36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.12.2020 Справа № 917/1325/20
Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
Кременчуцької міської ради Полтавської області
до Фізичної особи - підприємця Сьомик Ірини Григорівни
про стягнення безпідставно збережених коштів
за участі представників сторін:
від позивача Костик А. В., док в матер. справи
від відповідача Кремінець М. М., док. в матер. справи
Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд з позовом до Фізичної особи - підприємця Сьомик Ірини Григорівни про стягнення 54180,68 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.
В позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 19.02.2019 по 10.08.2020 (включно) відповідачка у період з 01.01.2017 по 18.02.2019 (включно) використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, хоча земельна ділянка використовувалась для закінчення будівництва прибудови до вбудованої перукарні, яка підлягає реконструкції, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачкою згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідачка, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідачка у відзиві на позов (вх. № 10998 від 02.10.2020) проти позову заперечує, вважає доводи позивача про використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів безпідставними, оскільки між сторонами наявні договірні відносини. Так, Сьомик І. Г. набула прав та обов'язків попереднього землекористувача та відчужувача майна - ОСОБА_2 відповідно до приписів статті 377 Цивільного кодексу України. 03.12.2012 між ОСОБА_2 , як попереднім власником нерухомого майна, та Кременчуцькою міською радою Полтавської області укладено договір оренди землі. Відповідачка вважає, що договір оренди землі від 03.12.2012 є чинним та дійсним для нового землекористувача та власника майна - Сьомик І. Г . Також, стверджує, що договір оренди землі від 03.12.2012 є поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Зазначає про сплату орендної плати за землю в сумі 12746,87 грн в період з 2014 по 2019 рік. Крім того, вважає неправильним розрахунок позивача.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 11684 від 21.10.2020) заперечує проти автоматичного поновлення договору оренди землі від 03.12.2012. Зазначає, що спірний договір діяв до 03.12.2013, попередній власник ( ОСОБА_2 ) не вчинив жодних дій щодо поновлення права користування спірною земельною ділянкою, тому договір припинив свою дію. Отже, відповідачка використовувала спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувала.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.09.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 11:00 23.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.09.2020 суд повернув відповідачеві відзив на позов (вх. № 10256 від 18.09.2020) без розгляду, продовжив строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі № 917/1325/20 на 23.10.2020 11:00 зал № 50.
29.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про об'єднання цієї справи (№ 917/1325/20) в одне провадження зі справою № 917/428/20 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Фізичної особи - підприємця Сьомика Григорія Герасимовича про стягнення безпідставно збережених коштів.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.10.2020 суд відмовив в задоволення клопотання відповідача про об'єднання справ в одне провадження, закрив підготовче провадження у справі 917/1325/20 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10:45 04.11.2020.
19.11.2020 від позивача надійшло клопотання (вх. № 12870), в якому Кременчуцька міська рада Полтавської області повідомила суд про те, що по технічних причинах вказано неправильну форму власності земельної ділянки а відтак, усунувши ці недоліки, Кременчуцька міська рада Полтавської області просить долучити до матеріалів справи завірений належним чином витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005999322020 від 13.11.2020, як доказ того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489 перебуває в комунальній власності. Суд задовольнив зазначене клопотання.
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
19.02.2020 ОСОБА_2 та Сьомик Ірина Григорівіна уклали договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Бугайовою Л. М. та зареєстрований в реєстрі за № 155.
Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_2 подарував, а Сьомик І. Г. прийняла в дар нерухоме майно, а саме: вбудовану перукарню з влаштуванням прибудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиною реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 217353801 від 22.07.2020.
Відповідачка не оформила право користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310436100:06:003:0489 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 351 кв. м для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, на якій розташований зазначений об'єкт нерухомого майна.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Так, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника об'єкта нерухомого майна на орендованій земельній ділянці, безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 54180,68 грн на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 351 кв. м в житловому будинку № 2, кварталу 101 в м. Кременчуці Полтавської області.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.
З матеріалів справи вбачається, що у фізичної особи - підприємця Сьомик І. Г. на праві приватної власності з 19.02.2019 перебуває вбудована перукарня з влаштуванням прибудови за адресою: квартал 101, буд. 2 в м. Кременчуці Полтавської області.
На підтвердження сформованості земельної ділянки як об'єкта цивільних прав Кременчуцькою міською радою Полтавської області надано витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.07.2020, від 13.11.2020 витяг та з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до зазначених витягів земельна ділянка, розташована за адресою: м. Кременчук, 101 Квартал, буд. 2, загальною площею 351 кв. м, кадастровий номер 5310436100:06:003:0489 з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Форма власності: комунальна власність. У графі "Дата державної реєстрації земельної ділянки" зазначено 03.12.2012.
Вказане свідчить про сформованість земельної ділянки як об'єкту цивільних прав.
Проте, слід зазначити, що Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);
координати поворотних точок земельної ділянки;
лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;
кадастровий номер земельної ділянки;
кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);
межі земельних угідь;
межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;
контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.
Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.
У наявних у матеріалах справи копіях кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489 (а. с. 9, 159) не відображені контури об'єктів нерухомого майна.
Будь-яких доказів розміщення нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489, яке належить відповідачеві, та відповідно, доказів на підтвердження користування спірною земельною ділянкою саме площею 351 кв. м у період з 19.02.2019 по 10.08.2020 матеріали справи не містять.
З огляду на викладене позивач не надав суду належних та допустимих доказів користування відповідачкою земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0489 загальною площею 351 кв. м у період 19.02.2019 по 10.08.2020.
Зазначені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в позові.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 232 - 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 09.12.2020.
Суддя Д. М. Сірош