79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.12.2020 справа № 914/1954/20
За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоря”, м.Львів,
про звільнення та повернення шляхом виселення нежитлових приміщень,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: Карасюк М.В.,
від відповідача: Вівчарівський В.П.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоря” про звільнення та повернення шляхом виселення нежитлових приміщень загальною площею 64,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34а/1.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що договір на оренду нежитлових приміщень №7345 від 01.06.1995 був укладений за правилами ЦК УРСР, а у відповідності до п.4 ч.2 та п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п.2 ч.2 ст. 763 цього Кодексу договір оренди вважається укладеним на невизначений строк, тому позивач ініціював дострокове розірвання спірного договору, надіславши повідомлення №2302-вих-13335 від 20.02.2020 року про відмову від договору, у якому інформував відповідача, що через три місяці з дати цього листа договір припиняє свою дію, та вказано на обов'язок орендаря протягом 15 днів після його припинення звільнити об'єкт оренди та повернути його балансоутримувачу за актом приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, однак відповідач орендоване майно не повернув.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.08.2020 справу №914/1954/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2020 справу №914/1954/20 прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.09.2020, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Протокольною ухвалою від 10.09.2020 Господарський суд Львівської області відклав підготовче засідання на 24.09.2020. Ухвалою від 10.09.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце наступного підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 24.09.2020 суд задоволив клопотання відповідача та відклав підготовче засідання на 08.10.2020, відомості про що занесено до протоколу судового засідання. Ухвалою від 24.09.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання.
06.10.2020 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№28847/20)
Ухвалою від 08.10.2020 суд задоволив клопотання сторін, продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 22.10.2020.
21.10.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву (вх. №30593/20), у якому інформував суд, що за договором на оренду нежитлових приміщень №7345 орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення з 14 квітня 1995 року, на термін до зносу будинку. Зазначив, що договір не містить положень, які передбачають його припинення (розірвання) в односторонньому порядку, на підставі повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди. Суперечливою є також вимога про повернення нежитлових приміщень, зважаючи на розбіжності у наведеній позивачем площі приміщень. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 22.10.2020 Господарський суд Львівської області відклав підготовче засідання на 05.11.2020. Ухвалою від 22.10.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив позивача про дату, час і місце підготовчого засідання.
04.11.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх.№31871/20).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2020 закрито підготовче провадження і призначено справу № 914/1954/20 до судового розгляду по суті на 03.12.2020.
01.12.2020 представник відповідача подав заперечення (вх.№ 34415/20), у якому зазначає, що ЛМР не приймалося жодних рішень, які б давали підстави для зміни статусу будинку №34а по вул. І.Багряного у м.Львові.
Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задоволити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позов. Заперечуючи позовні вимоги, зокрема, відзначає, що у договорі сторони визначили таку його істотну умову як термін. Визначення строку у договорах оренди комунального майна і діючим законодавством не вимагалося. Сторони визначили та погодили термін договору до зносу будинку по вул. І.Багряного, 34а/1, відтак слід дійти висновку, що у договорі відповідно до вимог ч.1 ст.10 та ч.1 ст.17 Закону України «про оренду державного та комунального майна» сторони визначили таку його істотну умову, як термін. Отже, відсутні законодавчо визначені підстави вважати договір оренди нежитлових приміщень від 01.06.1995 №7345 безстроковим, оскільки згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря, а тому до даних правовідносин оренди комунального майна положення ч.2 ст.763 ЦК України застосуванню не підлягають.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01.06.1995 Управлінням комунального майна м. Львова, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря» (орендар) укладено договір на оренду нежитлових приміщень № 7345, за змістом п.1 якого орендодавець на підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань розподілу нежитлових приміщень №14 від 14.04.1995 здав, а орендар прийняв в оренду з 14 квітня 1995 року на термін до зносу будинку в користування нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. І.Багряного, 34а/1, пр. 1. 2. 3, 4, 5, І загальною площею 61,4 м.2, 1й поверх, під складські приміщення.
Відповідно до положень п.3 договору орендна плата в місяць становить 2373000 крб (з 14.04.1995).
Сторони погодили розмір орендної плати, порядок її сплати та відповідальність за порушення цих умов договору.
Несплата оренди протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця. При цьому з орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення. (п.6 договору).
Відповідно до п.12 договору відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», «Про власність», «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», і іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова.
Пунктом 13 договору передбачено, що при припиненні або розірванні договору оренди орендар зобов'язаний повернути протягом 15 днів орендодавцю за актом приймання-передачі об'єкт оренди у стані, обумовленому договором оренди.
Позивач стверджує, що у зв'язку з виготовленням нової технічної документації ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та здійсненням державної реєстрації права власності на об'єкт оренди 05.07.2017 площа об'єкта оренди за адресою: м.Львів, вул. І.Багряного, 34а/1 змінилась та становить 55,0 кв.м.
31.10.2019 Управління комунальної власності звернулося із листом за вих. № 2302-вих-5041 до Франківської районної адміністрації про надання інформації щодо стану житлового будинку за адресою: м.Львів, вул. І.Багряного, 34а/1. До вказаного листа управлінням було долучено рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м.Львова №265 від 15.05.1991, на підставі якого житловий будинок за вказаною адресою був визнаний ветхим і таким, що підлягав зносу після відселення мешканців. 11.12.2019 Франківська РА ЛМР надала інформацію (лист №4-35-4275), що у будинку №34 по вул.І.Багряного наявні три приватизовані житлові квартири та нежитлове приміщення комунальної власності площею 54,2 кв.м. (55,0 кв.м, згідно з реєстром речових прав), та зазначено, що мешканці квартири №1 відселені, а вказана квартира набула статусу нежитлового приміщення і передана в оренду; на даний час приміщення орендарем не використовується. Інформація про прийняття інших розпорядчих документів про визначення стану будинку, відсутня. Розпорядженням Франківської РА №691 від 18.12.2018 затверджено акт про списання з балансового обліку ЛКП «Навколо базару» будинку №34а по вул.І.Багряного, а з 02.09.2019 вказаний будинок балансоутримувачем передано на самообслуговування його мешканців.
Рішенням від 16.07.2019 у справі №914/455/19 Господарський суд Львівської області відмовив управлінню у задоволенні позову про внесення змін в договір оренди №7345 від 01.06.1995, зокрема, в частині строку його дії.
25.02.2020 Управління комунальної власності ДЕР ЛМР на підставі ст.763 ЦК України звернулося до орендаря із листом № 2302-вих-13335 від 20.02.2020 року про відмову від договору на оренду нежитлових приміщень №7345 від 01.06.1995 згідно ст.763 ЦК України. У листі орендарю роз'яснено, що через три місяці з дати цього листа договір припиняє свою дію та вказано на обов'язок орендаря протягом 15 днів після його припинення звільнити об'єкт оренди та повернути його балансоутримувачу за актом приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати. Докази надіслання вказаного листа підтверджуються списком згрупованих рекомендованих відправлень від 24.02.2020, на якому міститься штамп ВПЗ із датою 25.02.2020 та фіскальним чеком від 25.02.2020.
Позивач зазначає, що договір оренди припинив свою дію 20.05.2020, однак обов'язку щодо повернення орендованих приміщень відповідач не виконав.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду державного майна» (в редакції на час укладення договору) орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін та страхування орендарем взятого ним в оренду майна (ст.10 вказаного Закону, у редакції на час укладення договору).
Відповідно до ст.259 ЦК УРСР коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк.
З 01.12.2004 вступив у дію новий ЦК України.
Згідно п.4 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п.9 наведених положень ЦК України до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України «Про оренду державного та комунального майна», так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору на оренду нежитлових приміщень № 7345 від 01.06.1995.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір оренди є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди у належній формі, оплатним, двостороннім та строковим.
За положеннями ч.1 та ч.2 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про відмову від договору № 2302-вих-13335 від 20.02.2020 року, в якому орендодавець повідомив про відмову від договору оренди на підставі ст.763 ЦК України, повідомив про припинення договору через 3 місяці та вказав на обов'язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - погасити її в повному обсязі.
У відзиві відповідач зазначає, що у договорі сторони визначили таку його істотну умову як термін. При цьому, на переконання відповідача, визначення строку у договорах оренди комунального майна і діючим законодавством не вимагалося. У судовому представник також наголошував на цьому.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Цивільний кодекс УРСР, який був чинним на момент укладення договору, не містив слово «термін», а вживав «строк».
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на час укладення договору) істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін та страхування орендарем взятого ним в оренду майна. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Нормами ст.17 цього ж Закону визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Договір оренди припиняється в разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено (ч.2 ст.26 Закону).
Частина 1 ст.27 Закону визначає, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Отже, з аналізу зазначених статтей Закону випливає, що поняття «строк» та «термін» законодавець вжив як тотожні, тобто рівнозначні. на момент укладення договору законодавство не розмежовувало поняття "строк" і "термін" договору. Тому, враховуючи зазначені положеня, а також наведені вище норми ЦК України,можна вважати укладений договір безстроковим.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Отже, орендодавець вправі скористатися правом на відмову від договору найму в будь-який час, письмово попередивши про це орендаря нерухомого майна за три місяці. позивач таким правом скористався.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів отримання повідомлення про відмову від договору, суд зазначає таке.
Лист № 2302-вих-13335 від 20.02.2020 про відмову від договору Управлінням комунальної власності був надісланий на адресу відповідача 25.02.2020, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень від 24.02.2020 та фіскальним чеком від 25.02.2020.
Заява орендодавця про розірвання договору оренди з підстав відмови від договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми Закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про відмову від договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
Обов'язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб'єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб'єктів; відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
Судом встановлено, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТзОВ «Зоря» (код ЄДРПОУ 13838779) є: 79013, м. Львів, вул. Ст.Бандери, 31. Таку ж юридичну адресу відповідач вказав у договорі оренди.
Отже, скерувавши повідомлення про припинення договірних відносин на юридичну адресу відповідача (поштове відправлення №7900602212366), позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря. Такі дії орендодавця свідчать про добросовісність звернення до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини першої ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Окрім того, суд відзначає, що ухвали суду, надіслані за юридичною адресою відповідача повернулися на адресу суду з відміткою органу зв'язку про причини невручення «за закінченням терміну зберігання».
Відтак, повідомлення про припинення договірних відносин є належним та допустимим доказом, що має значення для вирішення спору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Положення частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Так, положення п.13 договору встановлюють, що повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється протягом 15 днів за актом приймання-передачі у стані, обумовленому договором оренди. Оскільки за договором в оренду надавалося приміщення площею 64.1 кв.м, то правомірним є вимога про повернення приміщення площею 64,1 кв.м після закінчення дії договору.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.
Щодо інших аргументів учасників провадження, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 278 від 22.07.2020 на суму 2'102,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2'102,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (79013, м.Львів, вул. Ст.Бандери, 31; код ЄДРПОУ 13838779) звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, І.Багряного, 34а/1.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (79013, м.Львів, вул. Ст.Бандери, 31; код ЄДРПОУ 13838779) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 2'102,00 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.12.2020.
Суддя Б.І. Яворський