Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2020 р. Справа№200/6897/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.,
при секретарі Оганянц О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 7/44-4401 від 05.09.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 7/44-4401 від 05.09.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Маріупольської міської ради Донецької області № 7/23-2205 від 22.11.2017 року “Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки”, відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0865 га, одночасно надавши дозвіл на розробку нового проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки розташованої за тією же адресою, але меншою площею 0,0091 га.
Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до суду за захистом порушених прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі № 805/2928/18-а позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 про визнання незаконними дії, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольської міської ради № 7/23-2205 від 22.11.2017 року “Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки”, в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . Зобов'язано Маріупольську міську раду повторно розглянути на сесії звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідачем на виконання вказаного рішення суду було прийнято рішення № 7/44-4401 від 05.09.2019 року, яким позивачеві повторно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та наданні із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю у вищевказаному проекті землеустрою сервітуту на право проходу до суміжної земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 .
Позивач вважає свої права порушеними та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради №7/44-4401 від 05.09.2019р. “Про повторний розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ”;
зобов'язати відповідача Маріупольську міську раду Донецької області в чергове розглянути на сесії міської ради звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ;
зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
стягнути з відповідача на мою користь суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн.;
стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000грн.
Ухвалою суду від 31 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до підготовчого судового засідання.
28.08.2020 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказано, що в рішенні суду по справі № 805/2928/18-а суд фактично зазначає про необхідність дотримання прав суміжного землекористувача для забезпечення проходу до сусіднього домоволодіння зокрема через встановлення сервітуту, проте позивачем такого сервітуту надано не було.
Зазначено, що позивачем сформовано позовні вимоги, які взагалі не можуть бути предметом розгляду, оскільки такий об'єкт, як земельна ділянка з кадастровим номером 1412336300:01:004:0718 площею 0,0865 взагалі відсутній.
Додатково відповідач просить звернути увагу на те, що позивачем самостійно долучено до матеріалів справи як невід'ємну частину проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.10.2016 №132/16 наданий Управлінням Держгеокадастру у м. Маріуполі Донецької області в якому зазначено що висновок дійсний протягом трьох років. Тобто строк погодження сплинув 07.10.2019 року. За таких обставин проект землеустрою позивача на теперішній час не погоджено у відповідності до вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України.
На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
29 вересня 2020 року ухвалою суду продовжено строк розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 7/44-4401 від 05.09.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії. Відкладено розгляд підготовчого судового засідання по справі до 13 год. 00 хв. 06.10.2020 року.
06 жовтня 2020 року до судового засідання сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, підготовче судове засідання по справі відкладено до 13 год. 00 хв. 20.10.2020 року.
02.09.2020 року позивач надав відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 17.11.2020 року поновлено позивачу строк звернення до суду.
Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі № 805/2928/18-а, яке набуло законної сили 20.03.2019 року, позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 про визнання незаконними дії, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольської міської ради № 7/23-2205 від 22.11.2017 року “Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки”, в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . Зобов'язано Маріупольську міську раду повторно розглянути на сесії звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду. В решті позовних вимог відмовлено.
Згідно змісту вказаного рішення суду, відмовляючи позивачці в затвердженні проекту землеустрою та в передачі земельної ділянки в користування, міська рада у своєму рішенні від 22.11.2017 року №7/23-2205 не вказала жодних мотивів відмови та не навела посилань на закони і нормативно-правові акти, які б обґрунтовували підстави такої відмови. Відповідачем не обґрунтовано в чому проект землеустрою, наданий ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вимогам. Фактично єдиною обставиною, яка міститься в рішенні відповідача, є надходження скарги ОСОБА_2 щодо незгоди з встановленими межами земельної ділянки. Проте ні у вказаному рішенні, ні в будь-яких інших документах відповідача не міститься обґрунтованого висновку щодо цієї скарги та, як наслідку, встановлення порушень законодавства. Адже, як вже наголошено, саме порушення законодавства може бути підставою відмови у затверджені проекту землеустрою.
Рішенням Маріупольської міської ради № 7/44-4401 від 05.09.2019 року, прийнятим на виконання рішення суду від 11.12.2018 року по справі № 805/2928/18-а, позивачеві повторно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та наданні із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю у вищевказаному проекті землеустрою сервітуту на право проходу до суміжної земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 .
В обгрунтування вказаного рішення відповідачем зазначено, що у наданому до затвердження громадянинкою ОСОБА_1 проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки сервітут на право проходу до суміжної земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 не передбачено.
Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.
Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.
За правилами ч.1 ст.123 Земельного кодексу надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст.122 цього кодексу.
Відповідно до частини 2 вказаної статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розроблення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які, відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні, що визначено ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186 цього кодексу.
Згідно частини 6 статті 186 Земельного кодексу проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу.
За приписами ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк із дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
З огляду на наведені критерії, суд вважає відмову відповідача у затверджені проекту землеустрою такою, що не відповідає приписам закону.
Єдиною законною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
При цьому обґрунтування прийнятого рішення має міститися саме в рішенні. Суб'єкт владних повноважень не може посилатися на обставини та мотиви, які у його рішенні не визначені, оскільки саме воно є актом індивідуальної дії, який має для особи юридичні наслідки і саме з цього документу особа визначає свої права, обов'язки, можливий напрямок подальших дій. Так, за умови несприятливого для особи рішення, вона має знати, що нею порушено, які заходи вона може вжити для усунення порушення та отримання бажаного права.
Відмовляючи вдруге позивачці в затвердженні проекту землеустрою та в передачі земельної ділянки в користування, міська рада у своєму рішенні від № 7/44-4401 від 05.09.2019 року зазначила щодо відсутності сервітуту, проте жодного посилання на законодавчі норми, які-б вимагали необхідність отримання такого сервітуту спірне рішення не містить.
Крім цього, ані відповідач ані позивач протягом перебування даної справи в провадженні суду такої правової норми не зазначив.
Принцип обґрунтованості рішення, закріплений у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагає від суб'єкта владних повноважень прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Проте такого мотивування оскаржуване рішення не містить.
Позиція відповідача, яка полягає у відмінних даних з приводу кадастрового номеру земельної ділянки та пропуску строку затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки, підлягає відхиленню як така, що не відображена в спірному рішенні.
Крім цього суд зауважує, що як вже було вказано в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі № 805/2928/18-а, яке набуло законної сили, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Як встановлено вимогами ст. 129 (1) Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання тощо.
Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Проте, незважаючи на наявність рішення суду із визначеними правовими висновками, відповідачем було повторно відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та наданні із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . Тобто висновки рішення суду не були враховані.
Відповідно частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вказані висновки суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради №7/44-4401 від 05.09.2019р. “Про повторний розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ” та зобов'язати відповідача Маріупольську міську раду Донецької області в чергове розглянути на сесії міської ради звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .
Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно змісту ч. 1 ст. 372 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком, суд не вбачає обставин, достатніх для прийняття рішення щодо задоволення позовних вимог в даній частині.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000грн.
На підтвердження понесених витрат було надано договір про надання правової допомоги від 19.06.2020 року. Відповідно п. 4 вказаного договору “Гонорар”, гонорар в розмірі 6000, 00грн. повинен бути внесеним в касу адвоката протягом трьох днів з моменту підписання договору.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 19.06.2020 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Вергельському А.В. 6000, 00 грн., підстава-договір про надання правової допомоги від 19.06.2020 року.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) від 17.07.2020 року, надані адвокатом послуги складаються з: ознайомлення з наявними у позивача документами, що мають значення для підготовки позовної заяви - 4 години, 2000, 00 грн.; консультація, вироблення правової позиції - 1 година, 500, 00 грн., складання позовної заяви та додатків до неї - 4 години, вартість 2000, 00грн., складання клопотань та заяв - 1 година, 500, 00 грн., підготовка до розгляду справи в адміністративному суді - 1 година, 500, 00 грн., орієнтовна кількість судових засідань - одне засідання, вартість 500, 00грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Як вже було зазначено вище, на підтвердження понесених витрат було надано разом з іншим детальний опис витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 6000, 00грн., договір про надання правової допомоги від 19.06.2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.06.2020 року на суму 6000, 00грн.
Суд зауважує, що згідно детального опису робіт (наданих послуг), орієнтовна кількість судових засідань - одне, вартість - 500, 00грн. Проте як вбачається з матеріалів справи, представник позивача та позивач не були присутніми у судових засіданнях, відповідно сума стягнення на професійну правничу допомогу повинна бути зменшена на 500, 00грн.
Таким чином стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.
З приводу судового збору.
Відповідно квитанції № 0.0.1775285848.1 від 20.07.2020 року позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 грн., якій на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Керуючись положеннями КАС Укарїни, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Маріупольської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 33852448, м. Маріуполь, пр. Миру, 70) про визнання протиправним та скасування рішення № 7/44-4401 від 05.09.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради №7/44-4401 від 05.09.2019р. “Про повторний розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ”.
Зобов'язати відповідача Маріупольську міську раду Донецької області в чергове розглянути на сесії міської ради звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .
Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 5 500 (п'ять тисяч пятсот) грн. 00 коп.
Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17.11.2020 року.
Повний текст рішення складено 26.11.2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаєтьсяі особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Галатіна