товару.
25.10.2018 року між позивачем ТОВ «Імпорт Траст-Компані» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір доручення щодо надання послуг з митного оформлення товарів.
На підставі цього договору декларантом - ФОП ОСОБА_1 в інтересах позивача було подано до Київської митниці Держмитслужби декларацію UA100060/2020/335148 від 21.09.2020 року з пакетом документів: пакувальний лист б/н від 10.07.2020, рахунок-фактура HL20-075 від 10.07.2020, коносамент WMS20070264 від 16.07.2020, автотранспортна накладна А 6901 від 18.09.2020, сертифікат про походження товару 20С3706А1307/00001 від 17.07.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 6901.2 від 31.08.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору специф.9 від 10.07.2020, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються ІТС-011 від 04.12.2018, договір про надання послуг митного брокера 365 від 25.10.2018, інші некласифіковані документи - фото виробів від 10.07.2020.
За результатом обробки зазначеної митної декларації посадовими особами відповідача складено повідомлення декларанту від 21.09.2020, в якому зазначено, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме для підтвердження вартості транспортування надано довідку від 31.08.2020 № 6901.2, однак для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: договір на перевезення, рахунок-фактура (акт виконаних робіт) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, розмір тарифної ставки. Зазначені обставини не дають можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. На підставі викладеного, у товариства витребувано додаткові документи.
У зв'язку з наведеним, відповідачем виписана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA1001060/2020/00907, якою відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів.
21.09.2020 року Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2020/000061/2, в якому зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни. Відповідач послався на довідку від 31.08.2020 № 6901.2 для підтвердження вартості транспортування, що не відповідає вимогам статті 53 Митного кодексу України.
На підставі викладеного, декларанту запропоновано подати протягом 10 календарних днів додаткові документи: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) банківські платіжні документи; 8) за власним бажанням подати додаткові наявні документи.
Також в рішенні зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними та подібними товарами. Методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Відтак митна вартість товару скоригована із застосуванням резервного методу.
Спірні правовідносини виникли з приводу правильності визначення митної вартості товару.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При цьому, основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України).
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відмовою у митному оформленні є письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (ст. 256 Митного кодексу України).
З метою забезпечення єдиного підходу органів доходів і зборів до роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного контролю та митного оформлення (далі - аналіз, виявлення та оцінка ризиків), розроблені Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені Наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.
Розділом 2 зазначених Методичних рекомендацій № 689 від 11 вересня 2015 року, визначена послідовність дій посадових осіб при роботі з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.
Згідно із п. 6 та 7 Розділу 2 Методичних рекомендацій № 689 від 11 вересня 2015 року, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року в справі №820/2474/16 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що вимоги законодавства зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд вважає безпідставними посилання митного органу на необхідність надання декларантом позивача додаткових документів з огляду на наступне.
Як вбачається з повідомлення митного органу на адресу позивача та оскаржуваного рішення, єдиною підставою для запиту додаткових документів було не підтвердження такої складової митної вартості як вартість перевезення товару.
07.10.2018 року ТОВ «Імпорт Траст-Компані» та ТОВ «Таніт Груп», як експедитором, укладено договір транспортного експедирування № 07.10.2018/257ОД. Послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта та пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.2. цього договору.
На підтвердження вартості перевезення товару до митної декларації була долучена довідка ТОВ «Таніт груп» про транспортні витрати № 6901.2 від 31.08.2020 видана позивачу про те, що вартість морського перевезення вантажу складає 43360,88 грн.
Однак відповідач вважає, що даний документ не відповідає вимогам статті 53 Митного кодексу України.
Як було наведено вище, частина 2 статті 53 кодексу передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17 та постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, у яких зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.
Суд наголошує, що за вищенаведеними нормами витребування митним органом додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже суд вважає безпідставним той перелік документів, які відповідачем зазначені у повідомлені та рішенні від 21.09.2020 року, оскільки в основному це документи, які взагалі не пов'язані з підтвердженням вартості перевезення.
З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів та доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що в свою чергу свідчить про не доведення відповідачем підстав незастосування основного методу визначення митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких підстав, суд вважає, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірних рішень.
З урахуванням вищевикладеного заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 8942,58 грн.
Також при звернені до суду із даним позовом, позивачем просив стягнути з відповідача судові витрати на правову професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно із ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано договір про надання правової допомоги № 01 від 11.02.2019 року, додаткову угоду № 34 від 25.09.2020 року, акт прийняття послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 29.09.2020 року.
Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на правову професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ТРАСТ-КОМПАНІ» (ЄДРПОУ: 42495453, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 69) до Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43337359, 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8а) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 100060/2020/000061/2 та картку відмови № UA 100060/2020/00907 від 21.09.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43337359, 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ТРАСТ-КОМПАНІ» (ЄДРПОУ: 42495453, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 69) судові витрати в сумі 13942,58 грн. (судовий збір 8942,58 грн. та витрати на правову професійну правничу допомогу 5000,00 грн.).
Повний текст рішення складено 09 грудня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш