08 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15416/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання здійснити призначення та виплату з 08.07.2020 року пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та заяві про доповнення позову позивач зазначила, що 08.07.2020 року звернулась із заявою в ГУ ПФУ у Волинській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом від 12.08.2020 року ГУ ПФУ у Волинській області було роз'яснено, що з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років. До досягнення віку, встановленого абз.1, 2 цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 р.н., і старші після досягнення ними такого віку: 59р. 6 міс. - які народились з 01.10.1960 року по 31.03.1961 року.
05.10.2020 року позивач повторно звернулась он лайн через портал Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua/) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Повідомленням від 12.10.2020 року у призначенні пенсії за віком позивачу було відмовлено.
Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її право на соціальний захист. На підтвердження своєї позицію вказує, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах є додатковою соціальною гарантією для осіб, які, зокрема виконували певні професійні функції на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається тоді, коли відсутні умови для призначення пенсії за віком на загальних підставах. Тому особі, яка має право на пенсію за віком не може бути призначена пенсія за віком на пільгових умовах, оскільки пенсія за віком і пенсія за віком на пільгових умовах є пенсіями одного й того ж виду, з тією лише різницею, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається у випадку відсутності у особи права на призначення пенсії за віком на загальних умовах.
Позивач зазначає, що стаж роботи у протитуберкульозному закладі ОСОБА_1 складає понад 25 років, загальний стаж більше 36 років, що підтверджується записами трудової книжки та даними довідки Волинського обласного санаторію «Лісова пісня». На момент звернення відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та мала необхідний стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказує, що до заяви про призначення пенсії від 05.10.2020 року позивачем були долучені сканкопії трудової книжки, паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01-13/386 від 28.09.2020 року, довідки № 01-13/385 від 28.09.2020 року.
Позивач наголошує, що будь-яких повідомлень щодо недостатності документів та причин відмови у призначенні пенсії від відповідача не отримувала.
Крім того, на думку позивача своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
З огляду на наведене, позивач вважає, що відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є неправомірною, та просить суд задовольнити позов повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 02.12.2020 року № 0300-0802-7/7278 представник відповідача позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач, в порушення вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №221, 08.07.2020 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області за призначенням пенсії, надіславши заяву не за встановленою формою, без надання будь яких інших документів для призначення пенсії. При цьому, у вказані заяві позивач просила призначити пенсію «так як в неї двоє неповнолітніх дітей і достатньо стажу». Відповідь на вказану заяву надано листом від 12.08.2020 року № 0300-0210-8/25499/20, яке не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Позивач повторно звернулася із заявою від 05.10.2020 року через Веб-портал про призначення пенсії за віком, не вказавши який саме вид пенсії вона просить призначити. Таким чином, заява позивача була розглянута, як заява про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з доданими до неї документами, у встановленому законом порядку. Позивач не досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент розгляду заяви позивач досягла віку 54 роки 9 місяців. Згідно наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 20 років 3 місяці 28 днів. При цьому, зазначає, що при обчисленні страхового стажу трудова книжка не бралась до уваги. У зв'язку з тим, що по батькові у трудовій книжці № НОМЕР_1 зазначено « ОСОБА_1 » - російською мовою не відповідає паспортним даним позивача - « ОСОБА_1 » українською мовою, « ОСОБА_1 » - російською мовою. Також, довідка від 28.09.2020 року №01-13/385 не була врахована, у зв'язку з тим, що не вказано перейменування установи та не представлено свідоцтво про шлюб.
Щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказує, що для підтвердження права на пенсійне забезпечення позивачем не було подано відповідної заяви та не надано довідок про підтвердження стажу для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємства та організацій за результатами атестації робочих місць, що в свою чергу виключає можливість зарахування даних періодів роботи до пільгового стажу. В даному випадку підприємством не підтверджено права особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, на думку представника відповідача наявність заяв позивача від 08.07.2020 року та від 05.10.2020 року у яких ОСОБА_1 не просила призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пп.2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є доказом того, що ГУ ПФУ у Волинській області при їх розгляді прийнято правомірне рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Відтак, звернення до суду про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пп.2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.07.2020 року є передчасним.
З наведених підстав просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.07.2020 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила призначити пенсію так як в неї двоє неповнолітніх дітей і стажу достатньо (а.с.39).
За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 12.08.2020 року №0300-0210-8/25499 повідомило позивача умови призначенні пенсії за віком, визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.10.2020 року ОСОБА_1 звернулась он лайн через портал Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua/) із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.40) до якої були долучені сканкопії трудової книжки, паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01-13/386 від 28.09.2020 року, довідки № 01-13/385 від 28.09.2020 року (а.с. 41-56).
12.10.2020 року ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення №032750001451 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.57).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 29.10.2020 року №0300-1602-8/35627 (а.с.28-29). Як слідує зі змісту вказаного листа, ГУ ПФУ у Волинській області відмовило позивача у призначені пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Одночасно у вказаному листі роз'яснено умови призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважаючи протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Законом №1788-XII визначено такі види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (стаття 2 Закону № 1788-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІУ за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати; 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За загальним правилом, на час виникнення спірних відносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 27 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року (частина перша статті 26 Закону №1058-ІV).
Разом з цим, згідно із пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року.
Аналогічні положення передбачені статтею 114 Закону №1058-ІV.
Так, зокрема, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року.
Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Порядок та процедура призначення пенсій, передбачених Законом № 1788-XII регламентується положеннями Закону №1058-ІV.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах є додатковою соціальною гарантією для осіб, які, зокрема виконували певні професійні функції на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Особливість цього виду пенсій полягає у зменшенні пенсійного віку, тобто, чим більший ступінь важкості та шкідливості умов праці, тим нижчий вік виходу на пенсію, а також менші вимоги до стажу, необхідного для призначення пенсії, вищі розміри пенсій.
Пенсія за віком на пільгових умовах призначається тоді, коли відсутні умови для призначення пенсії за віком на загальних підставах. Тому особі, яка має право на пенсію за віком не може бути призначена пенсія за віком на пільгових умовах, оскільки пенсія за віком і пенсія за віком на пільгових умовах є пенсіями одного й того ж виду, з тією лише різницею, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається у випадку відсутності у особи права на призначення пенсії за віком на загальних умовах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року в справі № 752/18396/16-а, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Отже, отримавши заяву позивача про призначення пенсії за віком та необхідні документи, відповідач повинен був встановити наявність у позивача права на призначення пенсії за віком, та у випадку відсутності у права на призначення пенсії за віком на загальних умовах з'ясувати наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відтак, суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не просила призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах, а звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки пенсія за віком і пенсія за віком на пільгових умовах є пенсіями одного й того ж виду.
Як встановлено судом, 12.10.2020 року ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення №032750001451 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком за її заявою ід 05.1.02020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Разом з тим, в листі від 29.10.2020 року №0300-1602-8/35627 ГУ ПФУ у Волинській області роз'яснено позивачу умови призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.
Частиною першою статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Так, згідно п.1 розділу XXVI постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» право на державну пенсію на пільгових умовах має «младший медицинский персонал, работающий в лепрозориях, психиатрических и психоневрологическихучреждениях (непосредственно обслуживающий психических больных), туберкулезных и инфекционных учреждениях (непосредственно обслуживающий больных), прозекторских и моргах».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 року № 10 розділ XXVI позиція 2260000а право на державну пенсію на пільгових умовах має середній та молодший медичний персонал, що працює «в туберкулезных и инфекционных учреждениях, отделениях, кабинетах».
Аналогічні положення містять Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (розділ XXIV позиція 2260000а), Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (розділ XXIV позиція 24а), Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 (розділ XXIV), які були чинними в перод роботи позивача на посаді з шкідливими умовами праці.
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 , працювала на наступних посадах: з 20.07.1983 року по 02.01.1984 року - техпрацівник в Згоранській середній школі; з 13.10.1984 року по 14.08.1984 року - прибиральниця Володимир-Волинської КЕГ; з 29.01.1985 року по 02.04.1985 року - швея мотористка Шацького промкомбінату; з 16.05.1985 року по 11.08.1986 року - санітарка туберкульозного відділення дитячого туберкульозного санаторію «Згорани» Любомльського району Волинської області; з 15.09.1986 року по 16.01.1995 року - учень швеї, формувальник деталей і виробів Луцької взуттєвої фабрики; 18.01.1995 року - прийнята на посаду санітарки прибиральниці (палатної) дитячого тубсанаторію «Згорани»; 30.04.1998 року переведена на посаду молодшої медичної сестри (палатної) в зв'язку із перейменуванням посади; 18.08.1999 року - переведена постійно на посаду молодшої медичної сестри(палатно); згідно наказу № 20/1-од обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Згорани» з 06.06.2019 року реорганізовано в КП «Волинський обласний санаторій «Згорани» Волинської обласної ради; 01.06.2020 року позивач звільнена у зв'язку із реорганізацією шляхом скорочення чисельності та штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП. (а.с.7-8). Вказані записи скріплені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи.
Згідно довідки № 01-13/385 від 28.09.2020 року виданої Волинським обласним санаторієм «Лісова пісня» позивач дійсно працювала в Обласному дитячому протитуберкульозному санаторії «Згорани» у зазначені вище періоди (а.с.9). Крім того, у вказаній довідці зазначено, що період роботи до 01.01.2004 року у протитуберкульозному санаторії «Згорани» згідно Законів України «Про боротьбу із захворюванням туберкульоз», «Про пенсійне забезпечення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Таким чином, стаж роботи у протитуберкульозному закладі ОСОБА_1 складає понад 25 років, загальний стаж більше 36 років.
Таким чином, оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, тому у відповідача відсутні підстави не призначати позивачу вказану пенсії.
Щодо не врахуванням відповідачем при розгляді заяви позивача від 05.10.2020 року даних трудової книжки позивача, у зв'язку з тим, що по - батькові у трудовій книжці № НОМЕР_1 зазначено « ОСОБА_1 » - російською мовою не відповідає паспортним даним позивача - « ОСОБА_1 » українською мовою, « ОСОБА_1 » - російською мовою та даних довідки від 28.09.2020 року №01-13/385, у зв'язку з тим, що не вказано перейменування установи, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд також звертає увагу на положення чинної на час внесення записів до трудової книжки позивача постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців».
Відповідно до пункту 1 вказаної постанови трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктами 13, 18 даної постанови визначено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більше того, недоліки її заповнення не можуть бути підставою для не врахування її даних для підрахунку стажу ОСОБА_1 .
Пунктом 26 Порядку №637 передбачено, що у разі, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 прізвище, ім'я, по батькові та дата народження позивача співпадають із прізвищем, ім'ям, по батькові та датою народження вказаними на сторінці 2 паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.5,7). При цьому, зазначення російською мовою по батькові « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 » не свідчить про неможливість ідентифікувати особу позивача - ОСОБА_1 .
Таким чином, суд вважає, що трудовою книжкою позивача підтверджено періоди її роботи.
Крім того, позивачем на підтвердження періодів роботи у протитуберкульозному закладі надано довідку Волинського обласного санаторія «Лісова пісня» № 01-13/385 від 28.09.2020 року. Відтак, суд враховує, що позивач вжила усіх можливих заходів для підтвердження наявного пільгового стажу роботи.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 року в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Разом з тим, як встановлено судом в трудовій книжці позивача наявний запис, що згідно наказу № 20/1-од обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Згорани» з 06.06.2019 року реорганізовано в КП «Волинський обласний санаторій «Згорани» Волинської обласної ради. Відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Волинський обласний санаторій «Лісова пісня» є правонаступником Комунального підприємства «Волинський обласний санаторій «Згорани» Волинської обласної ради (а.с.77).
Крім того, у трудовій книжці позивача наявний запис про зміну прізвища з « Назарук » на « Кінах » на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_3 , виданого Згоранською сілсьькою радою 16.02.2001 року.
Щодо відсутності результатів атестації робочих місць, як про це зазначає представник відповідача у відзиві, суд зазначає таке.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - Порядок №442) від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16, зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, відсутність проведення атестації робочого місця позивача не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім цього, згідно пункту 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обгрунтованість їх видачі (пункт 4.2 Порядку № 22-1).
Крім того, суд наголошує, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів. Однак, ГУ ПФУ в Волинській області таким правом не скористалося. Крім того, будь-яких повідомлень щодо недостатності документів долучених до заяви про призначення пенсії позивач не отримувала.
З огляду на вищезазначені норми права, слід дійти висновку, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
Таким чином, доводи відзиву не спростовують висновки суду під час розгляду даної справи.
З огляну на наведені норми чинного законодавства, та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області протиправно відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії та необхідними документами 05.10.2020 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV та зобов'язання здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV з 05.10.2020 року.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05 жовтня 2020 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 грн 40 коп. (чотириста двадцять грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк