29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"01" грудня 2020 р. Справа № 924/336/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький
до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд”, с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Каличівка Чернігівської області та товариства з обмеженою відповідальністю “Форк”, м. Київ
про витребування земельної ділянки
за участю:
прокурора: Веселовська О.П. - прокурор відділу
представників:
позивача: Сторчай Н.П. - провідний спеціаліст відділу представництва
відповідача: не з'явився
третьої особи - Кмитка В.М.: не з'явився
третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Форк": не з'явився
Рішення ухвалюється 01.12.2020, оскільки в судовому засіданні 17.11.2020 оголошувалась перерва.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: керівник Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд”, с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про витребування у відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20717-СГ ОСОБА_1 ; поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20717-СГ ОСОБА_1 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області;
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.04.2020 відкрито провадження у справі №94/336/20; провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №912/2385/18.
Ухвалою суду від 25.08.2020 провадження у справі поновлено; залучено ОСОБА_1 , с. Каличівка Чернігівської області та товариство з обмеженою відповідальністю “Форк”, м. Київ до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; підготовче засідання у справі призначено на 22.09.2020, яке відкладено на 05.10.2020.
Ухвалою суду від 05.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; підготовче засідання у справі відкладено на 20.10.202 та у подальшому на 02.11.2020.
У засіданні 02.11.2020 судом з огляду на відповідність вимогам ст. ст. 14, 46 ГПК України прийнято заяву прокурора (від 02.09.2020) про зміну предмета позову, в якій виклав позовні вимоги в редакції: витребувати у відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20717-СГ ОСОБА_1 .
Ухвалами суду від 02.11.2020 у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд” (від 20.10.2020) про зупинення провадження у справі №924/336/20 відмовлено; закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.11.2020, у якому оголошено перерву на 01.12.2020.
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 вибула з власності держави поза її волею внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання та відчуження ним земельної ділянки ТОВ "Форк". У подальшому ТОВ “Форк” об'єднано спірну земельну ділянку з іншими земельними ділянками і відчужено ТОВ “Агро-Еко-Граунд”. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 182, 317, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 79, 79-1, 116, 118, 121, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 16, 20, 21, 25, 27, 30 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст. ст. 10, 12, 24, 26, 27, 31-1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження”.
Відповідач у відзиві (від 05.10.2020), посилаючись на положення ст. 79-1 Земельного Кодексу України, ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. ст. 4, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заперечив щодо вимог про поновлення запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав, зазначивши про накладення на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:03:003:0165 та 6822484100:03:003:0166 (до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029) арешту у кримінальному провадженні. Вважає, що для скасування речових прав на нерухоме майно належним способом захисту є лише скасування документів, які були підставою для реєстрації речових прав, тобто наказів про передачу земельної ділянки у власність. Звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів щодо відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації припинення речових прав на спірну земельну ділянку. Також вважає, що вимога про витребування земельної ділянки порушує право на мирне володіння майном, а з приводу вимоги про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки, зауважує, що жодним законодавчим актом не передбачено можливості такого поновлення, в тому числі на підставі рішення суду.
Позивач у поясненнях (від 30.10.2020) позовні вимоги прокурора з урахуванням заяви про зміну предмета позову підтримав.
Прокурор у відповіді на відзив (від 28.10.2020), зокрема зауважив, що в даному випадку не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, оскільки витребування у відповідача земельної ділянки відповідає критерію законності. Звертає увагу, що у позові відсутні вимоги, на які вказує відповідач. Стверджує, що накладення арешту на земельні ділянки не становить перешкоди, у разі наявності відповідного рішення суду, у його виконанні.
У доповненні до відзиву (від 16.11.2020) відповідач звернув увагу на критерій ефективності обраного способу захисту, вважаючи, що сама лише вимога про витребування земельної ділянки є неефективним способом захисту та не призведе до необхідних результатів, оскільки нерозривно пов'язана з правом власності та іншими речовими правами на земельну ділянку. Стверджує, що без вимог щодо скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності відповідача на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:03:003:0165 та 6822484100:03:003:0166 не може бути витребувана і сама земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 (передчасна вимога).
У додаткових поясненнях (від 30.11.2020) відповідач, звертаючи увагу на процесуальні питання представництва інтересів держави прокурором, стверджує, що прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в судовому порядку. Зазначив, що Господарський суд Хмельницької області не має права скасовувати арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:03:003:0165 та 6822484100:03:003:0166, накладений у кримінальному провадженні.
Прокурор у поясненнях (від 01.12.2020) з приводу доводів відповідача, викладених у доповненні до відзиву, звернув увагу на те, що скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку для реального поновлення інтересів держави правового значення не має, оскільки прокурором заявлено позовну вимогу про її витребування у відповідача. Зауважив, що у позовній заяві вимоги про скасування записів про реєстрацію прав на земельну ділянку, на які вказує представник відповідача, відсутні. Щодо посилань відповідача на наявність такої підстави для відмови в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно як наявність зареєстрованих обтяжень речових прав, вказав на положення п. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якими відмова з наведеної підстави не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Також зазначив про те, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в його право на мирне володіння майном.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Відповідач представника у судове засідання не направив, причини не повідомив. Про судовий розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень 09.11.2020, 20.11.2020.
Треті особи представників у засідання не направили, пояснень щодо позовних вимог не надали, причини не повідомили. Про судовий розгляд справи, враховуючи положення ч. 6 ст. 242 ГПК України, повідомлені належним чином.
Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
До Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою (від 08.09.2017) звернувся ОСОБА_1 та просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га із зміною виду використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в землі для ведення особистого селянського господарства та передати у власність земельну ділянку, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20717-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:03:003:0029); змінено вид цільового призначення земельної ділянки з «для ведення фермерського господарства» на «для ведення особистого селянського господарства»; надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0029) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (від 21.11.2018) за ОСОБА_1 22.10.2017 на праві приватної власності зареєстровано земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6822455800:03:003:0029 за адресою: Староушицька селищна рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (підстава виникнення права власності - наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20717-СГ). Також довідка містить відомості про реєстрацію вищезазначеної земельної ділянки 25.10.2017 на праві приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Форк» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №4381 від 25.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., та про закриття об'єкта нерухомого майна і погашення права власності 08.11.2017 на підставі об'єднання об'єктів нерухомого майна.
Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (від 25.11.2019 №190131446), 08.11.2017 за ТОВ «Форк» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 36 га кадастровий номер 6822455800:03:003:0160 на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (підстава виникнення права власності - зокрема, заява від 01.11.2017 №4131, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф.). У подальшому, 14.12.2017 право приватної власності на земельну ділянку площею 36 га кадастровий номер 6822455800:03:003:0160 зареєстровано за ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2017 №4926, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф. 03.01.2018 зареєстровано запис про поділ об'єкта нерухомого майна.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.11.2019 №190125971 та від 23.01.2020 №197335461 містить відомості про те, що 03.01.2018 за ТОВ «Агро-Еко-Граунд» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 34 га кадастровий номер 6822455800:03:003:0165 та земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6822455800:03:003:0166 на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (на підставі, зокрема заяви від 15.12.2017 №4985, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф.), зазначено дату державної реєстрації земельних ділянок: 27.12.2017, відділом у Кам'янець-Подільському районі Міськрайонного управління у Кам'янець-Подільському районі та м. Кам'янець-Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Також 23.03.2018 внесено відомості про арешт земельних ділянок на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі №686/4632/18; особа, в інтересах якої встановлено обтяження: Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області.
Рішенням Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 02.04.2019 у справі №676/245/19 задоволено позов Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», про визнання незаконним наказу. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20717-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0029), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Суд у рішенні встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-20717-СГ від 17.10.2017 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0029) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. В подальшому державним реєстратором комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області на підставі вказаного наказу зареєстровано право власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2017 №4381 ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ТзОВ «Форк». Дана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, приєднаних до матеріалів справи. Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області за №10-15460/15-17-сг від 19.08.2017 отримав у приватну власність (право зареєстровано 11.09.2017) земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3221488000:02:004:0238, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Тростинсько-Новоселицької сільської ради Васильківського району Київської області. Тобто на час отримання спірної земельної ділянки в Хмельницькій області (наказ № 22-20717-СГ від 17.10.2017), вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.
Суд дійшов висновку, що при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою ОСОБА_1 надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Отже, земельна ділянка 2 га, кадастровий номер 6822455800:03:003:0029, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.
Рішення містить відмітку про набрання ним законної 07.05.2019.
Згідно з інформацією Відділу у Кам'янець-Подільському районі Міськрайонного управління у Кам'янець-Подільському районі та м. Кам'янець-Подільський Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 26.10.2020 № 2055/419-20-0.171) земельна ділянка за кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі заяви від 11.08.2017 гр. ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки (на підставі розробленого ТОВ "ТЕРРА-М" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам України згідно додатку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 110 га на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району). В подальшому, земельні ділянки, в тому числі і ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029, переведені у архівний шар на підставі заяви ТОВ "Форк" про державну реєстрацію земельної ділянки шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок від 07.11.2017 на підставі розробленої ТОВ "Інститут землеустрою "Право на землю" технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок ТОВ "Форк" для ведення особистого селянського господарства на території Староушицької селищної ради. В результаті об'єднання сформована земельна ділянка площею 36 га із кадастровим номером 6822455800:03:003:0160. Стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0160 здійснено поділ за заявою про державну реєстрацію земельної ділянки шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок від 26.12.2017 на підставі розробленої ФОП Шеремет С.І. технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ТОВ "Агро-Еко-Граунд" для ведення особистого селянського господарства на території Староушицької селищної ради. Шляхом поділу земельної ділянки за кадастровим номером 6822455800:03:003:0160 утворені земельні ділянки з кадастровими номерами: 6822455800:03:003:0165 площею 34,0 га, 6822455800:03:003:0166 площею 2,0 га. Відповідно відомостей про розподіл земель між власниками та користувачами, що вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на ділянки із кадастровими номерами 6822455800:03:003:0165, 6822455800:03:003:0166 зареєстровано право власності ТОВ "Агро-Еко-Граунд" (дата державної реєстрації речового права 03.01.2018).
Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 16.09.2019, в якому повідомив про визнання недійсними наказів Управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб. Разом з тим, земельні ділянки відчужені громадянами на користь юридичних осіб. Просив повідомити про заходи, які вжито Управлінням для захисту державних інтересів у вказаних правовідносинах.
У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 30.09.2019 зазначило, що з огляду на Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, ст. 19 Конституції України та судову практику, чітко не визначено категорію позовів, що пред'являються Держгеокадастром. Крім того, значна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачається на справи, де управління є відповідачем. При цьому зауважило, що строк позовної давності для позовів про витребування земельних ділянок встановлено у три роки.
Заступник керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури у листі до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 11.12.2019), посилаючись на визнання недійсними наказів Управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, звернення до Управління з листом від 16.09.2019 з метою вжиття заходів до повернення земельних ділянок у власність держави, вказуючи на ризик відчуження земельних ділянок, зазначив, що незаконне вибуття з державної власності земельних ділянок призводить до їх поділу, об'єднання з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, що в подальшому унеможливлює всю повноту захисту права власності. Просив повідомити про вжиті управлінням заходи, в тому числі звернення до суду з позовними вимогами з метою повернення в державну власність, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 (рішення суду від 02.03.2019 у справі №676/245/19).
