м. Вінниця
08 грудня 2020 р. Справа № 120/6210/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Натілії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
30.10.2020 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Кравчука М.О., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (далі - позивач, ТОВ "Вінпродтрейд") до Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - відповідач, Відділ освіти) про визнання протиправними дій відповідача щодо надання неповної інформації на запит позивача про надання інформації № 118 від 03.04.2020 та зобов'язання відповідача надати позивачу повну інформацію на вказаний запит з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.04.2020 позивач надіслав відповідачу запит № 118 від 03.04.2020 про надання інформації. Листом від 13.04.2020 № 01-19/356 відповідач продовжив строк розгляду зазначеного запиту. 08.05.2020 позивач отримав відповідь на запит від 03.04.2020 № 118.
Позивач вважає, що надана відповідь є недостовірною, неточною та містить неповну інформацію. Крім того, відповідач надав відповідь не на усі запитання запиту. Так, на питання за № 4 щодо інформації про суб'єкта господарювання, який виготовив дану продукцію (риба морожена), відповідач вказує, що така інформація міститься на етикетці кожного виду продукції, кожної поставки та на сертифікатах якості. Етикетки на запитуваний вид продукції, як і сертифікати якості за 2018 в освітніх закладах не зберігаються. Зазначає, що Інструкцією з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форма власності не передбачено зберігання цих видів документів. На питання №5, щодо надання копій посвідчень про якість, декларацій виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції (морожена риба), відповідач зазначив, що декларацію виробника/ посвідчення про якість на дані продукти харчування не має можливості надати, так як сертифікати якості продукції надаються продавцем в момент передачі товару і зберігаються в закладах до кінця використання цього товару. На момент коли був зроблений запит позивача № 118, сертифікатів якості продукції за 2018 у освітніх закладах немає.
Крім того, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний мати у своєму розпорядженні копії посвідчень про якість продукції, що постачалася у заклади освіти (школи) Літинського району Вінницької області на виконання умов договору публічної закупівлі № 14-Т від 22.03.2018. А оскільки інформація щодо походження та якість харчової продукції становить суспільний інтерес, вона не може бути обмежена у публічному доступі. Також позивач зазначає, що за умовами договору товар, що поставляється, повинен мати необхідний сертифікат відповідності якості. Водночас чинним законодавством мінімальний строк зберігання для актів якості продукції, що приймається від постачальника, становить три роки. Отже, відповідач володів затребуваною інформацією, але натомість на питання під №№ 4, 5 запиту № 118 від 03.04.2020 надав формальну відповідь про відсутність у нього сертифікатів якості продукції, що постачалася у 2018 році в освітні заклади на виконання договору № 14-Т від 22.03.2018.
Відтак позивач вважає дії Відділу освіти, як розпорядника публічної інформації, протиправними, а надану ним відповідь на запит неповною, а тому звертається до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Крім того, за результатами розгляду справи позивач просить вирішити питання про відшкодування йому витрат на сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Ухвалою суду від 04.11.2020 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету позову, справу віднесено до категорії справ незначної складності з приводу оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України).
24.11.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначається, що 07.04.2020 на адресу Відділу освіти надійшов запит позивача № 118 від 03.04.2020. Листом від 13.04.2020 строк розгляду запиту продовжено на підставі положень ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". А 04.05.2020 за № 01-19/407 позивачу надіслано вичерпну відповідь на усі питання вказаного запиту.
Визначити, яке найменування чи вид риби мороженої було поставлено на виконання умов договору, відповідач змоги не мав, так само як і провести ідентифікацію виробника риби мороженої, адже поставка продуктів харчування здійснювалася безпосередньо у заклади освіти, куди передавався товар в упакуванні та надавалися усі необхідні документи, якими підтверджується якість продукції.
Відповідач зазначає, що під час постачання риби мороженої ФОП ОСОБА_1 посвідчення про якість товару надавалися безпосередньо до закладів освіти, які були одержувачем продуктів харчування. Отже, посвідчення зберігаються, тобто знаходяться у розпорядженні керівників закладів освіти, тоді як відповідач позбавлений можливості надати копії цих документів позивачу.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що на запит позивача надана повна та достовірна інформацію, яка наявна у розпорядженні Відділу освіти, чітко з урахуванням тих питань, що були поставлені у запиті. Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Крім того, 24.11.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат позивача на правничу допомогу. У клопотанні відповідач заперечує заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу та вважає, що такі витрати є він істотно завищеними та не відповідають часу, що був затрачений адвокатом на складання однотипної позовної заяви. Отже, на думку відповідача, розмір правничої допомоги підлягає зменшенню за критеріями розумності та реальності.
Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 03.04.2020 позивач ТОВ "Вінпродтрейд" звернувся до розпорядника публічної інформації Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області із запитом № 118, в якому просив:
1) зареєструвати та розглянути даний запит;
2) надати інформацію про дату отримання (надходження) та реєстрації даного запиту;
3) надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме:
3.1) яку кількість риби мороженої було закуплено відділом освіти Літинської районної державної адміністрації на підставі договору № 14-Т, який було укладено в результаті проведення процедури закупівлі від 22.03.2018 по предмету закупівлі: ДК 021:2015:15220000-6 Риба, рибне філе та інше м'ясо риби морожені (ідентифікатор закупівлі UА-2018-03-06 -001810-с)?
3.2) надати копії всіх прибуткових накладних на вищевказаний товар, що постачався протягом всього терміну виконання даного договору.
3.3) за якою ціною та який саме вид риби мороженої було закуплено (вказати ціну 1 кг)?
3.4) чи мінялася протягом терміну виконання договору ціна закупівлі риби мороженої (вказати змінену ціну 1 кг)?
3.5) у разі зміни ціни вказати на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів наданих ФОП ОСОБА_1 було змінено ціну. Надати копії цих документів.
3.6) вказати змінену ціну та вказати яку кількість риби мороженої було закуплено по змінених цінах, якщо ціну було змінено;
3.7) яка сума бюджетних коштів була використана на закупівлю риби мороженої по вищевказаному договору?
4) надати інформацію, у якій вказати, яким суб'єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси);
5) надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції, що постачалася ФОП ОСОБА_1 протягом всього терміну виконання даного договору;
6) повідомити про відповідальну особу за надання відповіді на даний запит та вказати її ПІП, займану посаду та контактний номер телефону;
7) надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти, на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації";
8) надати відповідь на вказаний запит, надати запитувану інформацію та надати копії запиту даних документів у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на e-mail TOB "Вінпродтрейд": v-p-t@ukr.net.
Листом 13.04.2020 за № 01-19/356 відповідач повідомив позивача про продовження строку розгляду вищевказаного запиту.
08.05.2020 позивач отримав відповідь на запит від 04.05.2020 за 01-19/407, в якій було повідомлено наступне:
1) даний запит зареєстровано та розглянуто.
2)даний запит отримано та зареєстровано Відділом освіти Літинської РДА 07.04.2020 № 239/01-19.
3) Щодо використання бюджетних коштів:
3.1 за договором №14-Т від 22.03.2018 було закуплено рибу морожену.
3.2 договір 14-Т від 22.03.2018 було укладено на суму 174952,70 грн. без ПДВ. Надається копія договору на постачання продуктів харчування № 14-Т від 22.03.2018. Кількість продуктів харчування, які закупили зо договором становлять: риба морожена 2281 кг.;
3.3 ціни за кілограм за якою було закуплено продукти харчування становлять: риба морожена 76,70 грн./кг.;
3.4 протягом терміну виконання договору ціна за продукти харчування не мінялась;
3.5 сума бюджетних коштів, яка була використана на закупівлю становить 174952,70 грн. без ПДВ;
4) інформація про суб'єкта господарювання, який виготовив дану продукцію, міститься на етикетці кожного виду продукції, кожної поставки та на сертифікатах якості. Етикетки на запитуваний вид продукції, як і сертифікати якості за 2018 рік в освітніх закладах не зберігаються. Інструкцією з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності не передбачено зберігання цих видів документів.
5) декларацію виробника/якісне посвідчення на дані продукти харчування не має можливості надати, так як сертифікати якості продукції надаються продавцем в момент передачі товару і зберігаються в закладах до кінця використання цього товару. На момент, коли був зроблений запит на інформацію, сертифікатів якості продукції за 2018 рік у освітніх закладах немає;
6) відповідальна особа : юрист Бовкун І.А., тел. 2-17-36;
7) ви можете надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" на електронну пошту litin.vorda@ukr.net.
До відповіді на запит відповідач додав копію договору № 14-Т від 22.03.2018 на 8 стор.
Позивач вважає, що відповідач надав недостовірну, неточну та неповну інформацію у відповідь на запит № 118 від 03.04.2020 та без належно оформленої відмови у задоволенні решти інформації на запит. Відтак за захистом свого права на інформацію позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 34, ст. 40 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
За змістом статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Водночас відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).
Так, згідно зі ст. 1 Закону № 2657-XII інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Крім того, за змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
За правилами статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
В силу положень статті 16 Закону № 2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Згідно з частиною четвертою та п'ятою статті 19 Закону № 2939-VI письмовий запит подається в довільній формі, яка має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частина перша статті 20 Закону № 2939-VI зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області як до розпорядника публічної інформації із запитом № 118 від 03.04.2020 з приводу постачання продуктів харчування до закладів освіти Літинського району Вінницької області на підставі договору про публічні закупівлі № 14-Т від 22.03.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI).
Позивач зазначає, що відповідач не надав повної та достовірної інформації на запит № 118 від 22.03.2020, зокрема наступних питань під №№ 4,5 запиту:
№4 -інформацію про суб'єкта господарювання, який виготовив дану продукцію
№5 - декларацію виробника/якісне посвідчення або іншого документу який посвідчує якість продукції, що постачав ФОП ОСОБА_1
Як видно з відповіді Відділу освіти від 04.05.2020 № 01-19/407у відповідь на вказані запитання відповідач зазначив, що:
- інформація про суб'єкта господарювання, який виготовив дану продукцію, міститься на етикетці кожного виду продукції, кожної поставки та на сертифікатах якості. (пункт 4 відповіді)
- декларацію виробника/якісне посвідчення на дані продукти харчування не має можливості надати, так як сертифікати якості продукції надаються продавцем в момент передачі товару і зберігаються в закладах до кінця використання цього товару. (пункт 5 відповіді)
Позивач вважає, що надана інформація є неповною та не відповідає дійсності.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що надана відповідь не є повною і відповідач без наведення належного обґрунтування фактично відмовив у наданні запитуваної інформації з тих підстав, що він нібито не володіє і не зобов'язаний володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Згідно з пункту 2.2 договору № 14-Т від 22.03.2018 товар при поставці повинен супроводжуватись документами, що підтверджують якість, безпеку та строк придатності товару.
Відповідно до пункту 6.3. вказаного Договору Постачальник (ФОП ОСОБА_1 ), серед іншого, зобов'язаний надати Покупцю (Відділ освіти Літинської РДА) документи які підтверджують якість та безпеку товару.
Отже, суд наголошує на тому, що за умовами договору саме відповідачу, а не будь-кому іншому постачальник зобов'язаний надати вищезазначені документи щодо якості продукції, в тому числі риби мороженої.
Відтак суд вважає безпідставними та не бере до уваги посилання відповідача на те, що посвідчення про якість товару у Відділі освіти відсутні, оскільки вони надавалися безпосередньо до закладів освіти - одержувачів продуктів харчування.
З аналогічних мотивів суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач може звернутися до керівників освітніх закладів за отримання відповідних документів.
Крім того, навіть якщо вважати, що сертифікат або інший документ, що підтверджує якість товару, дійсно надавався постачальником в освітні заклади, куди постачався товар на виконання умов договору № 14-Т від 22.03.2018, то це не звільняє відповідача від обов'язку отримати такі документи та забезпечити їх належне зберігання.
Так, відповідно до пункту 15 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України № 242/329 від 01.06.2005, продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).
Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (далі - Перелік № 578/5).
Згідно з пунктом 1.4 Переліку № 578/5 цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі - архівне зберігання) або для знищення.
Відповідно до пункту 1.7 вказаного переліку строки зберігання документів, визначені в цьому Переліку, є мінімальними, їх не можна скорочувати. Продовження в організаціях строків зберігання документів, передбачених цим Переліком, допускається у випадках, якщо ця потреба спричинена специфічними особливостями роботи конкретної організації.
Відповідно до статті 1987 розділу ІІ Переліку № 578/5, підрозділ 6 "Якість продукції, стандартизація, технічний контроль продукції", строк зберігання для актів якості продукції, що приймається від постачальників становить 3 роки.
Водночас згідно з пунктом 2.10 цього переліку обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Отже, у відповіді на запит відповідач безпідставно посилається на відсутність в нього обов'язку із зберігання документів про якість харчової продукції, адже строк їх зберігання станом на дату подання позивачем запиту не закінчився, тоді як обов'язок відповідача отримати такі документи прямо визначений договором № 14-Т від 22.03.2018.
При цьому суд зауважує, що як розпорядник зазначеної інформації Відділ освіти не може обмежувати її для публічного доступу, оскільки за своєю правовою природою ця інформація є публічною та дійсно вважається суспільно необхідною, на чому правомірно наголошує позивач.
Підсумовуючи, суд констатує, що встановлені обставини справи свідчать про те, що, у даному випадку відповідач вважається розпорядником публічної інформації в розумінні вимог Закону № 2939-VI та несе обов'язки, визначені цим законом. Відповідач був зобов'язаний надати позивачу повну та достовірну інформацію, яка запитувалась у запиті № 118 від 03.04.2020. Відповідач надав неповну та недостовірну інформацію на такий запит, чим порушив законне право позивача на доступ до публічної інформації.
Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації.
За змістом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відділу освіти.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
Судом встановлено, що між позивачем ТОВ "Вінпродтрейд" в особі його директора Продана П.М. та адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі його президента Якименка О.О. укладено Договір № 118 від 01.09.2020 про надання правової допомоги.
Згідно з пунктом 1.1 цього Договору адвокатське об'єднання приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації, у зв'язку з ненаданням інформації на запит № 118 від 03.04.2020 Відділом освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг, у будь-якому випадку вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 3000,00 грн.
Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 Договору вартість 1 (однієї) години часу витраченої на надання послуг становить 2000,00 грн. Клієнт зобов'язується здійснити відшкодування адвокатському об'єднанню понесених ним фактичних витрат, пов'язаних з виконанням даного доручення, на підставі відповідних фінансових документів.
Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 30.09.2020, на виконання умов договору № 118 від 01.09.2020 адвокатом Кравчуком М.О. позивачу надано правничу допомогу у виді складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації, у зв'язку з ненаданням інформації на запит № 118 від 03.04.2020 Відділом освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області. Адвокатом було затрачено 2(дві) години часу. Вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 2000,00 грн. При цьому загальна вартість наданих послуг розраховувалась наступним чином: 2000,00 (грн) х 2 (год) = 4000,00 грн. Враховуючи пункт 2.1 Договору, згідно з яким вартість правової допомоги в суді першої інстанції становить не більше 3000,00 грн, загальна вартість наданої товариству правової допомоги склала 3000,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 3419 від 13.10.2020 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн за надання правничої допомоги за Договором № 118 від 01.09.2020.
У клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач просить суд врахувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 120/1129/20-а, яким на користь ТОВ "Вінпродтрейд" стягнуто витрати на допомогу адвоката в розмірі 665 грн замість заявлених 3990 грн. Тому відповідач вважає, що і в цій справі розмір витрат позивача на правову допомогу не може перевищувати 665 грн.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
У той же час, суд погоджується із аргументами відповідача, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Водночас, як свідчать детальний опис робіт, виконаних адвокатом відповідно до договору про надання правничої допомоги №118 від 01.09.2020, представником позивача надавались послуги зі складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації у зв'язку з ненаданням інформації на запит про надання публічної інформації №118 від 03.04.2020. Вказані документи свідчать про те, що складність справи адвокатом визначено як "незначна" та затрачено 6 годин часу на складання позовної заяви, а загальна вартість наданих послуг відповідно до договору становить 3000 гривень.
При цьому, слід звернути увагу на тому, що відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень та про що зазначено відповідачем у своєму клопотанні про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, представником позивача до Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах ТОВ "Вінпродтрейд" подано значну кількість позовних заяв, які стосуються ненадання Відділом освіти Літинської РДА відповіді на запити, у яких також йдеться про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які за своїм змістом є однотипними (зокрема, справа №120/560/20, №120/561/20, №120/751/20, №120/752/20, №120/893/20, №120/895/20, №120/1018/20, №120/1019/20, №120/1063/20, №120/1081/20, №120/1133/20, № 120/1152/20, №120/1823/20, № 120/1946/20,№ 120/5130/20, № 120/5329/20,№ 120/6180/20 тощо).
Відтак, на переконання суду, посилання у детальному описі робіт, виконаних адвокатом відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01.09.2020, на те, що адвокатом витрачено шість годин часу на складання позовної заяви щодо оскарження бездіяльності відділу освіти Літинської РДА в частині ненадання повної відповіді на запит №118 від 03.04.2020 є необгрунтованими, адже як свідчить зміст поданих ТОВ "Вінпродтрейд" до Вінницького окружного адміністративного суду позовних заяв, то усі вони стосуються бездіяльності відділу освіти Літинської РДА щодо ненадання відповіді на різні запити.
Суд не ставить під сумнів вартість однієї години часу, витраченої адвокатом на надання позивачу правових послуг, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правничої допомоги.
Втім, кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви у цій справі, а саме 6 годин, на переконання суду, є непропорційною складності справи та предмету спору, адже у позові заявлено лише одну вимогу, що пов'язана із розглядом одного запиту позивача про отримання публічної інформації. Підготовка позову такої категорії не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд вважає, що наявність такої кількості подібних спорів між сторонами, які є та були предметом розгляду в суді, та ініційовані одним і тим самим адвокатом від імені позивача, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви.
Також суд враховує, що предмети позовів у всіх цих справах подібні та стосуються ненадання або відмови у наданні інформації на запити ТОВ "Вінпродтрейд" про надання Відділом публічної інформації.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 3000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу на оформлення позовної заяви, які зазначені адвокатом (6 год) є завищеними.
Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 1500,00 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Отже, за результатами розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн, а всього 3602,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області щодо надання неповної інформації на запит товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" про надання інформації № 118 від 03.04.2020.
Зобов'язати Відділ освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи, надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" повну інформацію на запит про надання інформації № 118 від 03.04.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн, а всього 3602,00 грн (три тисячі шістсот дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 34886897);
Відповідач: Відділ освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області (вул. Героїв Чорнобиля, 15, смт. Літин, Вінницька область, 22300, код ЄДРПОУ 02141383).
Рішення в повному обсязі складено: 08.12.2020 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна