09 листопада 2020 року Справа № 160/10597/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТЕКС" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить:
- Визнати протиправним та скасувати рішення у про коригування митної вартості від 01.07.2020 №UA110110/2020/300024/1;
- Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуcку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2020/00044 від 01.07.2020 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки оскільки на підтвердження митної вартості декларантом надано до митного органу повний пакет документів згідно із вимогами статті 53 МК України, а Відповідач не вказав ніяких обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів як того вимагає частина шоста статті 54 МК України, не надано жодних аргументованих доказів як вимагає частина сьома статті 54 МК України та коригування за резервним методом здійснено з порушенням чинного законодавства. Позивач надав Відповідачу належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, та Відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем у строк, встановлений судом, було надано відзив, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. З посиланням на положення ч.3 ст. 53 МК України, зазначив, про право митного органу на витребовування додаткових документів, у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
А тому, відповідач вважає, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару, митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст.2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митниці про коригування митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.01.2020 р. між компанією NINGBO HYSEAS TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ «Білтекс» (Покупець) був укладений контракт № 02/01/20-01 за умовами якого Постачальник в адресу Покупця в номенклатурі та кількості, визначеній в Специфікації постачає товар.
На виконання контракту була укладена специфікація №1, відповідно до умов якої NINGBO HYSEAS TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD зобов'язувалось поставити ТОВ «БІЛТЕКС» тканину 100% POLYESTER FABRIC PRINTED CORAL FLEECE, 240gsm Standart packing, single fold 2.1m vacuum вагою 6731,7 кг. та 100% POLYESTER FABRIC PRINTED CORAL FLEECE, 260gsm Standart packing, single fold 2.1m vacuum вагою 4830,6 кг., поставка здійснюється на умовах FOB SHANGHAI.
За вищенаведеним контрактом 30.06.2020 р. позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № №UA110110/2020/009117 за якою декларантом було заявлено до митного оформлення товар «Трикотажні полотна, надруковані з двостороннім ворсом з поліестеру. не мають покриття, просочення, дублювання (армування) іншим матеріалом, які сприймаються неозброєним оком, не містять еластомірних та/або гумових ниток: 100% POLYESTER FABRIC PRINTED CORAL FLEECE, 240gsm Standart packing, single fold 2.1m vacuum та 100% POLYESTER FABRIC PRINTED CORAL FLEECE, 260gsm Standart packing, single fold 2.1m vacuum в асортименті».
При цьому, з метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною митною декларацією були подані такі документи:
Контракт №02/01/20-01 від 02.01.2020 року;
Специфікація №1 до Контракту №02/01/20-01 від 02.01.2020 року;
Рахунок-фактура (інвойс) 2019813 від 15.05.2020 р.;
Коносамент WMS20044574 від 24.06.2020 р.;
Сертифікат про походження товару від 20.05.2020 р.;
Довідка про транспортні витрати від 24.06.2020 р. №394;
Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №30/04-01 від 30.04.2020 р.
Декларантом позивача, відповідно до ч. ч.7 ст.55 Митного кодексу України задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК надано митному органу гарантію у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х цього Кодексу з визначеним строком її дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Також, позивачем на виконання вимог повідомлення відповідача від 01.07.2020 р. було надано:
комерційну пропозицію від 02.01.2020 р.;
експортну декларацію;
платіжне доручення Swift;
заявку на перевезення №1 від 11.06.2020.
У зв'язку із неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням зазначених обставин, прийнято рішення про коригування митної вартості від 01.07.2020 №UA110110/2020/300024/1. Митна вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України, та ґрунтується на митній вартості товару за ЕМД 15.05.2020 №UA110020/2020/003437 на рівні 4,8612 дол.США/кг.
За результатами перевірки поданих декларантом документів, у зв'язку із неможливістю використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно пункту 3 частини шостої статті 54 МК України та прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 01.07.2020 №UA110110/2020/300024/1, Відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2020/00044 від 01.07.2020 р., яким відмовлено у митному оформлення (випуску) товарів.
Товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за митною декларацією від 03.07.2020 №UA110110/2020/009390.
Відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України 10.08.2020 р. декларантом було подано додаткові документи:
Додаткова угода №1 до контракту 02/01/20-01 від 02.01.2020 р.;
Пакувальний лист від 15.05.2020 р. до контракту 02/01/20-01 від 02.01.2020 р. з перекладом;
Висновок ДП «УКРЗОВНІШПРОМЕКСПЕРТИЗА» від 27.07.2020 р.
Оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 по взаємовідносинам з з NINGBO HYSEAS TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD;
Свіфт повідомлення про платіж від 22.06.2020 р. з перекладом;
Платіжне доручення в іноземній валюті або банкiвських металах N 748 від 22.06.2020 року;
Платiжне доручення в iноземнiй валютi або банкiвських металах N698 від 16.03.2020 року із заявкою на придбання валюти;
Заявка на транспортування та експедирування контейнерів від 11.06.2020 р.;
Рахунок-фактура від ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» від 24.06.2020 р.;
Акт наданих послуг між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та ТОВ «БІЛТЕКС» від 30.06.2020 р.;
Платіжні доручення про оплату послуг ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ»;
Експортна митна декларація №223120200001219274 з перекладом;
Електронний лист від NINGBO HYSEAS TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD 24.07.2020 р. з поясненням відображення у митній декларації кількості товару в метрах;
Лист від NINGBO HYSEAS TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD щодо дати в сертифікаті походження з перекладом;
Довідка про транспорті витрати з відомостями щодо відсутності страхування вантажу від 24.06.2020 р.;
Лінейний коносамент №OOLU2112601300 з перекладом.
Відповідач листом від 14.08.2020 р. №75-08-02-1/15/13/7614 залишив рішення про коригування митниця від 01.07.2020 № UA110110/2020/300024/1 чинним.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 6 та 7 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, 'яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Так, з рішення про коригування митної вартості від 01.07.2020 №UA110110/2020/300024/1 вбачається, що підставою для його прийняття є результат митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.
В результаті такого контролю встановлено:
Сертифікат якості декларантом не надано;
У наданому сертифікаті про походження товару зазначена дата інвойсу 18.05.2020, про те наданий сертифікат датовано 15.05.2020;
Відомостей про вартість страхування декларантом не надано;
Передбачено перелік документів, які надає продавець, крім інших: пакувальний аркущ, сертифікати відповідності. Зазначені документи декларантом не надані.
Декларантом у підтвердження надано SWIFT повідомлення від 16.03.2020 на суму 11200,00 доларів США - зазначена сума не кореспондується з умовами оплати (30% -10128,576 - від суми інвойса), про те з SWIFT повідомлення від 22.06.2020 на суму 22561,92 долари США загальна сума дорівнює сумі 33761,92 долари США.
У призначені платежу SWIFT повідомлень зазначено посилання тільки на контракт, що унеможливлює ідентифікацію з оцінюваню партією товару.
Заявка №1 від 11.06.2020, яка не відповідає вимогам контракту від 30.04.2020 №30/04-01.
Надана довідка №394 від 24.06.2020 не є бухгалтерським документом та не передбачена умовами Договору від 30.04.2020 №30/04-01, Зазначену суму 59850,00 грн - за морське перевезення вантажу не можливо розрахувати та перевірити відповідно до Заявки та умов договору транспортно-експедиторського обслуговування.
Відомості про інші витрати пов'язані з перевезенням та експедиційну винагороду, яка також є складовою митної вартості, декларантом не надані.
В наданій митній декларації країни відправлення зазначено транспортний документ відмінний від наданого декларантом, у відомостях про товар задекларовані одиниці виміру та вартість за одиницю виміру відмінні від заявлених декларантом.
У митного органу є сумніви у достовірності додаткової угоди від 12.05.2020 р. №1 до зовнішньоекономічного контракту від 02.01.2020 р. №01/91/20-01 у зв'язку з ненаданням документу до митного оформлення та наявності розбіжностей в текстах додаткової угоди, викладених англійською та російською мовами.
Наявність іншого транспортного документу, що у порушення вимог ст. 355 МКУ, до митного оформлення та зверненням від 07.08.2020 №07/08-2 не надавався, може свідчити про перевантаження контейнеру №ООCU70740690 та наявність додаткових витрати, пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості.
Фактурна вартість товару згідно митної декларації країни відправлення розраховується на рівні 33,762,62 дол. США та є відмінною від заявленої декларантом.
Заявлені витрати, понесені ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» на морське перевезення, не передбачені положеннями договору на транспортно-експедиторське обслуговування, як такі що покладені на експедитора.
При розрахунку не враховано плату експедитору, яка є складовою загальних транспортних витрат.
Висновок цінової експертизи ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 27.07.2020 р. №1550 не містить відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені, а також висновок містить посилання на інтернет сайти, на яких можуть створювати профілі будь які компанії, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно інвойса №2019813 від 02.01.2020 року до контракту 02/01/20-01 від 02.01.2020р., продавцем поставлено товар на загальну суму 33761,92 дол.США, яка визначена позивачем під час митного оформлення товару. Вартість поставленого товару була оплачена Позивачем згідно платіжного доручення доручення №698 та платіжного доручення №748.
При цьому, сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Листом NINGBO HYSEAS TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD було повідомлено, що дату інвойса у сертифікаті походження було зазначено помилково, у зв'язку з подачею документів Продавцем для видачі сертифікату 18.05.2020 р.
Помилка у сертифікаті походження товару від 20.05.2020 р. щодо дати інвойсу згідно ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України не має впливу на правильність визначення митної вартості, оскільки сертифікат походження не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Так само, ненадання позивачем сертифікату якості, пакувального листа, сертифікату відповідності не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки зазначені документи документи також не підтверджують митну вартість товару.
Також судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ШИПІНГ» було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №30/04-01 від 30.04.2020р., предметом якого є транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних товарів та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні.
В рамках вказаного договору ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» надано послуги ТОВ «Білтекс» з транспортного експедирування товару.
Згідно наданих до митного оформлення ЕМД та товаросупровідних документів товар був поставлений на умовах FOB -, що відповідає умовам контракту.
Згідно довідки ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» про транспортні витрати від 24.06.2020 р. №394 вартість доставки морським перевезенням на умовах FOB, до кордону України порт Одеси, за коносаментом WMS20044574 від 09.01.2019 р., складає 59850,00 грн.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Згідно наданих до митного оформлення митної декларації та товаросупровідних документів, товар був поставлений на умовах FOB, що відповідає умовам контракту.
Зі змісту Інкотермс 2010 Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, FOB (Free on Board) - вільно на борту означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов'язки з очищення товару від мит для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, у випадку, якщо відповідач стверджує, що здійснювалося були понесені додаткові витрати на страхування, то відповідач повинен довести наявність цих фактів. Натомість, відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.
Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного суду від 08 жовтня 2019 року справа №803/776/17, від 11 червня 2020 року справа №815/5597/17.
Доводи відповідача про неврахування такої складової митної вартості як плата Експедитору є помилковими, оскільки поставка товару здійснювалась на умовах поставки FOB SHANGHAI, отже у позивача був відсутній обов'язок несення витрат, пов'язаних із наданням Експедитором послуг у порті SHANGHAI, позивач фактично не здійснював витрати на оплату таких послуг, таким чином, надані декларантом відомості були достовірними та не мали викликати у відповідача сумнівів.
Суд зазначає, що митним органом при перевірці та контролі правильності обчислення декларантом митної вартості товару не надано належної оцінки умовам транспортування товару, розрахунку транспортних витрат та причин неврахування зазначених даних не обґрунтовано.
Позивачем було надано прайс-лист до митного оформлення, що підтверджується відомостями, зазначеними на другій сторінці митної декларації №UA 110150/2019/210372 від 19.02.2019 р. Посилання відповідача, що прайс-лист від 04.02.2019 містить цінову інформацію виключно щодо позицій інвойсу не приймається судом, оскільки чинне законодавство не встановлює обов'язкових вимог до прайс-листу виробника.
Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.
Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15.
Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст.55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.
При цьому, суд зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019 р.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2442,89 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №12126 від 28.08.2020 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2442,89 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того позивачем заявлено до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. представником відповідача надано:
- Договір про надання правової допомоги № 63 від 02.01.2019 р.;
- Додаток №1-2708 від 27.08.2020 р. до Договору про надання правової допомоги №63 від 02.01.2019 р.;
- Рахунок на оплату № 188 від 27.08.2020р.;
- Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від «08» жовтня 2020 р.;
- Звіт про надану правничу допомогу від «08» жовтня 2020 р.;
- Платіжне доручення №12125 від 28.08.2020 р. на суму 15 000 грн. 00 коп.;
- Додаткова угрода №1 до договору про надання правничої допомоги №63 від 02 січня 2019 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України та враховуючи ту обставину, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову, тому суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з позивача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення у про коригування митної вартості від 01.07.2020 №UA110110/2020/300024/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуcку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2020/00044 від 01.07.2020 р.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (49081, місто Дніпро, вул.Артільна, будинок 9, приміщення №210, код ЄДРПОУ 38598848) судовий збір у розмірі 2442,89 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова