29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"30" листопада 2020 р. Справа № 924/484/20
м.Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Олійницької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області с.Олійники Теофіпольського району Хмельницької області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" смт Теофіполь Хмельницької області
2. Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області смт Теофіполь Хмельницької області
про 1. Визнання незаконним та скасування розпорядження Теофіпольської райдержадміністрації від 31.07.2014 №131/2014-р;
2. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:015:0119;
3. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:015:0118;
4. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:014:0019
Представники сторін:
прокурор: Гончар І.О. - діє на підставі службового посвідчення № 051212 від 16.10.2018
позивач: не з'явився
відповідачі: не з'явилися
Рішення проголошується 30.11.2020, оскільки в судовому засіданні 02.11.2020 та 18.11.2020 оголошувалась перерва.
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До господарського суду Хмельницької області 22.04.2020 надійшла позовна заява заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Олійницької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", 2. Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області про 1. Визнання незаконним та скасування розпорядження Теофіпольської райдержадміністрації від 31.07.2014 №131/2014-р; 2. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:015:0119; 3. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:015:0118; 4. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:014:0019. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серія ХМ № 027, виданого селянській спілці "Перемога" відповідно до рішення Олійницької сільської ради від 26.05.1995, у колективну власність передано 819 га землі. Згідно з рішенням Олійницької сільської ради від 28.12.1999 № 37 "Про затвердження організації території та відведення земельних часток (паїв) і передачу у приватну власність співвласника ТОВ "Перемога" затверджено проект організації території та відведення земельних часток (паїв) в натурі, а саме: загальна площа земель переданих у приватну власність складає 611,79 га, у тому числі ріллі 611,79 га; загальна площа земель, переданих у спільну власність згідно державного акта на право колективної власності на землю складає 207,21 га, з них: ріллі - 38,87 га, багаторічних насаджень-13,30 га, сіножатей 111,27 га, пасовищ - 32 га, шляхів 14,77 га, інших угідь - 26,30 га. Прокурор зазначає, що в ході вивчення, відповідно до проведеної перевірки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:014:0019, 6824785300:04:015:0118, 6824785300:04:015:0119, які передано в оренду ТОВ "Україна 2001", не були включені до площі ріллі, яка підлягала розподілу між власниками земельних часток (паїв) та не входили у землі, що підлягали паюванню, згідно з технічною документацією. Вказані земельні ділянки відносяться до малопродуктивних земель, які були виключені з єдиних масивів, що паювалися, і не належать до невитребуваних (нерозподілених) паїв. З огляду на викладене, дані земельні ділянки не є невитребуваними чи нерозподіленими земельними ділянками в розумінні ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Таким чином, голова Теофіпольської райдержадміністрації при прийнятті розпорядження про передачу в оренду ТОВ "Україна 2001" земельних ділянок з кадастровими номерами 6824785300:04:014:0019, 6824785300:04:015:0118 та 6824785300:04:015:0119 порушив вимоги ст.ст. 116, 134 Земельного кодексу України. Вказані порушення підтверджуються інформацією Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.08.2019 №10-22-0.4-5018/2-19 про результати перевірки законності розпорядження та укладених договорів оренди землі, а також технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право приватної власності членам ТОВ "Перемога". Прокурор зазначає, що Теофіпольська райдержадміністрація при прийнятті оспорюваного розпорядження та укладення договорів оренди із ТОВ "Україна 2001" перевищила свої повноваження та в порушення вимог Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розпорядилася земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, так як була виключена із площ земельних ділянок, що підлягали розподілу, як малопродуктивна, враховуючи положення ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Тому підлягають визнанню недійсними також договори оренди земельних ділянок, укладені між відповідачами 01.08.2014. Враховуючи, що Олійницькою сільською радою самостійно заходи щодо усунення вказаних порушень у судовому порядку упродовж тривалого часу не вживались, то прокурор, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі сільської ради. Крім того, прокурор просить визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовом в інтересах Олійницької сільської ради до Теофіпольської райдержадміністрації, ТОВ "Україна 2001" та поновити даний строк. Вказує, що днем виявлення прокурором порушень слід вважати день отримання прокуратурою Хмельницької області інформації ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.08.2019 року №10-22-0.4-5018/2-19 про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті розпорядження головою Теофіпольської райдержадміністрації від 31.07.2014 та укладенні договорів оренди з відповідачем. Вказану інформацію Держгеокадастром отримано 28.08.2019. Прокурор вказує, що Старокостянтинівською місцевою прокуратурою до моменту перевірки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області раніше не було відомо про порушення законодавства при винесенні розпорядження головою Теофіпольської райдержадміністрації від 31.07.2014 №131/2014-р "Про передачу в оренду ТОВ "Україна 2001" та укладені оспорюваних договорів, що свідчить про поважність причин не вжиття прокуратурою заходів відповідного реагування для усунення вищевказаних порушень законодавства.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.04.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 12.05.2020, після усунення недоліків поданої заяви, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/484/20 та зупинено провадження до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 (з опублікуванням повного тексту постанови в означеній справі).
Ухвалою суду від 03.08.2020 поновлено провадження у справі № 924/484/20 та призначено підготовче засідання на 12:30 год. 27 серпня 2020 року.
Відповідно до протокольної ухвали від 27.08.2020 підготовче засідання відкладено на 16.09.2020.
Ухвалою суду від 16.09.2020 відкладено підготовче засідання у справі №924/484/20 на 28.09.2020.
В підготовчому засіданні 28.09.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №924/484/20 на тридцять днів та відклав підготовче засідання у справі на 09:30 год. 12.10.2020, інформацію про що занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 12.10.2020 закрито підготовче провадження у справі №924/484/20 та призначено справу №924/484/20 до судового розгляду по суті на 10:00 год. "02" листопада 2020 року.
В судовому засіданні 02.11.2020 суд поновив відповідачу 1 встановлений законом строк для подання доказів та прийняв подані докази до розгляду. Також суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10:30 год. 18 листопада 2020 року, інформацію про що занесено до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні 18.11.2020 суд оголосив перерву до 9:30 год. 30.11.2020, інформацію про що занесено до проколу судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні 30.11.2020 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач в судове засідання 30.11.2020 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, письмової позиції не подав. Про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи судові повістки.
Відповідач 1 в судове засідання 30.11.2020 не з'явився, причин неявки суду не повідомив. 18.11.2020 подав до суду заяву про сплив позовної давності, згідно якої вказав, що позовну заяву у цій справі складено 17.04.2020, тобто через 5 років та 8 місяців від дня прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення спірних договорів. За умовами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить 3 роки. Перебіг позовної давності встановлюється від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У позовній заяві прокурор таким днем визначив 28.08.2019, тобто день отримання інформації від Головного управління Держгеокадастру. Але така інформація була отримана у відповідь на лист Старокостянтинівської місцевої прокуратури від 19.07.2019. Отже, як вказує відповідач 1, в матеріалах справи взагалі та в позовній заяві зокрема відсутні докази, які б свідчили про наявність об'єктивних обставин, які унеможливили подання відповідного запиту прокуратури ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до спливу строку позовної давності. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність обставин щодо зупинення або переривання строків позовної давності для звернення із позовом в цій справі. Таким чином, як зазначає відповідач 1, органами прокуратури не наведено поважність причин пропуску позовної давності в частині обмеження можливостей прокуратури щодо направлення відповідного запиту до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до 01.08.2017. З огляду на викладене, відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог через відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності.
Крім того, 18.11.2020 представник відповідача 1 подав заяву про закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги зводяться до визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, які сторони договору уже розірвали і право оренди за якими вже не існує, тобто правовідносини сторін за цими договорами припинено. Тому з врахуванням вказаного, інтереси держави в особі Олійницької сільської ради не будуть поновлені, оскільки права та інтереси ради вже не порушуються. Із вказаних підстав вважає, що провадження у справі має бути закрито за відсутності предмета спору.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи без участі представника. Також відповідач вказував у поданому клопотанні від 22.09.2020, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018, який набрав чинності з 01.01.2019, районні державні адміністрації втратили право приймати рішення (розпорядження) щодо виділення в натурі земельних ділянок за межами населених пунктів та позбавлені повноважень у сфері управління земельними ресурсами, а сільські, селищні ради набули цих повноважень. Тому відповідач 2 просить визнати Теофіпольську районну державну адміністрацію неналежним відповідачем по справі.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серія ХМ 027 від 01.12.1995, виданого Олійницькою сільською рада Теофіпольського району, Селянській спілці "Перемога" с. Колки було передано у колективну власність 819,0 га землі згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішенням 7 сесії Олійницької сільської ради 23 скликання від 23.12.1999 №37 "Про затвердження проекту організації території та відведення земельних часток (паїв) і передачу у приватну власність співвласникам ТОВ "Перемога" визначено в результаті уточнення земель колективної власності при проведенні горизонтальної зйомки прийняти до поділу на земельні частки (паї) 656,43 га, затверджено проект організації території та відведення земельних часток (паїв) в натурі, а саме: загальна площа земель переданих у приватну власність громадянам складає 611,79 га, у тому числі ріллі 611,79 га; загальна площа земель, переданих у спільну власність згідно Державного акту на право колективної власності на землю складає 207,21 га, з них: ріллі - 38,87 га, багаторічних насаджень - 13,30 га, сіножатей - 111,27 га, пасовищ - 32 га, шляхів 14,77 га, інших угідь - 26,30 га. Вирішено передати у приватну власність для товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки співвласникам ТОВ "Перемога".
Згідно з розпорядженням Теофіпольської районної державної адміністрації №131/2014-р від 31.07.2014 передано в оренду ТОВ "Україна 2001" 345,2423 га земельних ділянок із нерозділених (не витребуваних) земель, які підлягали розподілу між власниками земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів: Базалійської селищної ради - 74,7868 га, Волице - Полівської сільської ради - 12,5000 га, Воронівецької сільської ради - 109,7277 га, Карабіївської сільської ради - 82,1727 га та Олійницької сільської ради - 66,0551 га (згідно з додатком) на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельні ділянки, з орендною платою в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земель.
Перелік земельних ділянок, які передаються в оренду ТОВ "Україна 2001" згідно технічних документацій визначений в додатку №1 до вказаного розпорядження. Зокрема, в оренду передано земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:014:0019 площею 12,9189 га, 6824785300:04:015:0118 площею 37,8282 га та 6824785300:04:015:0119 площею 11,6654 га, що розташовані на території Олійницької сільської ради.
На підставі вищевказаного розпорядження 01.08.2014 між Теофіпольською районною державною адміністрацією Хмельницької області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (далі - орендар) укладено договори оренди землі №26, №27 та №28 (далі - договори), згідно з п. 1 яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення із нерозподілених (не витребуваних) земель, які знаходяться на території Олійницької сільської ради Теофіпольського району.
Відповідно до п. 2 вказаних договорів в оренду здаються земельні ділянки з кадастровими номерами, а саме: 6824785300:04:015:0119 загальною площею 11,6654 га, у тому числі сіножаті 11,6654 га (договір №26), 6824785300:04:015:0118 загальною площею 37,8282 га, у тому числі сіножаті 37,8282 га (договір №27) та 6824785300:04:014:0019 загальною площею 12,9189 га, у тому числі сіножаті 12,9189 га (договір №28).
За умовами п. 8 договорів, вони укладені на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельні ділянки.
Згідно з п.п. 15, 16 договорів земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення.
Договори підписані та скріплені відтисками печаток сторін.
Між сторонами підписані акти приймання - передачі об'єкта оренди від 01.08.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119 загальною площею 11,6654 га, у тому числі сіножаті 11,6654 га., 6824785300:04:015:0118 загальною площею 37,8282 га, у тому числі сіножаті 37,8282 га. та 6824785300:04:014:0019 загальною площею 12,9189 га, у тому числі сіножаті 12,9189 га., які розташовані на території Олійницької сільської ради.
Матеріали справи містять також акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 01.08.2014, кадастрові плани та схеми розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119, 6824785300:04:015:0118 та 6824785300:04:014:0019.
Відповідно до інформаційних довідок № 207009492 від 16.04.2020, № 207009584 від 16.04.2020 та № 207009385 від 16.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 18.12.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0118 загальною площею 37,8282 га, 6824785300:04:015:0119 загальною площею 11,6654 га та 6824785300:04:014:0019 загальною площею 12,9189 га на підставі договорів оренди від 01.08.2014. Строк дії: до моменту реєстрації (посвідчення) їх власниками права власності на земельні ділянки, але не довше ніж до 31 грудня 2025 року.
Керівник Старокостянтинівської місцевої прокуратури звернувся із листом № 90-4806вих-19 від 19.07.2019 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому повідомив, що прокуратурою вивчається питання законності розпорядження голови Теофіпольської райдержадміністрації №131/2014-р від 31.07.2014 із огляду на площу переданих в оренду земельних ділянок, наявні обґрунтовані сумніви щодо їх правового статусу як земельних ділянок невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв). Прокурор зазначив, що в даному разі можливий факт порушення вимог земельного законодавства при укладенні договорів оренди землі, зокрема земельних ділянок із кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119, 6824785300:04:015:0118 та 6824785300:04:014:0019. Тому просив вирішити питання вжиття ГУ Держгеокадастру в області заходів до фіксації та усунення порушень норм закону.
Листом № 10-22-0.4-5018/2-19 від 22.08.2019 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило прокуратуру, що документальною перевіркою встановлено, що Теофіпольською РДА при прийнятті розпорядження №131/2014-р від 31.07.2014 в частині надання в оренду ТОВ "Україна 2001" земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119 загальною площею 11,6654 га, 6824785300:04:015:0118 загальною площею 37,8282 га та 6824785300:04:014:0019 загальною площею 12,9189 га, що розташовані на території Олійницької сільської ради, порушено вимоги ст.ст. 7, 9, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а також вимоги ст. 17 Земельного кодексу України, оскільки вищезазначені земельні ділянки згідно інформації, наданої Олійницькою сільською радою, відносяться до малопродуктивних земель, які були виключені з єдиних масивів, що паювалися і не належать до невитребуваних (нерозподілених) паїв.
В подальшому заступник керівника місцевої прокуратури звертався із листами № 34-90-376вих-19 від 01.10.2019 та № 34-90-1490вих-19 від 26.11.2019 до Олійницької сільської ради, в яких повідомляв, що згідно з отриманою інформацією земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119, 6824785300:04:015:0118 та 6824785300:04:014:0019, які передані в оренду ТОВ "Україна 2001" не є невитребуваними земельними ділянками в розумінні ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", тому вказані ділянки згідно з ст. 134 Земельного кодексу України підлягали продажу окремими лотами на конкурентних засадах. З огляду на вказане прокурор просив повідомити, чи вживалися та чи вживаються Олійницькою сільською радою заходи судового захисту інтересів територіальної громади щодо визнання незаконними та скасування розпорядження голови Теофіпольської районної державної адміністрації та визнання недійсними договорів оренди.
На вказані листи Олійницька сільська рада надала відповіді: листом №224 від 18.10.2019 повідомила, що сільська рада направила запит у Теофіпольський земельний відділ з метою з'ясування усіх обставин справи для подальшого вжиття заходів, та листом №61 від 10.02.2020 повідомила про відсутність у бюджеті сільської ради коштів на судовий процес, у зв'язку із чим сільська рада відмовилася від подання позову у суд.
В зв'язку із вказаним, 16.04.2020 заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Олійницьку сільську раду листом №34-2313вих-20 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Олійницької сільської ради шляхом пред'явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання незаконним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 31.07.2014 № 131/2014-р, визнання недійсними договорів оренди землі.
Також матеріали справи містять супровідний лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №10-22-0.43-2031/2-20 від 09.04.2020, додатками до якого оформлено графічні матеріали із схематичним розташуванням спірних земельних ділянок в державному акті на право колективної власності та проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) співвласників ТОВ "Перемога" с. Колки Олійницької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області.
Під час розгляду справи №924/484/20 до матеріалів справи долучені угоди від 04.08.2020 про розірвання договорів оренди землі від 01.08.2014, у відповідності до яких Олійницька сільська рада (орендодавець) та ТОВ "Україна 2001" (орендар) дійшли згоди розірвати договори оренди від 01.08.2014, за умовами яких передано в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119 загальною площею 11,6654 га, 6824785300:04:015:0118 загальною площею 37,8282 га та 6824785300:04:014:0019 загальною площею 12,9189 га, а також витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.08.2020, згідно з якими 04.08.2020 проведена державна реєстрація припинення права оренди вищевказаних земельних ділянок на підставі рішення Олійницької сільської ради №4 від 30.06.2020 та угод про розірвання договорів оренди від 04.08.2020.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд приймає до уваги наступне:
Згідно з ч.3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах(ч.4 ст. 53 ГПК України).
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Звертаючись до відповідного суб'єкта владних повноважень до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).
У даній справі заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Олійницької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" та Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження Теофіпольської райдержадміністрації від 31.07.2014 №131/2014-р та визнання недійсними договорів оренди землі від 01.08.2014, оскільки Олійницька сільська рада не вживала заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.
Суд зазначає, що відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Правовідносини, пов'язані з наданням у користування земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.
Частиною 1 ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018№ 2498-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019, доповнено розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 21 наступного змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".
Таким чином, з 01 січня 2019 року розпорядником землі, яка відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серія ХМ 027 від 01.12.1995 знаходилась у колективній власності Селянської спілки "Перемога" с. Колки, крім земельних ділянок, які станом на 01.01.2019 перебували у приватній власності, є Олійницька сільська рада Теофіпольського району Хмельницької області.
Суд встановив, що заступник керівника місцевої прокуратури звертався до Олійницької сільської ради із листами № 34-90-376вих-19 від 01.10.2019 та № 34-90-1490вих-19 від 26.11.2019, в яких повідомляв, що згідно отриманої від ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області інформації земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119, 6824785300:04:015:0118 та 6824785300:04:014:0019, які передані в оренду ТОВ "Україна 2001", не є невитребуваними земельними ділянками в розумінні ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", тому вказані ділянки згідно з ст. 134 Земельного кодексу України підлягали продажу окремими лотами на конкурентних засадах. З вказаних підстав прокурор просив повідомити, чи вживалися та чи вживаються Олійницькою сільською радою заходи судового захисту інтересів територіальної громади щодо визнання незаконними та скасування розпорядження голови Теофіпольської районної державної адміністрації та визнання недійсними договорів оренди.
На вказані листи Олійницька сільська рада надала відповіді: листом №224 від 18.10.2019 повідомила, що сільська рада направила запит у Теофіпольський земельний відділ з метою з'ясування усіх обставин справи для подальшого вжиття заходів, та листом №61 від 10.02.2020 повідомила про відсутність у бюджеті сільської ради коштів на судовий процес, у зв'язку із чим сільська рада відмовилася від подання позову у суд.
Оскільки Олійницька сільська рада протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, 16.04.2020 заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Олійницьку сільську раду листом №34-2313вих-20 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Олійницької сільської ради шляхом пред'явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання незаконним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 31.07.2014 № 131/2014-р, визнання недійсними договорів оренди землі.
Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Олійницької сільської ради.
Відповідно до положень ст. 2 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частиною 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розпорядженням Теофіпольської районної державної адміністрації №131/2014-р від 31.07.2014 передано в оренду ТОВ "Україна 2001" 345,2423 га земельних ділянок із нерозділених (не витребуваних) земель, які підлягали розподілу між власниками земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів, у тому числі Олійницької сільської ради площею 66,0551 га на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельні ділянки, з орендною платою в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з додатком №1 до вказаного розпорядження (Перелік земельних ділянок, які передаються в оренду ТзОВ "Україна 2001" згідно технічних документацій) в оренду передано у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:014:0019 площею 12,9189 га, 6824785300:04:015:0118 площею 37,8282 га та 6824785300:04:015:0119 площею 11,6654 га, що розташовані на території Олійницької сільської ради.
Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 № 720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (тут і надалі Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Згідно з ст.ст. 3, 5 вищевказаного Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень.
Статтею 9 даного Закону визначено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
Пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Суд приймає до уваги, що згідно з наявним в матеріалах справи листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.4-5018/2-19 від 22.08.2019, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119 площею 11,6654 га, 6824785300:04:015:0118 площею 37,8282 га та 6824785300:04:014:0019 площею 12,9189 га, що розташовані на території Олійницької сільської ради Теофіпольського району, відносяться до малопродуктивних земель, які були виключені з єдиних масивів, що паювалися, і не належать до невитребуваних (нерозподілених) паїв.
Вказане також підтверджується рішенням Олійницької сільської ради від 23.12.1999 №37 "Про затвердження проекту організації території та відведення земельних часток (паїв) і передачу у приватну власність співвласникам ТОВ "Перемога", згідно з яким до поділу на земельні частки (паї) було прийнято лише 656,43 га землі із 819 га, переданих у колективну власність згідно з державним актом від 01.12.1995, та наданими ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області графічними матеріалами із схематичним розташуванням спірних земельних ділянок в державному акті на право колективної власності та проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) співвласників ТОВ "Перемога" с. Колки Олійницької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, з яких вбачається, що спірні земельні ділянки не належали до невитребуваних (нерозподілених) паїв.
Також суд враховує, що під час судового розгляду даної справи відповідачами не надано в матеріали справи будь-яких доказів, які б спростовували вищевикладені обставини та свідчили б про те, що спірні земельні ділянки є невитребуваними земельними частками (паями).
Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
У ст. 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Зважаючи на викладене, розпорядження Теофіпольської районної державної адміністрації №131/2014-р від 31.07.2014 в частині передачі в оренду ТОВ "Україна 2001" земельних ділянок на території Олійницької сільської ради з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119, 6824785300:04:015:0118 та 6824785300:04:014:0019 було прийнято з перевищенням повноважень адміністрації та з порушенням вимог Земельного кодексу України, ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки остання розпорядилася земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які не були віднесені до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок. Тому вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Теофіпольської райдержадміністрації від 31.07.2014 №131/2014-р є обґрунтованою.
Доводи відповідача 2 з приводу того, що останній не є належним відповідачем по справі, оскільки з 01.01.2019 районні державні адміністрації втратили право приймати рішення (розпорядження) щодо виділення в натурі земельних ділянок за межами населених пунктів та позбавлені повноважень у сфері управління земельними ресурсами, суд до уваги не приймає з огляду на те, що предметом спору є розпорядження голови Теофіпольської райдержадміністрації від 31.07.2014 та договори оренди від 01.08.2014, які укладались саме адміністрацією.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,6 статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Суд встановив, що на підставі розпорядження Теофіпольської районної державної адміністрації від №131/2014-р від 31.07.2014 між Теофіпольською районною державною адміністрацією Хмельницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" укладені договори оренди землі №26, №27 та №28 від 01.08.2014, відповідно до яких в оренду передані земельні ділянки з кадастровими номерами 6824785300:04:015:0119, 6824785300:04:015:0118 та 6824785300:04:014:0019.
Згідно з укладеними між Олійницькою сільською рада та ТОВ "Україна 2001" угодами від 04.08.2020 сторони дійшли згоди розірвати вищевказані договори оренди. Відповідно до витягів від 07.08.2020з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 04.08.2020 проведена державна реєстрація припинення права оренди ТОВ "Україна 2001" вищевказаних земельних ділянок на підставі рішення Олійницької сільської ради №4 від 30.06.2020 та угод про розірвання договорів оренди від 04.08.2020.
Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За таких обставин, оскільки предметом спору у даній справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.
Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, в якій Велика Палата відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі №918/144/15, зазначивши, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.
Таким чином, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі №924/484/20 та задоволення клопотання заступника керівника місцевої прокуратури про повернення судового збору від 10.08.2020.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 вищевказаного Закону).
