ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
09 грудня 2020 року м. Херсон Справа № 923/1290/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" про забезпечення позову по справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, ідентифікаційний код 38537759)
до: Приватного підприємства "Щасливе дитинство" (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, ідентифікаційний код 39505838)
про стягнення 1377536 грн. 36 коп.
без участі представників сторін
07.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Щасливе дитинство", в якій просить суд стягнути 695645 грн. 24 коп. основного боргу з орендної плати, 190994 грн. 44 коп. штрафу, 6201 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 4013 грн. 65 коп. 3 % річних, 42913 грн. 08 коп. заборгованість по сплаті комунальних послуг, 437768 грн. 68 коп. заборгованість з погашення заборгованості відповідно до графіку погашення. за період з 01.07.2020 по 24.11.2020.
Разом з позовною заявою позивач 07.12.2020 надіслав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та всі грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; до набрання чинності рішенням у справі та погашення заборгованості по Договору оренди № А 6031 від 21 листопада 2016 в межах ціни позову в розмірі 1377536 грн. 36 коп.
Також позивач просить суд не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки, на його думку, відсутні підстави для його застосування.
Розглянувши заяву про забезпечення позову по суті суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні на підставі наступного.
Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Згідно пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами), заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову.
Однак, саме лише припущення щодо можливості вчинення певних дій щодо нерухомого та рухомого майна не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
До заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" не подано жодних доказів на підтвердження факту вчинення Приватним підприємством "Щасливе дитинство" (або будь-якою іншою особою) будь-яких дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" не наведено жодних достатніх підстав які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Позивач в заяві про забезпечення позову доводив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана наступним.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є виключно уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Позивач вбачає в діях відповідача явне ухилення від виконання зобов'язань за Договором оренди з метою подальшого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Позивач стверджує, що майно, яке є у відповідача (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Є велика ймовірність того, що ухиляючись від виконання зобов'язань відповідач може, в тому числі, але не виключно, продати належне йому майно, перевести грошові кошти на рахунки третіх осіб або будь-яким іншим чином унеможливити накладення стягнення на належне йому майно та грошові кошти, в результаті чого виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача стане неможливим.
Позивач вважає, що негативні наслідки, що можуть настати для позивача в результаті невжиття заходів забезпечення позову, є значно гіршими по співвідношенню до негативних наслідків для відповідача від вжиття заходів забезпечення позову. Тобто вжиття заходів забезпечення є співмірними з позовними вимогами.
Позивач зазначає, що обрані ним заходи по забезпеченню позову є розумними, а застосування заходів забезпечення забезпечить збалансованість інтересів сторін.
На думку заявника, в зв'язку з тим, що відповідач, не зважаючи на чисельні поступки з боку позивача, не виконує зобов'язання ані щодо сплати поточних платежів, ані щодо погашення заборгованості відповідно до погодженого графіку, і своїми діями демонструє наміри і в подальшому не виконувати прийняті на себе зобов'язання, позивач вважає, що так само не буде виконуватись і рішення суду.
Із огляду на викладені заявником обставини суд прийшов до висновку, що вони не доводять наявність обставин, що мають реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначені заявником обставини не вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Визначені заявником заходи щодо забезпечення позовних вимог (накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та всі грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб) не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 140, 234 ГПК України, суд
1.Відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" про забезпечення позову.
2. Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя Л.М. Немченко