09 грудня 2020 р.Справа №756зп-20/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви,-
08 грудня 2020 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд зупинити дії припису №ДН57005/1971/АВ/П від 11.11.2020, винесеного Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на час розгляду судового спору.
В обгрунтування поданої заяви заявник зазначив, що 11.11.2020 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН57005/1971/АВ/П щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Означений припис винесений на підставі порушення законодавства про працю, а саме: ч.1 ст.21 та ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України № 413, з огляду на те, що троє працівників здійснювали будівельні роботи, в тому числі, на висоті понад 1,3 метри та сварочні роботи, без оформлення трудових відносин. Припис необхідно виконати до 04.12.2020. Заявник просить суд зупинити дію означеного припису на час розгляду судового спору, оскільки невжиття такого заходу може порушити принцип презумпції невинуватості, з огляду на те, що єдиним способом оскарження спірного неправомірного рішення є подання позовної заяви до суду, однак під час розгляду справи в суді, на думку заявника, до нього може бути застосована відповідальність за невиконання неправомірного припису. Заявник зауважує, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача задля забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, у разі якщо таке рішення буде прийнято на користь позивача, у тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд вважає, що заява про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За положеннями ч.1, ч.3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.
Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються з метою гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині 2 статті 150 КАС України.
Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§40).
Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008 року в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 11.11.2020 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН57005/1971/АВ/П стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі акта інспекційного відвідування від 04.11.2020 №ДН57005/1971/АВ, за яким зобов'язано заявника усунути виявлені в ході відвідування порушення.
Проаналізувавши обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає у даному випадку наявних очевидних ознак протиправності означеного вище припису, а встановлення протиправності чи обґрунтованості припису відповідача можливе шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження судом всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.
Суд відзначає, що у поданій заяві про забезпечення позову заявником не наведено аргументів, які б свідчили про можливі ускладнення чи унеможливлювали виконання рішення суду в майбутньому.
Дослідивши наведені у заяві про забезпечення позову аргументи, оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявником не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, наявності фактичних обставин, з якими позивач пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову.
Наведене спростовує доводи заявника про наявність обставин, які вказують на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам та які унеможливлять захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі.
Доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з метою уникнення неправомірного стягнення коштів з доходів позивача та неправомірного виконання зобов'язань з боку позивача є необгрунтованими, з огляду на те, що зі змісту оскарженого припису встановлено, що позивача зобов'язано лише усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення, що не впливає на майновиий стан позивача та не передбачає стягнення штрафу за означеним приписом.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч.2 ст.150 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову є необгрунтованою, а тому не підлягає задоволенню судом.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області шляхом зупинення дії припису №ДН57005/1971/АВ/П від 11.11.2020, винесеного Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на час розгляду судового спору відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складено 09.12.2020.
Суддя О.В. Царікова