Зважаючи на те, що Теофіпольська районна державна адміністрація не мала повноважень виступати орендодавцем спірних земельних ділянок, то договори оренди землі від 01.08.2014 були укладені з порушенням приписів ст. 19 Конституції України, ст.203 ЦК України, ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст.ст. 122, 124, 134 Земельного кодексу України. Тому позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі від 01.08.2014, укладених між Теофіпольською райдержадміністрацією та ТОВ "Україна 2001" є також обґрунтованими.
У той же час відповідач 1 у даній справі подав заяву про застосування позовної давності, в якій вказав про відсутність поважних причин для пропуску строку позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
За загальним правилом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц).
У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018 у справі №362/44/17, зазначивши, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).
Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, наведеного у ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Суд враховує, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991, який був чинним на час прийняття оспорюваного розпорядження та укладення оспорюваних договорів, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
З метою забезпечення належної організації нагляду за додержанням і застосуванням законів та підвищення його ефективності, керуючись статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", Генеральна прокуратура України видала наказ від 07.11.2012 № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів", згідно якого відповідні прокурори зобов'язані були не рідше одного разу на місяць вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Вказаний наказ був скасований лише 31.12.2014 на підставі наказу Генеральної прокуратури № 159.
Враховуючи відповідні повноваженнями органів прокуратури на момент прийняття оспорюваного наказу та укладення оспорюваних договорів, суд дійшов висновку, що прокурор мав можливість довідатись про порушення прав держави. Будь-яких доказів на підтвердження об'єктивної неможливості для здійснення перевірки законності спірних наказів та укладених договорів і звернення до суду в межах позовної давності прокурором не подано та матеріали справи не містять. Тому нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями (наказами) органів виконавчої влади, що було обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призвело до наслідків, визначених ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/2280/16, від №911/3396/14 від 03.12.2019).
Також суд враховує, що обставини пропуску строку позовної давності у даній справі визнає і прокурор, який в позовній заяві зазначає, що строк позовної давності пропущено з поважних причин, тому у позові просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.
Однак доводи прокурора, що про наявність викладених у позові порушень законодавства Старокостянтинівській місцевій прокуратурі стало відомо лише 28.08.2019 після надходження інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області жодним чином не спростовують вищевказаних висновків суду та не можуть вважатись поважною причиною пропуску позовної давності.
Додатково суд приймає до уваги, що позивачу у даній справі - Олійницькій сільській раді було відомо про прийняття спірного розпорядження та укладення оспорюваних договорів ще з 2014 року, оскільки згідно з п. 9 договорів оренди землі від 01.08.2014 Олійницька сільська рада є одержувачем орендної плати. Тому оскільки спірні земельні ділянки знаходяться на території Олійницької сільської ради і рішенням даної ради від 28.12.1999 затверджувався проект організації території та відведення земельних часток (паїв) і передачі їх у приватну власність співвласникам ТОВ "Перемога", то Олійницька сільська рада повинна була, проявивши розумну обачність, знати, що передані в оренду земельні ділянки не є нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками.
При цьому суд зауважує, що зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності (подібна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 та у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 922/597/19).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Саме на позивача (прокурора) покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин.
Виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала права відповідної вимоги, й об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом упродовж позовної давності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц).
У даній справі прокурор та позивач не довели, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності. За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити з підстав спливу позовної давності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору з відповідачів не стягуються, в зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ст.ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Олійницької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області с.Олійники Теофіпольського району Хмельницької області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" смт Теофіполь Хмельницької області, 2. Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області смт Теофіполь Хмельницької області про 1.Визнання незаконним та скасування розпорядження Теофіпольської райдержадміністрації від 31.07.2014 №131/2014-р; 2. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:015:0119; 3. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:015:0118; 4. Визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2014, яким передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6824785300:04:014:0019 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 09.12.2020.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддруковано 6 у примірниках:
1 - до справи,
2 - Старокостянтинівській місцевій прокуратурі (31100, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41),
3- позивачу (30642, Хмельницька обл., Теофіпольський район, с. Олійники, вул. Центральна, 45),
4 - відповідачу 1 (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37в),
5 - відповідачу 2 (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 19),
6 - Хмельницькій обласній прокуратурі (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3).
Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.