03 грудня 2020 року Справа № 160/11384/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіМаковської О.В.
за участі секретаря судового засідання
за участі:
представника позивача представника відповідача не з'явився Єгорова А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Август Пром» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001074614 від 01.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено необґрунтовано, без урахування податковим органом всіх обставин, що мають значення для винесення рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Також, позивач вказує підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу витрат при обрахунку податку на прибуток підприємства, а саме: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг); понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника; факт понесення витрат має підтверджуватися відповідними первинними документами. Позивач вказує, що наявність чи відсутність взаємовідносин чи будь-які порушення при здійсненні таких взаємовідносин контрагента - ТОВ «Фокс-Трейд ЛТД» по взаємовідносинах зі своїми контрагентами не повинна впливати жодним чином на право ТОВ «Август Пром» щодо відображення операцій з контрагентом в своєму податковому обліку. На думку позивача, придбання товару у ТОВ «Фокс-Трейд ЛТД» та подальша реалізація товару підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Отже, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, а винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, в зв'язку з чим, просить позов задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
До суду 08.01.2020 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства. Відповідач вказує, що позивач здійснював фінансово-господарські операції з «Фокс-Трейд ЛТД» на підставі договору поставки, однак у видаткових накладних, оформлених на здійснення операцій з поставки нафтопродуктів протягом вересня 2015 року, не зазначено дату та номер довіреності за якою отримано нафтопродукти, що унеможливлює підтвердити здійснення ТОВ «Август Пром» поставку товару, згідно вищезазначених накладних. Також, ТОВ «Август Пром» не несло витрат на транспортування товару (в Специфікаціях (невід'ємна частина договору) зазначено: умови поставки - самовивіз). В ТТН наданих до перевірки не зазначено повну адресу пункту навантаження, номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, температура нафтопродукту, за якої визначалась густина, а також час виїзду автоцистерни з підприємства. Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження автомобільним транспортом - про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Крім цього, відповідачем враховано службову записку Першого відділу МОУ ОВПП ДФС від 05.10.2018, яким отримано копію вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016, який набрав законної сили 10.06.2016. За вказаних обставин, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
До суду 19.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не наведено належного обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому, на його думку, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з підстав пов'язаності розгляду означеної справи зі справою №160/12176/19 про оскарження наказу №2348 від 14.12.2018, на підставі якого проведено перевірку та винесено оскаржуване податкові повідомлення - рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 клопотання задоволено, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 03.12.2020.
В судове засідання 03.12.2020 з'явився представник відповідача. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого суд відмовив. Позивач надав заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - Офіс великих платників податків ДФС на належного відповідача - Офіс великих платників податків ДПС. Представник відповідача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, що занесено до протоколу судового засідання.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Август Пром» зареєстровано у встановленому законодавством порядку та перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДПС.
Контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Август Пром» з питання дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Фокс-Трейд ЛТД» за 2015 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податок на прибуток, за результатами якої складено акт №8/28-10-46-14/39176765 від 11.01.2019 та встановлено порушення п.5 та 7 П (С) БО 15 з урахуванням положень 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 1, 9 Закону № 996, п.п. 1.2 ст. 1, п.2.. п.2.4 ст. Положення №88, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік, у сумі 262 778,04 грн.
В акті перевірки зазначається, що згідно інформації наявної в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Фокс Трейд ЛТД» не придбавало послуги з оренди або суборенди транспортних засобів та не мало взаємовідносин з ФОН Блохін М.М, який зазначений у наданих до перевірки ТТН як перевізник, інформація щодо транспортних засобів ТОВ «Фокс Трейд ЛТД» відсутня, оскільки фінансова звітність, а саме Баланс (Звіт про фінансовий стан) та додаток «АМ до Декларації з податку на прибуток підприємства» за 2015 рік, в яких міститься інформація щодо основних фондів підприємства до ГУ ДФС у Луганській області (м. Лисичанськ) не надавались, що свідчить про неможливість здійснення самовивозу товару (Дизельне паливо ЄВРО) зі складів ТОВ «Август Пром».
На підтвердження правомірності своїх дій, відповідачем долучено до матеріалів справи вирок Севєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 (справа №428/1898/16-к, провадження №1-кп/428/456/2016), що набрав законної сили 10.06.2017.
Порушення, встановленні актом перевірки, стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення (форма Р) №0001074614 від 01.03.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 262 778,04 грн.
Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, винесеним без урахування податковим органом всіх обставин що мають значення для винесення рішення, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та ТОВ «Фокс-Трейд ЛТД» (покупець) укладено договір поставки №22/09/15-1 від 22.09.2015 за умовами якого Постачальник передає Покупцю товар у власність, а Покупець сплачує обумовлену Сторонами вартість Товару у строки та в порядку, що визначається цим Договором та відповідною Специфікацією по кожній окремій партії Товару, яка є невід'ємною частиною цього Договору з моменту її підписання Сторонами (надалі -Специфікація). Ціна на Товар та умови оплати погоджуються Сторонами та зазначаються окремо по кожній партії у відповідній Специфікації.
ТОВ «Август Пром» на виконання умов договору поставки виписало наступні документи:
специфікацію №1 від 22.09.2015, №2 від 23.09.2015;
видаткові накладні від 23.09.2015 №156, від 24.09.2015 №159, від 24.09.2015 №160;
податкові накладні від 23.09.2015 №32, від 23.09.2015 №33, від 23.09.2015 №34,
товарно - транспорті накладні від 23.09.2015 №23/09/15, від 24.09.2015 №24/09/2015, від 24.09.2015 №24/09/15-1.
Будь-яких інших документів на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем не надано.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Пунктами 44.1, 44.2, 42.3 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Разом з тим правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ч. 1,2 ст. 3 вказаного Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до п. 2.1, п 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що у видаткових накладних, оформлених на здійснення операцій з поставки нафтопродуктів протягом вересня 2015 року, не зазначено дату та номер довіреності за якою отримано нафтопродукти, що унеможливлює підтвердити здійснення ТОВ «Август Пром» поставку товару, згідно вищезазначених накладних.
Крім того, в товарно - транспортних накладних наданих не зазначено повну адресу пункту навантаження, номер резервуара з якого відпущено нафтопродукт, температура нафтопродукту, за якої визначалась густина, а також час виїзду автоцистерни з підприємства.
Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Суд звертає увагу, що дані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363 та не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто не є первинними документами та не можуть підтверджувати факт транспортування та фактичного отримання позивачем товару від ТОВ «Фокс-Трейд ЛТД».
Сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №П/811/2247/14, постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №К/9901/8996/18.
Крім цього, судом враховано, що згідно інформації наявної в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Фокс Трейд ЛТД» не придбавало послуги з оренди або суборенди транспортних засобів та не мало взаємовідносин з ФОН Блохін М.М, який зазначений у наданих до перевірки ТТН як перевізник, інформація щодо транспортних засобів ТОВ «Фокс Трейд ЛТД» відсутня, оскільки фінансова звітність, а саме Баланс (Звіт про фінансовий стан) та додаток «АМ до Декларації з податку на прибуток підприємства» за 2015 рік в яких міститься інформація щодо основних фондів підприємства до ГУ ДФС у Луганській області (м. Лисичанськ), не надавались, що свідчить про неможливість здійснення самовивозу товару (Дизельне паливо ЄВРО) зі складів ТОВ «Август Пром».
Також судом враховується вирок Севєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 (справа № 428/1898/16-к, провадження №1-кп/428/456/2016), який набрав законної сили 10.06.2017.
Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вироки суду, якими було встановлено фіктивну діяльність контрагентів позивача є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, стосовно яких ухвалені вироки суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб'єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, накладні, акти приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.
Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.
Факт визнання контрагентами позивача протиправності діянь в якості посадових осіб, якими підписані первинні документи та які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.
У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 №21-421а11, від 01.12.2015 №21-1661а15, від 02.12.2015 №21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 27.05.2020 року у справі №620/937/19.
Отже, наведена у вироку Севєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 (справа № 428/1898/16-к, провадження №1-кп/428/456/2016), що набрав законної сили 10.06.2017 інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток, виписані контрагентами позивача, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.
Слід зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентами, понесення витрат у зв'язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.
Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.
Таким чином, під час розгляду справи, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.
Позивачем не спростовані доводи відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим є правомірним, а тому не підлягає скасуванню.
В свою чергу, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст.77, 139, 241, 243-246, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09.12.2020.
Суддя О.В. Маковська