08 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 903/274/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський госпрозрахунковий ринок" - Горблюк Р.В., адвокат (довіреність від 26.05.2020 № 119),
відповідача - Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - не з'явився ,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський госпрозрахунковий ринок" ,
на рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2020 (суддя Кравчук А.М.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 (головуючий - суддя Юрчук М.І., судді: Демидюк О.О. і Тимошенко О.М.)
зі справи № 903/274/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський госпрозрахунковий ринок" (далі - Товариство)
до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)
про визнання недійсним та скасування рішення від 11.02.2020 №3.
У зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.12.2020, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до територіального відділення АМК про визнання недійсним Рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 11.02.2020 № 3 у справі № 13-18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
Позовна заява мотивована неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Волинської області від 15.07.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані недоведеністю Товариством того, що воно зазнає конкуренції на відповідному товарному ринку; неспростовністю висновків територіального відділення АМК щодо безсистемного та непрозорого ціноутворення послуг підприємства, зокрема встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, який може призвести до надання переваг окремим суб'єктам господарювання та ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання; відсутністю визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, посилаючись на неврахування висновку щодо застосування норм Цивільного кодексу України та інших нормативних актів у подібних правовідносинах викладених у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №3-113гс11 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.05.2012 у справі №К9991/40323/11, просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020, та ухвалити нове рішення у справі №903/274/20 яким задовольнити позовні вимоги Товариства визнати недійсним та скасувати Рішення АМК .
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Судами залишено поза увагою те, що Територіальним відділенням АМК неправильно встановлені межі товарного ринку оскільки оренда та орендні відносини не відносяться до продукції, товарів або послуг чим порушено приписи Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика).
Оренда (відповідно і орендні відносини з надання в тимчасове користування за плату торговельних місць для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами на ринках) не є товаром у розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки не відноситься до продукції, робіт, послуг або документів які підтверджують зобов'язання та права.
Суд апеляційної інстанції застосував норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" без врахування висновку щодо застосування норм Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.01.2011 у справі № 3-113гс11.
Товариство наголошує на тому, що зроблений ним розрахунок планових та фактичних витрат детально і аргументовано доводить той факт, що встановлений з 01.01.2018 по 01.01.2019 розмір орендної плати за торговельне місце на ринку є економічно обґрунтований, а наведені у Рішенні АМК висновки щодо порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції є безпідставними.
Інші доводи учасників справи
Територіальним відділенням АМК подано відзив на касаційну скаргу Товариства в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 без змін. Зокрема територіальне відділення АМК зазначає, що визначення меж товарного ринку здійснюється органами Антимонопольного комітету України відповідно до Методики, яка передбачає здійснення Антимонопольним комітетом України певної дискреції (свободи розсуду) при формулюванні товарних меж ринку. Водночас комплексні послуги з надання місць для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами на ринках складаються з надання (утримання, оренда) торговельних місць для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами та ринкових послуг, пов'язаних з реалізацією товарів. При цьому отримання споживачем ринкових послуг, які пов'язані з реалізацією продовольчих і непродовольчих товарів на ринках, неможливе без отримання послуг з утримання (оренди) торговельних місць. Також територіальне відділення АМК зазначає, що Товариство безсистемно встановлювало плату, без прив'язки до будь яких обґрунтованих критеріїв, що було б неможливо за умов існування значної конкуренції на ринку.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням АМК визнано, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі на ринку в межах міста Ковеля за результатами діяльності 2018 року монопольне (домінуюче) становище із часткою 99,8% займав єдиний суб'єкт господарювання у складі Товариства, споживчого товариства "Ковельський ринок" (далі - СТ "Ковельський ринок"), споживчого товариства "Ковельський центральний ринок" (далі - СТ "Ковельський центральний ринок"); протягом І півріччя 2019 року на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі на ринку в межах міста Ковеля монопольне (домінуюче) становище із часткою 99,9% займав єдиний суб'єкт господарювання у складі Товариства, СТ "Ковельський ринок", СТ "Ковельський центральний ринок" та товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельський привокзальний ринок" (далі - ТОВ "Ковельський привокзальний ринок"). Визнано, що дії Товариства, які полягають у встановленні з 01.01.2018 та з 01.01.2019 економічно необґрунтованого розміру орендної плати за торговельне місце під розташування малих архітектурних форм на ринках, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 2 статті 50, пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами на ринках, в межах міста Ковеля, у вигляді встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Накладено на Товариство штраф в сумі 68000,00 грн. Визначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання Рішення АМК.
Рішення АМК отримано Товариством 25.02.2020, що підтверджується листом про його надіслання від 20.02.2020, конвертом та витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
Рішення АМК мотивоване, зокрема таким:
- відповідачем по справі є Товариством, основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна ;
- на території міста Ковеля діють ринки "Привокзальний", "Центральний", які обслуговуються Товариством;
- спеціалізація ринків універсальна. На ринках здійснюється торгівля продовольчими і непродовольчими товарами у стаціонарних приміщеннях та на території як з торгових місць на прилавках, так і в контейнерах;
- частина основних фондів (об'єктів власного нерухомого майна), які розташовані на території ринків, а також частина торговельних площ на території ринків Товариства, відповідно до діючих з 01.01.2018 по 01.01.2019 договорів, передавалась в оренду СТ "Ковельський ринок", СТ "Ковельський центральний ринок" та ТОВ "Ковельський привокзальний ринок";
- тарифи на послуги розробляться кожним суб'єктом господарювання плановим методом на підставі власних фактичних витрат та планових показників, затверджуються відповідними розпорядженнями керівника;
- Товариство, ТОВ "Ковельський привокзальний ринок", СТ "Ковельський центральний ринок", СТ "Ковельський ринок" є юридичними особами, пов'язаними відносинами контролю в розумінні статті 1 Закон України "Про захист економічної конкуренції", зокрема щодо наявності вирішального впливу на господарську діяльність суб'єктів господарювання;
- товаром, щодо якого визначається монопольне становище суб'єкта господарювання, є комплексні послуги з надання місць для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами на ринку, які мають для покупців ознаки одного товару;
- при визначенні товарних меж ринків встановлено, що групою взаємозамінних товарів в розумінні пункту 5.1 Методики, а отже й товарними межами ринків є комплексні послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку. Зокрема надання торговельних місць на прилавках, торговельних місць у стаціонарних приміщеннях та на території ринків, а також супутніх ринкових послуг, пов'язаних з реалізацією товарів (розруб м'яса, прокат ваг та гир, фартухів, нарукавників, зберігання продуктів у холодильниках, зберігання речей у камері схову, оренда холодильного торговельного обладнання тощо);
- комплексні послуги включають в себе послуги електропостачання, водопостачання та водовідведення, прибирання території, вивіз сміття, охорона приміщень тощо ;
- товаром та товарними межами ринку, що досліджуються, є комплексні послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринках;
- територіальними межами визначено територію міста Ковель;
- часовими межами визначено період з 2018 року до червня 2019 року включно;
- впродовж визначеного періоду функціонуючими суб'єктами господарювання були Товариство (Привокзальний та Центральний ринки);
- єдиний суб'єкт господарювання у складі Товариства, СТ "Ковельський ринок", СТ "Ковельський центральний ринок", ТОВ "Ковельський привокзальний ринок", не надав доказів того, що впродовж 2018 року - І півріччя 2019 року зазнав значної конкуренції на ринку;
- частка на ринку єдиного суб'єкта господарювання у складі Товариства, СТ "Ковельський центральний ринок", СТ "Ковельський ринок" складає 99,8% за 2018 рік, 99,9% за І півріччя 2019 року, тобто займав монопольне становище;
- з 01.01.2018 встановлено розмір плати за оренду торговельного місця під розташування металевої конструкції у розмірі 70,00 грн./кв. м в місяць (попередній розмір встановлений - 48,00 грн./кв. м);
- при калькулюванні послуг товариством застосовується плановий метод з розрахунку на плановий період (один рік). Вартість тарифу на послуги включає загальновиробничі, загальногосподарські витрати, єдиний податок, суму прибутку. Для формування калькуляції загальновиробничі витрати поділяються на прямі і непрямі;
- за 2017 рік значну частку доходу (77%) товариство отримало від надання в оренду торговельних місць під розташування малих архітектурних форм;
- на вимогу відділення надати детальну розшифровку всіх статей витрат, закладених у калькуляцію орендної плати за торговельне місце під розташування МАФ, товариство інформації не надало;
- до витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу, що задіяні безпосередньо при наданні послуг з утримання торговельних місць, слід віднести плановий фонд заробітної плати контролерів (2 штатних осіб), двірників (4 штатних осіб);
- відповідно до штатного розпису товариства з 01.01.2018 річний фонд оплати праці контролерів та двірників складає 269 грн. 00 коп. В плановій калькуляції орендної подати за торговельне місце під розташування МАФ на 2018 рік витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу закладено в сумі 291,5 тис. грн., що на 8,4% більше, ніж передбачено штатним розписом;
- товариством надаються і інші послуги, при наданні яких безпосередньо задіяні контролери, двірники та, відповідно, частину заробітної плати яких необхідно відносити до розрахунків вартості даних послуг;
- територіальним відділенням АМК надано рекомендації від 26.07.2018 № 5 з метою припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при калькулюванні вартості оренди торговельного місця під розміщення МАФ на 2018 рік товариством враховано 77% планового річного фонду оплати праці контролерів (2 штатних од.), двірника (1 штатних од.) та 100% річного фонду оплати праці двірників (3 штатних од.);
- плановий на 2018 рік фонд оплати праці працівників згідно розрахунків товариства включає посадові оклади, оздоровчі (80% окладу), премії та індексації заробітної плати (15,8% до посадових окладів);
- внутрішні документи, якими врегульовано питання нарахування додаткових виплат працівникам товариства (премій, надбавок, виплат на оздоровлення, тощо), встановлення премій працівникам товариства територіальному відділенню не надано;
- за 2018 рік витрати на заробітну плату персоналу складали 347 520 грн. 40 коп., в той час як передбачались в сумі 368 000 грн 00 коп, тобто фактично заробітна плата технічним службовцям (контролери, касири) та робітникам (електрик, двірник) була меншою від передбачуваної штатним розписом на 2018 рік на 5,6%, що є підставою вважати, що фактично додаткові виплати обслуговуючого персоналу протягом 2018 року товариством не нараховувались, окрім посадових окладів, передбачених штатним розписом;
- стаття витрат "оплата праці обслуговуючого персоналу" в плановій калькуляції орендної плати за торговельне місце під розміщення МАФ на 2018 рік є завищеною та економічно необґрунтованою;
- витрати на зовнішнє освітлення, витрати електроенергії у внутрішніх мережах у плановій калькуляції орендної плати за торговельне місце під розміщення МАФ розраховані товариством на 2018 рік - 82,0 тис. грн. При цьому фактично за 2017 рік такі витрати товариства склали 65,9 тис. грн за фактично спожитих 28539 кВт;
- витрати на вуличне освітлення у 100% розмірі вносяться до розрахунків орендної плати за торговельне місце під розташування МАФ та не відносяться до розрахунків вартості інших послуг ринку. В той час частину нерухомого майна та орендованих земельних ділянок товариство здає в оренду СТ "Ковельський ринок" та СТ "Ковельський центральний ринок" для надання останніми послуг ринку;
- товариство, як орендодавець об'єктів нерухомості та торговельних площ на території Привокзального та Центрального ринків, на підставі чинного договору із Ковельською філією ПАТ "Волиньобленерго" здійснює розрахунки за спожиту електроенергію виключно по ринку "Привокзальний", на території якого здійснюють господарську діяльність ТОВ "Ковельський госпрозрахунковий ринок", СТ "Ковельський центральний ринок", СТ "Ковельський ринок".
- витрати на вуличне освітлення, витрати електроенергії у внутрішніх мережах, що включені до планового розрахунку орендної плати за торговельне місце під розташування МАФ на 2018 рік, є необґрунтованими;
- загальногосподарські витрати у плановій калькуляції орендної плати торговельного місця під розташування МАФ на 2018 рік закладено в сумі 2365,5 тис. грн, що становить 69% загальних планових витрат;
- розшифровки планових загальногосподарських (інших загальновиробничих і адміністративних) витрат при калькулюванні вартості послуг на 2018 рік товариство не надало;
- в орендну плату за торговельне місце під розміщення МАФ включаються витрати на оренду земельних ділянок комунальної власності в сумі 1 262 270,60 грн;
- із загальних витрат на електроенергію, які акумулюються на рахунку 91 "загальновиробничі витрати" (за 2017 рік фактичні витрати на електроенергію склали 422 177,4 грн, за 2018 рік - 541 228,5 грн.), в цілому 84,4% таких витрат товариству відшкодовується підприємцями та орендарями торговельних площ та об'єктів нерухомості, зокрема СТ "Ковельський центральний ринок";
- докази виключення цих витрат при калькулюванні розміру орендної плати не надані;
- прямі договори про надання послуг водопостачання та водовідведення СТ "Ковельський ринок", СТ "Ковельський центральний ринок" із Ковельським УВКГ "Ковельводоканал" впродовж 2017-2018 років та на 2019 рік не укладались. Договірні відносини існували лише між Ковельським УВКГ "Ковельводоканал" та Товариством;
- разом з тим, згідно договорів оренди, укладених товариством і СТ "Ковельський ринок", ТОВ "Ковельський привокзальний ринок" вартість спожитих комунальних та інших послуг відшкодовується орендарями у сумі фактичних затрат за діючими цінами і тарифами у 10-денний строк після отримання відповідних розрахунків;
- згідно пояснень товариства, витрати по комунальних послугах, що відшкодовують підприємці, СТ "Ковельський Центральний ринок", СТ "Ковельський ринок" із загальногосподарських витрат, витрат при розрахунку орендної плати за торговельне місце по ТОВ "Ковельський госпрозрахунковий ринок" були виключені, проте докази на підтвердження не надані;
- відсутність детальних розшифровок загальногосподарських витрат, зокрема витрат в плановій калькуляції орендної плати за торговельне місце під розміщення МАФ, відсутність калькуляцій на інші платні послуги, що надаються товариством, а також розрахунків орендної плати, що сплачуються СТ "Ковельський ринок", СТ "Ковельський Центральний ринок" за оренду торговельних площ та об'єктів нерухомого майна, свідчить про економічну необґрунтованість вартості послуг, що надаються товариством;
- встановлений товариством з 01.01.2018 розмір орендної плати за торговельне місце під розміщення малих архітектурних форм (МАФ) є економічно необґрунтованим;
- під час розгляду справи до територіального відділення надійшла колективна заява від підприємців від 14.01.2019 щодо неправомірних дій товариства у вигляді встановлення з 01.01.2019 економічно необґрунтованого розміру орендної плати за торговельне місце під розміщення МАФ у розмірі 75,0 грн./кв. м за місяць торгівлі;
- при плануванні вартості орендної плати за торговельне місце під розміщення МАФ на 2019 рік, практично усі складові витрати порівняно з 2018 роком зменшено за рахунок зменшення на 848 кв. м (передано в оренду ТОВ "Ковельський привокзальний ринок") у 2019 році площі, зайнятої під МАФ, що надається товариством в оренду підприємцям, вартість одного квадратного метра торговельного місця зросла на 7,1% (із 70 грн. до 75 грн.);
- детального розшифрування загальногосподарських (інших загальновиробничих і адміністративних) витрат, закладених у калькуляцію орендної плати за торговельне місце під розміщення МАФ на 2019 рік товариством не надано;
- згідно листа товариства оскільки державне регулювання цін на послуги ринків, а також оренду торговельних приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих і непродовольчих товарів не здійснюється, відповідно розмір орендної плати у договорах оренди на території ринків на 2018 і 2019 роки встановлено за згодою сторін;
- економічні розрахунки орендної плати на 2019 рік за торговельні площі, які надаються в оренду на підставі договорів оренди торговельних площ та приміщень СТ "Ковельський ринок", ТОВ "Ковельський привокзальний ринок", СТ "Ковельський центральний ринок", відсутні;
- плановий розрахунок орендної плати за торговельне місце під розміщення МАФ на 2019 рік здійснений аналогічно плановому у 2018 році, без належного економічного обґрунтування загальногосподарських витрат, є економічно необґрунтованим;
- враховуючи те, що становище товариства протягом 2018 року та І півріччя 2019 року було монопольним, даний суб'єкт господарювання мав змогу встановити та застосувати необґрунтовано завищені тарифи на власні послуги, що було б неможливим при наявності значної конкуренції на ринку;
- в ході проведення досліджень територіальним відділенням використано інформацію, отриману від виконавчого комітету Ковельської міської ради, а також інформацію, надану безпосередньо товариством;
- фактичні дані, надані товариством у запереченні, лише підтверджують висновки територіального відділення про завищення запланованого на 2018 рік річного фонду оплати праці на 10,9%, та дає підстави вважати, що додаткові виплати були виплачені не в повному обсязі.
Частина перша статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":
- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Господарський процесуальний кодекс України:
частина четверта статті 236:
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
частина друга статті 287:
- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу;
частина третя статті 310:
- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;
пункт 5 частини першої статті 296:
- суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб'єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Господарські суди у розгляді цієї категорії справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19.
Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.
Товариство звертаючись з касаційною скаргою зазначило, що підставою такого оскарження є застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №3-113гс11 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.05.2012 у справі №К9991/40323/11, щодо правильного визначення товарних меж територіальним відділенням АМК.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №3007/11(абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 28.04.2020 у справі № 554/6777/17, від 16.09.2020 у справі №450/1726/16-ц, ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин) у конкретній справі.
У справі, що розглядається предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення АМК, яким визнано, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі на ринку в межах міста Ковеля за результатами діяльності 2018 року монопольне (домінуюче) становище із часткою 99,8% займав єдиний суб'єкт господарювання у складі Товариства, споживчого товариства "Ковельський ринок" (далі - СТ "Ковельський ринок"), споживчого товариства "Ковельський центральний ринок" (далі - СТ "Ковельський центральний ринок"); протягом І півріччя 2019 року на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі на ринку в межах міста Ковеля монопольне (домінуюче) становище із часткою 99,9% займав єдиний суб'єкт господарювання у складі Товариства, СТ "Ковельський ринок", СТ "Ковельський центральний ринок" та товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельський привокзальний ринок" (далі - ТОВ "Ковельський привокзальний ринок"). Визнано, що дії Товариства, які полягають у встановленні з 01.01.2018 та з 01.01.2019 економічно необґрунтованого розміру орендної плати за торговельне місце під розташування малих архітектурних форм на ринках, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 2 статті 50, пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами на ринках, в межах міста Ковеля, у вигляді встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Накладено на Товариство штраф в сумі 68000,00 грн. Визначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання Рішення АМК.
Натомість у справі №3-113гс11 на правові висновки Верховного Суду України в якій посилався скаржник в обґрунтування наявності підстави для подання касаційної скарги, предметами спору є, зокрема, звільнення та повернення торговельної площі на пішохідно-торговій зоні між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука у місті Луцьку, яку було отримано на підставі угоди про надання в користування торгових площ від 21.05.2008.
Тобто ці справи різняться, відповідно, і за суб'єктним складом сторін спірних правовідносин, і за складом учасників таких правовідносин, і за з'ясованою попередніми судовими інстанціями фактично-доказовою базою у справах (обставинами останніх та зібраними в них доказами), тобто за істотними правовими ознаками.
Тому правовідносини в зазначеній скаржником справі, з одного боку, і в даній справі - з іншого не є подібними, а доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції відповідних висновків Верховного Суду України не знаходять підтвердження.
Водночас Суд не бере до уваги й посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог про неврахування судами правової позиції викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/40323/11, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як ухвала Вищого адміністративного суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційний господарський суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
За наведених обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 903/274/20.
У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтею 234, статтею 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський госпрозрахунковий ринок" на рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 903/274/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя Т. Малашенкова