У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 23.12.2019 зазначило, що з огляду на Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, ст. 19 Конституції України та судову практику, чітко не визначено категорію позовів, що пред'являються Держгеокадастром. Крім того, значна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачається на справи, де управління є відповідачем.
У листі (від 21.01.2020) заступник керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді в особі Управління з позовними заявами з метою повернення у державну власність, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутності такого органу.
Частинами третьою - п'ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З матеріалів справи слідує, що заступник керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом (від 11.12.2019), посилаючись на визнання недійсними наказів Управління, якими для ведення особистого селянського господарства неправомірно передано земельні ділянки громадянам, які раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб, вказуючи на ризик відчуження земельних ділянок, незаконне вибуття з державної власності земельних ділянок, що призводить до їх поділу, об'єднання з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, що в подальшому унеможливлює всю повноту захисту права власності, просив повідомити про вжиті Управлінням заходи, в тому числі звернення до суду з позовними вимогами з метою повернення в державну власність, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029.
У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 23.12.2019 повідомило про невизначеність категорії позовів, що пред'являються Держгеокадастром, про витрати коштів, виділених на сплату судового збору, на справи, де управління є відповідачем, зауваживши про трирічний строк позовної давності для позовів про витребування земельних ділянок.
Таким чином, невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів щодо захисту інтересів держави шляхом витребування спірних земельних ділянок в судовому порядку за умови обізнаності Управління про наявність відповідних порушень, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з Управлінням, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з позовом про витребування земельних ділянок на користь держави.
Як убачається з матеріалів справи, позивач з урахуванням обізнаності з порушеннями інтересів держави, на які вказує прокурор, не відреагував на стверджуване порушення, заходів захисту інтересів держави, зокрема, у судовому порядку, не вжив. При цьому, наявності підстав для представництва інтересів держави у суду прокурором позивачем не заперечено, навпаки, висловлено позицію про підтримання заявлених прокурором позовних вимог.
Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.
При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано лист (від 21.01.2020) заступника керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду із відповідним позовом.
Звернувшись до суду з позовом про витребування земельної ділянки у відповідача на користь держави в особі позивача, прокурор посилається не незаконність вибуття земельних ділянок з власності держави та те, що таке вибуття відбулось поза її волею.
За приписами статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб
Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).
У контексті частини третьої статті 16 ГПК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься зокрема віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Стаття 388 ЦК встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
З матеріалів справи убачається, що рішенням Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 02.04.2019 у справі №676/245/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20717-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0029) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. У рішенні суд встановив, що ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Дерземкадастру у Хмельницькій області із заявою надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тобто на час отримання земельної ділянки кадастровий номер 6822455800:03:003:0029 ОСОБА_2 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, а тому земельна ділянка кадастровий номер 6822455800:03:003:0029 вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання. Крім того, вищенаведеним судовим рішенням встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2017 №4381 ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ТзОВ “Форк”. Вказане рішення набрало законної сили 07.05.2019.
Наведені обставини також підтверджуються інформацією Відділу у Кам'янець-Подільському районі Міськрайонного управління у Кам'янець-Подільському районі та м. Кам'янець-Подільський Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 26.10.2020 № 2055/419-20-0.171) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (від 25.11.2019 №190131446, від 25.11.2019 №190125971 та від 23.01.2020 №197335461).
Крім того, з вищенаведених документів слідує, що ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 об'єднана ТОВ «Форк» з раніше сформованими земельними ділянками у земельну ділянку площею 36 га із кадастровим номером 6822455800:03:003:0160, яка була відчужена та зареєстрована за ТОВ “Агро-Еко-Граунд” на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2017. У подальшому ТОВ “Агро-Еко-Граунд” здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0160, за наслідками якого утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0165 площею 34 га, 6822455800:03:003:0166 площею 2 га.
З урахування вищенаведеного, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20717-СГ, визнаного недійсним у судовому порядку рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 02.04.2019 у справі №676/245/19 через його незаконність, суд доходить до висновку, що вказана земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням установленого порядку, волі держави на таке вибуття не було, внаслідок чого право державної власності порушено.
Судом зважаться, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 ).
При цьому формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема відповідно до ст. ст. 387, 388 ЦК України (правова позиція, висловлена у п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).
Судом зважається й на те, що земельна ділянка не перестала існувати у натурі внаслідок її об'єднання в одну земельну ділянку з іншими. За досліджуваних обставин не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об'єднаних ділянок, зокрема, не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо (правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі №6-1213цс16, у постанові ВС від 25.07.2018 у справі 640/8456/16-ц).
Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника, чим спростовуються доводи відповідача про неналежність та неефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави.
З огляду на зазначене, беручи до уваги вищенаведені обставини та норми законодавства, ефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь держави.
При цьому, враховуючи висновки щодо ефективності обраного способу захисту, відсутність серед позовних вимог про поновлення записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав, скасування речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки, відповідні посилання відповідача, в тому числі на необхідність одночасного визнання, зміни чи припинення рішенням речових прав, обтяжень, на відсутність доказів відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації припинення речових прав, є безпідставними та не спростовують вищенаведених висновків суду про можливість витребування земельної ділянки у відповідача.
З огляду на наведене критично оцінюються і посилання відповідача на накладення на земельні ділянки арешту ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі №686/4632/18, оскільки ухвалення рішення у справі, що розглядається, цього арешту не скасовує. При цьому суд зазначає, що наявність (відсутність) арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов'язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки.
Зокрема, за висновками Великої Плати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Крім того, звертається увага на доводи позивача, прокурора про накладення арешту на земельні ділянки у межах кримінального провадження саме з метою унеможливлення подальшого відчуження земельних ділянок та захисту інтересів держави як їх власника.
З приводу аргументів відповідача щодо порушення його прав на мирне володіння майном внаслідок витребування у відповідачів земельних ділянок судом враховується таке.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах “Рисовський проти України” від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), “Кривенький проти України” від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що держава реалізує право власності на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
З огляду на наведене, положення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять “суспільний”, “публічний” інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (позиція Верховного Суду у постанові від 12.11.2020 у справі №487/688/18).
Таким чином, право держави як власника витребувати незаконно, безпідставно відчужені земельні ділянки, які їй належали, визначене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до державної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності на землю. Незаконність вибуття спірних земельних ділянок із державної власності також позбавляє можливості інших осіб на отримання відповідних земельних ділянок у власність чи користування у законний спосіб за умови дотримання передбаченого законодавством порядку.
Одночасно суд вважає за необхідне зауважити, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків (правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц у постанові від 29.05.2019).
Зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у господарському процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам з огляду на те, що останні розпорядилися їхніми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позови, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компетенції. Крім того, суд не мав об'єктивних відомостей, які б могли дозволити оцінити розмір шкоди, заподіяної відповідачам, оскільки майновий тягар, так і тягар розчарування у результаті задоволення позовних вимог і повернення спірної земельної ділянки власникові, може бути належно компенсований відповідачами в іншому судовому процесі.
За таких обставин, результат розгляду судом позову не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищенаведене у сукупності позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Також у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд”, с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Каличівка Чернігівської області та товариства з обмеженою відповідальністю “Форк”, м. Київ про витребування земельної ділянки задовольнити.
Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд”, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, буд. 7 (код 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1 (код 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0029 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20717-СГ ОСОБА_1 .
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд”, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, буд. 7 (код 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 09.12.2020.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 6 прим.: 1 - до справи, 2 - керівнику Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Драгоманова, 11), 3 - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1), 4 - відповідачу (32398, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, 7), 5 - третій особі Кмитку В.М. (Чернігівська область, с. Каличівка, вул. Шевченка, 27-а/12), 6 - третій особі ТОВ “Форк” (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2 “А”). Всім рек. з пов. про вруч.