01.12.2020 Справа № 920/304/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/304/20 в порядку загального позовного провадження
за позовом: департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009)
до відповідача: Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35, ідентифікаційний код 22630473)
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Марченко І.В., Заїка І.В.;
від відповідача: не з'явився.
До господарського суду Сумської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.02.2020 № 1 у справі № 02-06/08-2019, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.05.2020.
29.04.2020 до суду надійшов відзив відповідача, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає викладені в позовній заяві доводи та вимоги необґрунтованими і безпідставними.
Ухвалою суду від 07.05.2020 відкладено підготовче засідання на 28.05.2020.
Ухвалою суду від 28.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 06.07.2020, підготовче засідання відкладене на 18.06.2020.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.06.2020 відкладено підготовче засідання на 16.07.2020.
Однак, 16.07.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.
Ухвалою суду від 10.08.2020 призначено підготовче засідання на 25.08.2020.
Ухвалою суду від 25.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020.
Ухвалою суду від 22.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на 08.10.2020.
Ухвалою суду від 08.10.2020 відкладено розгляд справи по суті на 05.11.2020.
Однак, 05.11.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. перебував на навчанні у Київському регіональному відділенні Національній школі суддів України в режимі онлайн трансляції.
Ухвалою суду від 09.11.2020 призначено розгляд справи по суті на 17.11.2020.
Ухвалою суду від 17.11.2020 залучено до участі у справі правонаступника відповідача Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та відкладено розгляд справи по суті на 01.12.2020.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.02.2020 № 1 по справі № 02-06/08-2019:
1) дії Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, які полягали у визначенні виконавця земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок комунальної власності не на конкурентних засадах (без проведення конкурсного відбору), визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 3 ст. 50, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які призвели до недопущення конкуренції;
2) зобов'язано позивача у чотиримісячний строк з дня одержання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом забезпечення визначення виконавців земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах.
Під час прийняття вказаного рішення відповідач керувався тим, що дії Департаменту, які полягали у визначенні з травня 2017 року по 2019 рік включно виконавця земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок комунальної власності не на конкурентних засадах (без проведення конкурсу) призвело до недопущення конкуренції, що є негативним впливом на потенційну конкуренцію, внаслідок чого вона не може стати реальною, оскільки суб'єкти господарювання, які надають аналогічні послуги, не мали змоги вступити на цей ринок.
Заперечуючи проти зроблених відповідачем у спірному рішенні висновків, позивач не погоджується з ним, вважає його незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому, за твердженням позивача, наявні всі підстави для скасування оскаржуваного рішення на підставі ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
До основних завдань Антимонопольного комітету України відноситься участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Згідно положеннями ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; тощо.
Як зазначалось раніше, за результатами розгляду справи № 02-06/08-2019 адміністративна колегія Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила рішення від 05.02.2020, згідно якого визнала дії Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, які полягали у визначенні виконавця земельних торгів з продажу прав оренди земельних ділянок комунальної власності не на конкурентних засадах (без проведення конкурсного відбору), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які призвели до недопущення конкуренції.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля, що є у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст складає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 135 Земельного кодексу України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
Положеннями статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.
Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:
а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);
б) державну реєстрацію земельної ділянки;
в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;
г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;
ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель», крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;
д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;
е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;
є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;
ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.
Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору між ними.
Витрати, здійснені організатором земельних торгів або їх виконавцем на підготовку лотів до проведення земельних торгів, відшкодовуються переможцем земельних торгів за кожним лотом.
Закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель.
З метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції Законом України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Стаття 2 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлює сферу його застосування і вказує, що цей закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень та до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.
У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівель дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.
Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Цей закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Як вбачається з матеріалів справи протягом 2017 - 2019 років Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради укладено чотири договори про надання послуг з підготовки лоту та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, що відбулися, відповідно яких винагорода виконавця земельних торгів за кожний лот не перевищувала 200 тисяч гривень і сплачувалася переможцем торгів. Бюджетні кошти при цьому не витрачалися, відповідні послуги не закуповувалися.
Водночас суд приймає до уваги, що у законодавстві відсутній механізм, який забезпечував би порядок конкурентного відбору виконавців земельних торгів на прозорих недискримінаційних умовах, у випадку, якщо не застосовуються умови Закону України «Про публічні торги».
Позивач зазначає про те, що ним не вчинено будь-яких дій щодо звуження кола потенційних учасників, оскільки СТБ «Сумиагропромбіржа» не виявляло бажання бути виконавцем земельних торгів, що організовувались Департаментом та не зверталось з пропозицією виступити виконавцем земельних торгів.
Відповідно до вище вказаного суд погоджується з позицією позивача, що залишення поза увагою норм матеріального права, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини є наслідком прийняття рішень, що суперечать вимогам закону.
До таких правових норм зокрема відноситься ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі», без урахувань якої неможливо правильно вирішити питання про наявність в діях позивача порушень антимонопольною законодавства.
Поряд з цим з урахуванням кількості проведених торгів, відсутності критеріїв обрання їх виконавців у спірному рішенні відповідача відсутнє обґрунтування щодо формування та існування відповідного ринку послуг, на якому вчинено позивачем недопущення конкуренції. Це позбавляє можливості визначити коло його учасників, суб'єктів господарювання - конкурентів, права яких порушено, структурні зміни на такому ринку та/або інші негативні наслідки для економічної конкуренції, і відповідно вважати дії та поведінку позивача протиправними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що механізм проведення допорогових закупівель не регулюється Законом України «Про публічні закупівлі», а тому притягнення позивача до відповідальності на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» не є законним.
У процесі розгляду справи відповідачем не було надано належних доказів в обґрунтування того, що механізм допорогових закупівель регулюється Законом України «Про публічні закупівлі». Як наслідок, відповідачем не доведено, що виявлені ним порушення підпадають під дію Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами ч.1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Таким чином, оскільки відповідач прийняв оскаржуване рішення з підстав порушення позивачем положень ч.1 ст. 15, ч.3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що не знайшло підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що зі сторони Адміністративної колегії мало місце неповне з'ясування обставин справи, які мали значення для справи, у зв'язку із чим, оскаржуване рішення підлягає визнання протиправним та скасуванню.
За таких обставин позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.02.2020 № 1 у справі № 02-06/08-2019.
3. Стягнути з Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35, ідентифікаційний код 22630473) на користь департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 09.12.2020.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко